1.4. Хронологічні межі глобалізації в працях сучасних науковців

Ідеї глобалізації сучасні дослідники пов’язують із ретроспективою в декілька тисячоліть (М.Елліан, Ю.Яковець та ін.), знаходять їх в теоріях І.Канта, А.Сміта («ідеальна економічна система»).

Проте наукове використання терміна «глобалізація» розпочалося з 1960-х рр., а академічно значимим воно стало в середині 1980-х рр..

У сучасній науковій літературі виділилися

два основних підходи

до визначення хронологічних меж глобалізації.

Широкий підхід, який трактує глобалізацію як тривалий історичний процес поетапного формування загальнопланетарної цілісності, що супроводжує весь хід цивілізаційного розвитку, або ж почався приблизно 100 років тому у зв’язку з інтенсифікацією зовнішньоекономічних відносин.

Фахівці Всесвітнього банку виділяють три хвилі глобалізації:

перша – 1870–1914 рр.;

друга – 1950–1970 рр. і

третя – починаючи з 1970 р.

Іншими дослідниками стверджується циклічно-хвильова природа глобалізації і розрізняються три цикли глобалізації:

1) античний цикл (VIII ст. до н.е. – II ст. н.е.): хвиля диференціації – VIII – IV ст. до н.е.; хвиля інтеграції – III ст. до н.е. – II ст. н.е.;

2) середньовічний цикл (III–XIII ст. н.е.): хвиля диференціації – III–VII ст. н.е.; хвиля інтеграції – VIII-XIII ст. н.е.;

3) цикл Нового часу (XIV–XXI ст. н.е.): хвиля диференціації – XIV–XVIII ст. н.е.; хвиля інтеграції – XIX–XXI ст. н.е.

Деякі дослідники виділяють:

- колоніальну глобалізацію як наслідок

Великих географічних відкриттів XV–XVI ст.;

- повільну еволюційну глобалізацію, що тривала до кінця XIX ст.;

- прискорену глобалізацію XX ст.

Існує також підхід, відповідно до якого процес глобалізації розділяється на такі етапи:

- повільну глобалізацію (до початку епохи Великих географічних відкриттів);

- структурну глобалізацію, пов’язану з переділом світу й утворенням протилежних економічних систем (середина XI – 80-ті рр. XX ст.);

- послідовну глобалізацію (сучасний етап).

Представники вузького підходу розглядають глобалізацію як новітній процес, що почався в XX ст. (остання чверть XX ст.) і органічно пов’язаний з більш загальним процесом інтернаціоналізації.

Тема 2: Сучасна методологія глобалістики

2.1. Глобалістика і глобалізм як наукове обґрунтування ідеології глобалізації

2.2. Еволюція концепцій глобалізації

2.3. Чотири державно-політичні платформи сучасного глобалізму. Вашингтонський консенсус

2.4. Потенціал азіатського глобалізму

2.1. Глобалістика і глобалізм як наукове обґрунтування ідеології глобалізації

Глобалістика – міждисциплінарна галузь наукових досліджень, спрямованих на

виявлення

сутності, тенденцій та причин процесів глобалізації,

спричинених нею глобальних проблем та

пошук шляхів ствердження позитивних та подолання негативних для людини і біосфери наслідків цих процесів.

У більш широкому сенсі термін вживається для позначення

сукупності наукових, філософських, культурологічних та прикладних досліджень різних аспектів глобалізації і глобальних проблем, включаючи одержані результати таких досліджень, а також практичну діяльність з їхньої реалізації в економічній, соціальній та політичній сферах як на рівні окремих держав, так і в міжнародному масштабі.

Дослідники глобалізації та глобалізму стверджують про

початок нового суспільно-економічного порядку, який О. Білорус називає «соціалізацію розвитку як

новий суспільний порядок,

сутність якого визначають як

посткапіталізм, постіндустріалізм,

постекономізм, інформаційне суспільство, інтелектуальне суспільство, суспільство знань, ноосферне суспільство».

Поглиблення та поширення

процесів глобалізації

наближують суспільний лад, який ми називаємо глобалізмом, або глобімперіалізмом.

Він реально стає негативною альтернативою очікуваному соціалізованому і ноосферному світовому устрою.

Отже, глобалізм розглядається

як результат глобалізації,

її наслідок.

Враховуючи те, що процес

глобалізації ще не завершений і не позбавлений регресів та парадоксів, слід вважати динамічним і саме явище глобалізму.

Саме тому принциповим моментом глобалістики є виявлення внутрішньої природи глобалізму.

Це підтверджує і дослідження Н.А.Навроцької, яка зазначає: «Узагальнення відмінностей та переваг теоретичних позицій вітчизняних та зарубіжних економістів, що розкривають понятійний апарат глобалізації економіки, дозволило виявити становлення економічної глобалістики як самостійного напряму наукових досліджень. В сучасних концептуальних дослідженнях та визначеннях глобалізації домінує розуміння

первинності економічного глобалізму, основу якого становлять фінансово-інвестиційні відносини»