Збудник актиномікозу

Актиномікоз — хронічне неконтагіозне захворювання тварин, що характе­ризується утворенням специфічних гранульом — актиноміком.

Збудник — Actinomyces bovis (Nocardia bovis, Streptotrix bovis) належить до класу Actinomycetes, порядку Actinomycetales, роду Actinomyces.

Широко розповсюджений у природі. Часто паразитує на злакових рослинах.

Частіше вражає велику рогату худобу, дещо рідше свиней, інколи коней, овець, м'ясоїдних, кролів. Зараження відбувається через контамінований збудником пере­важно грубий корм, здатний травмувати слизову оболонку. Можливе зараження і під час оперативного втручання або ж після нього (наприклад після кастрації тварин).

Збудник з трудом культивується на живильних середовищах. Зазвичай ви­користовують збагачені кров'яною сироваткою, декстрозою, глюкозою та глі­церином середовища, виготовлені на основі м»ясної води. Оптимальні показники рН середовища — 7,3-7,6. Посіви інкубують при 37° С в анаеробних чи аеробних умовах. Збудник росте повільно. Колонії дрібні, 0,5-3 мм, мають вигляд грудочок білого інколи з жовтуватим відтінком. При культивуванні в аеробних умовах утворює колонії до 4 мм в діаметрі з втиснутими в агар краями і нерівною поверхнею. При мікроскопії зроблених з колоній препаратів ви­являють грампозитивні палички чи переплетені ниткоподібні форми.

Патогенез. Збудник проростає у місці проникнення та обумовлює запальний процес, який супроводжується утворенням гранульом з ознаками ексудативно-гнійного та проліферативного процесів. Унаслідок дегенеративних процесів в центрі гранульоми формується, звичайно, гнійний фокус, по периферії якого розташована гранулятивна зона. Грануляційна тканина поступово перетво­рюється на фіброзну.

Процес завжди хронічний, триває кілька місяців а то й кілька років. Грануль­оми розташовуються переважно в ділянці голови, на рівні кутів нижньої щелепи та привушної слинної залози, або ж у вентральній ділянці передньої третини шиї. Інколи вражаються язик, кістки нижньої щелепи, підщелепові лімфатичні вузли, дуже рідко — глотка, стравохід, шлунок, кишки, органи дихання, вим'я, сечостатеві органи. У свиней частіше вражається вим'я. У коней актиномікоз може виникати як ускладнення після кастрації

Діагностика. Грунтується на основі аналізу клінічних ознак та перебігу хво­роби, а також лабораторних досліджень. В лабораторії досліджують гній, що ви­діляється із актиноміком, а також відібрані змінені (гранулематозні) тканини.

У позитивних випадках знаходять друзи — дрібні сіруваті зерна. їх проми­вають дистильованою водою і переносять на предметне скло у краплю 10-20-%-го лугу, витримують протягом 15 хв. та наносять краплю 50%-го гліцерину і накри­вають покривним склом і досліджують за допомогою мікроскопу. При малому збільшенні мікроскопа друза має такий вигляд: щільний гомогенний центр від якого відходять радіально колбоподібні структури. При середньому збільшенні можна розгледіти тонкий несептований міцелій. В принципі цього достатньо, щоб поставити заключний діагноз на актиномікоз.

Імунітет вивчений недостатньо. Не дивлячись на наявність специфічних пре­ципітинів, аглютинінів та комплементзв'язуючих антитіл, тварини можуть за­хворювати на актиномікоз повторно.

