Збудник дизентерії свиней

Дизентерія — інфекційна хвороба свиней, яка супроводжується явищами го­строго катарального або катарально-геморагічного коліту. Клінічно про­являється слизисто-кривавим проносом і прогресивним виснаженням. Збудником захворювання є Treponema hyodysenteriae, яка належить до родини звивистих мікробів Spirochaetaceae і роду Treponema. У «Визначнику бактерій» Берджі (1997) відноситься до Групи 1 «Спірохети».

У здорових свиней поряд з основним збудником зустрічається також Т. іпnocens, яка є маловірулентним варіантом Т hyodysenteriae і відрізняється від останньої за ферментуваними властивостями.

Вперше дизентерію свиней описали Цайтинг з колегами в 1921 р. у США. Збудника виділили Харрисон і Глок в 1972 р.

Морфологія. Трепонеми дизентерії мають форму звивистих ниток, довжина яких коливається від 2-4 до 20 мкм, а ширина становить 0,3-0,4 мкм. Кількість завитків варіює від 3-4 до 8-12. Мікроби рухливі, не утворюють спор і капсул, грамнегативні, добре фарбуються аніліновими фарбниками.

Культуральні властивості. Збудник культивується на спеціальних живильних середовищах, таких як: трипсин-агар з 5% цитратної крові великої рогатої ху­доби, соєвий агар з аналогічним вмістом крові, МПБ з дрібними шматочками печінки корови. Кращим живильним середовищем є триптикозо-соєвий пере-вар з додаванням 10% свіжої дефібринованої крові овець або великої рогатої ху­доби. На такому ущільненому середовищі трепонеми ростуть у вигляді дуже дрібних (0,1-0,2 мм), прозорих, плоских з рівними краями колоній ослизлої кон­систенції або дуже тонкого й ніжного суцільного нашарування. Навколо колоній утворюється зона гемолізу.

Біохімічні властивості. Трепонеми дизентерії ферментують глюкозу, фруктозу, мальтозу, лактозу, виділяють індол, не утворюють каталази, оксидази, лецитинази, уреази та сірководню, не розріджують желатин й не редукують нітратів у нітрити.

Резистентність трепонем проти фізико-хімічних факторів порівняно висока. При кімнатній температурі вони зберігаються кілька тижнів, в заморожених ма­теріалах не втрачають активності понад 2 міс, тривалий час виживають у гноївці. Чутливі до тіамуліну, трихополу, диметридазолу, ронідазолу, феноксиметилпе-ніциліну, лінкоміцину, ампіциліну, фуразолідону, діарексу, тилозину, осарсолу. Із дезінфікуючих засобів рекомендують застосовувати гарячий 4%-й розчин гід­роокису натрію, 2%-й розчин формальдегіду, розчин хлорного вапна з вмістом не менше 5% активного хлору, мильно-карболову суміш, 10%-у емульсію дезін­фекційного креоліну.

Антигенна структура збудника майже не вивчена.

Патогенність. В природних умовах трепонеми дизентерії викликають захво­рювання лише у свиней. Патогенні спірохети потрапляють в організм через рот і інвазують гоблетовські клітини товстого відділу кишечнику, де розмножуються і на наступному етапі проникають у бокалоподібні клітини. Вже з другого дня захворювання збудника виявляють у вмісті кишечнику, а з четвертого — роз­починається виражена гіперплазія бокалоподібних клітин. Розвивається запа­лення, яке ускладнюється секундарною мікрофлорою. Виникає загальна інтоксикація, на фоні якої за рахунок дисфункції вегетативної нервової системи з'являються секреторні, трофічні й мобільні розлади кишечнику, що призводить до глибокого порушення водного, жирового і білкового обмінів. Наявність спі­рохет у слизовій оболонці призводить до інтенсивного утворення слизу та клі­тинної проліферації.

Діагностика. При мікробіологічному дослідженні на дизентерію використо­вують тільки свіжий матеріал, який відбирають не пізніше 2 год. після загибелі тварини. За життя від хворих свиней стерильним ватним тампоном на паличці беруть матеріал із прямої кишки. Після забою або безпосередньо після загибелі тварини відбирають ділянки клубової кишки із зонами запалення. Матеріал по­міщають у пробірки (флакони) із забуференим фізіологічним розчином і достав­ляють у лабораторію в термосах з льодом.

Із тканин підслизових шарів уражених зон кишечнику готують висячу або роз­давлену краплю і досліджують під звичайним, фазово-контрастним мікроскопом або за методом темного поля. У позитивних випадках в полі зору виявляють 5-10 рухливих трепонем і більше. Ці мікроби можна побачити і в препаратах, пофар­бованих за Романовським-Гімза або фуксином в розбавленні 1:10.

При постановці біопроби фільтратом патологічного матеріалу в дозі 5-7 мл заражають кролів в порожнину очеревини. В позитивних випадках через 7-10 днів трепонеми можна виявити в пунктатах із цієї порожнини або в тестикулах заражених тварин.

Імунітет практично не вивчений. У тварин, які перехворіли, настає певна стійкість проти повторного зараження. Біопрепарати не розроблені.