Збудник псевдомонозу

Синьогнійна інфекція зустрічається переважно у новонародженого молод­няка багатьох видів тварин, у якого вона характеризується явищами септицемії і ураженням шлунково-кишкового тракту. При контамінації сперми збудником цієї інфекції можуть виникати аборти, ендометрити, вагініти. Синьогнійна ін­фекція досить небезпечна для людей, у яких вона є причиною дерматитів, ра­нового опікового сепсису, панофтальміту, ентериту й пневмонії.

Збудник — Pseudomonas aeruginosae — вперше виявлений в 1862 р. А. Люкке, а в чистій культурі виділений в 1882 р. К. Жессаром.

Морфологія. Рs. aeruginosae — поліморфна, рухлива (монтотрих), з заокруг­леними кінцями паличка величиною 1-3 Ч 0,5-0,7 мкм, яка не утворює спор і капсул, фарбується негативно за Грамом, в мазках розміщується поодиноко, по­парно й короткими ланцюжками.

Культуральні властивості. Мікроб добре розвивається на звичайних середо­вищах. Факультативний аероб. На МПА утворює плоскі, округлі, ослизлі колонії середньої величини, які частіше зливаються в суцільне нашарування синьо-зе­леного кольору за рахунок продукування збудником двох основних пігментів: синього — піоціаніну та жовтувато-зеленого — флуоресцеїну. В МПБ спостері­гається помутніння, на поверхні середовища з'являється тонка плівка, на дні пробірки — ослизлий осад, який при струшуванні важко розбивається. Пігменти Рs. aeruginosae водорозчинні, у зв'язку з чим бульйон набуває відповідного за­барвлення. Культури виділяють ароматичну речовину триметиламін, яка має запах, що нагадує запах жасмину.

Біохімічні властивості. Рs. aeruginosae розріджує желатин і сироватку, що зсі­лася, пептонізує молоко, не утворює індолу, сірководню продукує мало, фер­ментує до кислоти без газу глюкозу, галактозу, арабінозу, ксилозу. У зовнішнє середовище виділяє ряд інших ферментів, таких як амілаза, глікогідролаза, есте-раза, протеїназа, антибіотикоподібні сполуки типу бактеріоцинів і деякі інші речовини, які відносять до феназинів.

Стійкість. Рs. aeruginosae значно поширена у природі. Вважають, що фунт, вода, поверхня рослин є природним середовищем, де мікроб веде звичайний спосіб життя. Його виявляють також на поверхні шкіри та слизових оболонок багатьох видів тварин і людей. В стічних водах збудник виживає до року, в грунті і на різних предметах — до 1,5 року. До високої температури дуже чутливий і при кип'ятінні гине миттєво. Робочі розчини хлорного вапна, гідроксиду натрію, хлоргексину знищують синьогнійну паличку через 30 хв., проте вона виявилася резистентною проти формаліну, бронополу фомосепту і деяких інших дезінфектантів.

Антигенна структура збудника неоднорідна. Виявлено 17 О-сероварів з під­групами, які позначають порядковою цифрою і відповідно малою літерою ла­тинського алфавіту. Крім О-сероварів, у Рs. aeruginosae виявлені Н-серовари, які поділяють ще на групи й підгрупи.

Патогенез. Рs. aeruginosae відрізняється значною агресивністю в організмі. Мікроб має галактозо- і манозофільні пілі, які сприяють його адгезії (прили­панню) до поверхні епітеліальних клітин. У місцях колонізації за рахунок глі-кокаликсу формуються мікроколонії збудника з поверхневою біоплівкою, яка захищає збудника від клітинних і гуморальних механізмів імунітету організму. Одночасно глікокаликс допомагає мікробу за участю екстрацелюлярних фер-ментів-токсинів руйнувати тканини і поширюватися в організмі. Синьогнійна паличка синтезує два токсини: термолабільний екзотоксин А і термостабільний екзофермент S, які характеризуються некротизуючими властивостями, здатні пригнічувати імунну відповідь, що має зв'язок з Т-лімфоцитами. Мікроб про­дукує не менше двох гемолізинів, які руйнують ліпідні лецитин, що призводить до некрозу тканини. Ендотоксин, який звільняється після розпаду клітин збуд­ника, є причиною гарячки, гіпотензії, олігурії, лейкопенії.

Діагностика. Для бактеріологічного дослідження у лабораторію відправляють рановий ексудат, кров, трубчасту кістку, внутрішні органи, сперму, корми, воду, деякі інші матеріали. Культуру збудника виділяють за допомогою звичайних се­редовищ, а її ідентифікацію здійснюють за характерними ознаками росту, мор­фологічними та біохімічними даними, а також шляхом постановки РА з діагностичними О-аглютинуючими сироватками.

Вірулентність виділених культур підтверджують біопробою на білих мишах,або курчатах, яких заражають в порожнину очеревини відповідно в дозах 100-300 млн. мікробних клітин добової агарової культури на фізіологічному розчині.

Імунітет. У системі захисту організму від синьогнійної інфекції основна роль належить антитілам, фагоцитам і комплементу, які в певній мірі блокують адге­зію збудника, перешкоджають його колонізації та десимінації.

Для специфічної профілактики псевдомонозу норок використовують полі­валентну формолвакцину. В медицині для лікування синьогнійної інфекції за­стосовують гомологічні та гетерологічні гіперімунні сироватки та гамма-глобуліни.