ЗМІСТ

ВСТУП 5

1. Предмет та завдання мікробіології 6

2. Історія відкриття мікроорганізмів 7

Частина перша. ЗАГАЛЬНА МІКРОБІОЛОГІЯ 17

Розділ 1. СИСТЕМАТИКА ТА НОМЕНКЛАТУРА МІКРООРГАНІЗМІВ 17

Розділ 2. МОРФОЛОГІЯ МІКРООРГАНІЗМІВ 22

1. Морфологія бактерій 22

2. Морфологічні особливості окремих груп мікроорганізмів 40

3. Морфологія актиноміцетів 43

4. Морфологія грибів 47

Розділ 3. ФІЗІОЛОГІЯ МІКРООРГАНІЗМІВ 57

1. Хімічний склад бактерій 57

2. Ферменти мікроорганізмів 59

3. Живлення мікроорганізмів 61

4. Дихання бактерій 67

5. Ріст і розмноження бактерій 68

6. Культивування бактерій 70

7. Утворення мікроорганізмами пігментів та ароматичних речовин 73

Світіння мікробів

Розділ 4. ГЕНЕТИКА МІКРООРГАНІЗМІВ 75

1. Організація генетичного матеріалу у бактерій 75

2. Форми мінливості мікробів . 78

3. Генетичні рекомбінації 80

4. Практичне значення генетики бактерій 84

Розділ 5. ЕКОЛОГІЯ МІКРООРГАНІЗМІВ 85

1. Поняття про екосистему 85

2. Розповсюдження мікроорганізмів у зовнішньому середовищі 89

1. Мікрофлора грунту 93

2. Мікрофлора води 94

3. Мікрофлора повітря 95

3. Значення мікроорганізмів у природі 96

4. Мікрофлора тваринного організму 97

5. Мікрофлора молока . 103

6. Роль мікроорганізмів у кругообігу речовин у природі .....108

5.6.1. Роль мікроорганізмів у кругообігу вуглецю 108

2. Спиртове бродіння 109

3. Молочнокисле бродіння ...110

4. Пропіоновокисле бродіння 113

5. Маслянокисле бродіння 114

6. Оцтовокисле бродіння 114

7. Бродіння клітковини 115

8. Перетворення азоту 116

5.7. Вплив факторів довкілля на мікроорганізми 120

1. Вплив фізичних факторів довкілля на мікроорганізми 120

2. Вплив хімічних факторів довкілля на мікроорганізми 130

3. Вплив біологічних факторів на мікроорганізми 137

4. Взаємовідносини мікроорганізмів з рослинами 144

Розділ 6. ВЧЕННЯ ПРО ІНФЕКЦІЮ .....147

1. Загальні відомості про інфекцію та інфекційний процес 147

2. Роль мікро- і макроорганізмів 147

у виникненні й розвитку інфекційного процесу

6.3. Способи передачі збудників, форми і ознаки перебігу 151

інфекційних хвороб

Розділ 7. ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ ПРО ІМУНІТЕТ 157

1. Основні види імунітету 157

2. Структура імунної системи 159

3. Клітинні механізми природного захисту 163

4. Механізми набутого імунітету 165

5. Фактори неспецифічного імунітету 167

6. Реакції гіперчутливості (алергія) 169

7. Гіперчутливість негайного типу 170

8. Гіперчутливість сповільненого типу 173

9. Імунодефіцитні стани . 174

7.10. Імунопрофілактика та імунотерапія інфекційних хвороб. 176

Частина друга. СПЕЦІАЛЬНА МІКРОБІОЛОГІЯ 183

Розділ 8. ПАТОГЕННІ МІКРООРГАНІЗМИ - 183

ЗБУДНИКИ ІНФЕКЦІЙНИХ ХВОРОБ ТВАРИН

ПАТОГЕННІ КОКИ 183

Стафілококи . 183

Стрептококи . 188

Збудник миту .. 189

Збудники стрептококозу тварин . 191

Збудник диплококової інфекції (Streptococcusis) 192

ЕНТЕРОБАКТЕРІЇ 194

Ешерихії 194

Сальмонели 199

Збудник сальмонельозу телят 203

Збудник сальмонельозу свиней 204

Збудник сальмонельозу коней 205

Збудник сальмонельозу (паратифу) овець 206

Збудник сальмонельозу (паратифу) хутрових звірів 207

Збудник сальмонельозу (паратифу) водоплавної птиці 208

Збудник пулорозу 208

Протей 209

ІЄРСИНІЇ 211

Збудник антропозоонозної чуми 211

Збудник псевдотуберкульозу 213

Збудник бешихи свиней 216

Збудник лістеріозу 221

Збудник пастерельозу 225

Збудники гемофільозів . 231

Збудники гемофільозної плевропневмонії свиней 233

Збудник бруцельозу 234

ФРАНЦИСЕЛИ 241

Збудник туляремії 241

ПАТОГЕННІ ПСЕВДОМОНАДИ 244

Збудник сапу 244

Збудник меліоїдозу 246

ПАТОГЕННІ МІКОБАКТЕРІЇ 248

Збудник туберкульозу 251

Збудник паратуберкульозу 260

ПАТОГЕННІ БАЦИЛИ 263

Збудник сибірки 263

ПАТОГЕННІ АНАЕРОБИ 270

Збудник емфізематозного карбункула 270

Збудник правця ..... 274

Збудник ботулізму 280

Збудники злоякісного набряку 284

Збудник брадзоту . 293

Збудник інфекційної анаеробної ентеротоксемії тварин 295

Збудник некробактеріозу 299

ПАТОГЕННІ МІКОПЛАЗМИ 303

Збудник контагіозної плевропневмонії великої рогатої худоби 307

Збудник інфекційної агалактії овець і кіз . 310

Збудник респіраторного мікоплазмозу птиці 312

Збудник ензоотичної пневмонії свиней 315

Збудник псевдомонозу 316

ЗБУДНИКИ РИКЕТСІОЗІВ 318

Збудник Ку-рикетсіозу 319

Збудник рикетсіозного моноцитозу 320

Збудник інфекційного гідроперикардиту 321

Збудник рикетсіозного кератокон'юнктивіту 322

ХЛАМІДІЇ 323

ПАТОГЕННІ СПІРОХЕТИ 335

Збудник лептоспірозу 335

Збудник дизентерії свиней 340

Збудник кампілобактеріозу 342

Збудник актинобацильозу 345

ЗБУДНИКИ МІКОЗІВ ТА МІКОТОКСИКОЗІВ 347

Збудники мікозів 348

Збудники мікроспорії 249

Збудники фавуса (парша) 352

Збудники кандидамікозу 353

Збудник епізоотичного лімфангіту 354

Збудники пеніцильозу 355

Збудники аспергільозу . 355

Збудники мікотоксикозів 358

Збудник дендродохіотоксикозу 359

Збудник фузаріотоксикозу . 360

Збудник актиномікозу 361