Збудники фавуса (парша)

Фавус — хронічний дерматомікоз, який проявляється формуванням дрібних і сухих сірувато-білих кірочок. Хворіють переважно птахи. Осередки ураження швидко поширюються, утворюючи суцільний наліт на гребені і на сережках і далі охоплюють пір'яні ділянки шкіри.

У кожній частині пера спори гриба формують білого кольору чохол, руйнують структуру пера, спричиняючи його випадання. Збудником є гриби роду Achorion (синонім Trichophyton). Trichophyton gallinae патогенний для птахів. Т. quinckeanum викликає фавус у мишей і пацюків, можуть заражатися домашні тварини та діти.

Морфологія. Гриби розміщуються по довжині волосини або у кірочках. Міце­лій гриба тонкий, рідко септований, складається із прямокутних клітин, що мають двоконтурну оболонку. Спори округлої форми або мають вигляд багатогранника, розмір у них від 4 до 8 мкм, лежать групами або ланцюжками (рис. 8. 47).

Культуральні властивості. Гриби культивуються на агарі Сабуро, сусло-агарі та інших середовищах при температурі 25-30° С. Trichophyton gallinae росте у виг­ляді білих, гладеньких, бархатистих колоній, які у старих культур стають зморш­куватими, борошнистими, мають рожевий чи малиновий колір. Під мікроскопом у культурі гриба видно спори, конідії і міцелій, який у дозрілому стані схожий на ланцюжки.

Стійкість. Гриб досить стійкий у зовнішньому середовищі. Для дезінфекції рекомендують 2-3%-й розчин гідроокису натрію, 1-2%-й розчин фенолу, 5%-й креоліну, 20%-у суспензію свіжо гашеного вапна, лужний розчин формаальде-гіду (2%-й розчин формальдегіду на 1%-му розчині лугу).

Патогенність. У природних умовах хворіють кури, індики, качки, дикі птахи. Коти, собаки, вівці, коні, мавпи хворіють рідко. Сприйнятливі білі миші,

морські свинки, кролі. Люди хворіють у дитячому віці.

Патогенез. Джерелом збудника є хворі тварини. Зараження відбувається через ушкоджену шкіру, можливе зара­ження повітряно-крапельним шляхом.

Перенощиками фавусу можуть бути кліщі, що паразитують у птахів, і гри­зуни — у ссавців. Інкубаційний пе­ріод — від 5 до 30 днів.

Гриб розвивається біля коріння во­лосся, пір'яних фолікулів і в міру роз­витку проникає до волосяної піхви, пір'яних фолікулів, викликаючи запа­лення. Під сформованим фавусним щитом, який складається із міцеліального сплетіння, руйнуються сальні і потові залози, атрофуються усі шари шкіри, у птахів деформується і випадає пір'я, можливий генералізований перебіг з про­никненням збудника у кров і ураженням внутрішніх органів, а також шкіри.

Діагностика. Проводять мікроскопію патматеріалу і виділення збудника. У нальоті на уражених ділянках виявляють міцелій і спори гриба. При посіві на глюкозний агар Сабуро виростають колонії гриба. Захворювання необхідно ди­ференціювати від трихофітії і мікроспорії за результатами мікологічних дослід­жень і з урахуванням клінічних ознак.

Імунітет при фавусі не вивчений.

Біопрепарати не одержані, вживають загальних ветеринарно-санітарних за­ходів. Господарство вважається оздоровленим через 21 день після одужання останньої хворої тварини.