Збудник ензоотичної пневмонії свиней

Ензоотична пневмонія свиней — інфекційне захворювання поросят. Харак­теризується ознаками ураження органів дихання. Захворювання значно поши­рене. Може завдавати свинарству значних економічних збитків через загибель тварин, відставання у розвитку та рості перехворілих.

Збудник — М. hyopneumoniae відкритий двома незалежними групами вчених: у США (Мур, Свіцер, 1965) та в Англії (Гудвін, Уайт, Ляст, 1965).

Крім М. hyopneumoniae захворювання свиней з ознаками ураження органів дихання можуть викликати М. hyorhinis, М. granularum та ін.

Морфологія. М. hyopneumoniae поліморфна. В мазках з культури виявляють кулясті, зірчасті, ниткоподібні та інші форми.

Культуральні властивості. Культивують збудника в аеробних умовах на спе­ціальних живильних середовищах. Нерідко використовують напіврідке (0,3%-е), напівщільне (1,3%-е) середовище та бульйон, виготовлені на основі хотінгерівського відвару серця великої рогатої худоби. Збудник виділити з патологіч­ного матеріалу нелегко. Потрібно здійснити 3-4 «сліпих» пасажі перш ніж зявляться ознаки росту його в живильному середовищі. Перший пасаж не­обхідно провести в мікроаерофільних умовах.

На агарі М. hyopneumoniae утворює надзвичайно дрібні — 20-400 мкм в діа­метрі колонії, у яких, на відміну від інших видів мікоплазм, потовщення цент­ральної частини не буває. Збудник ферментує глюкозу з утворенням кислоти.

Резистентність. У патологічному матеріалі виживає при 2-4° С близько 6 міс. В умовах тваринницьких приміщень влітку гине протягом кількох днів. Надзви­чайно термочутливий — при 50° С гине миттєво. Збудник нечутливий до пені­циліну, малочутливий до стрептоміцину, поліміксину, неоміцину. Чутливий до антибіотиків тетрациклінового ряду (Див. кол. вкладку, стор. XIV). М. hyopneumoniae гине під дією дезінфектантів у загальноприйнятих концентраціях.

Патогенність. Патогенна лише для свиней. В умовах експерименту вдається заразити поросят-сисунів, вводячи культуру збудника інтраназально або інтра-трахеально. Пасажування штамів М. hyopneumoniae на штучних живильних се­редовищах призводить до швидкої втрати їх вірулентності. Джерелом збудника є хворі та перехворілі тварини, що виділяють його з часточками слизу під час кашлю або ж чхання, а також з молоком та слизом з піхви. Перехворілі тварини можуть залишатися бактеріоносіями протягом усього життя. Передається збуд­ник поросятам в основному повітряно-крапельним шляхом. Після проникнення в організм він локалізується в органах дихання, розмножується і зумовлює патологічний процес у легенях. Частіше спостерігається ураження окремих ді­лянок легень. Уражені ділянки різко відрізняються від неуражених. Вони щіль­ної консистенції, червоного кольору. При гістологічному дослідженні виявляють перибронхіальні та периваскулярні лімфоїдно-моноцитарні інфільтрації. У разі приєднання секундарної інфекції можуть спостерігатися ознаки гнійно-ката­ральної пневмонії, плеврити, перикардити.

Перебіг захворювання може бути напівгострим та хронічним. У першому ви­падку клінічні ознаки виражені близько двох тижнів, в останньому — місяць і довше. Летальність становить від 2 до 10%. В разі виникнення секундарних ін­фекцій вона може різко зрости.

Діагностика. В лабораторію доставляють легені від трупів тварин. З уражених ділянок готують 10%-у суспензію на фосфатно-буферному розчині (pH 7,2), що містить 500 ОД/мл пеніциліну та 100 ОД/мл стрептоміцину. Після 12-18-годин-ного витримування в умовах холодильника (+4° С) здійснюють контрольні ви­сіви на МПБ, МПА та середовище Кітт-Тароцці з метою виключення сторонньої мікрофлори та на спеціальне середовище для виділення мікоплазм. Інкубацію здійснюють в мікроаерофільних умовах. В разі відсутності ознак росту в пер­шому пасажі здійснюють ще 2-3 пасажі. Остаточну ідентифікацію виділених штамів проводять за допомогою серологічних реакцій; реакція інгібіції росту мі­коплазм, РЗК та ін.

Ретроспективну діагностику ензоотичної пневмонії свиней здійснюють за допомогою РЗК, РА, ІФА. Однак широкого застосування у практиці ветеринар­ної медицини вона не набула.

Імунітет. Перехворілі тварини набувають імунітету проти захворювання. У їх крові виявляють комплементзв'язуючі, преципітуючі та антиаглютинуючі анти­тіла. В Україні зареєстровано вакцину розроблену у США на основі М. hyopneumoniae. Препарат інактивований. Поросят вакцинують з 5-7-денного віку. Вводять вакцину двічі з інтервалом 2 тижні. Свиноматок вакцинують за 6 та ре­вакцинують за 2 тижні до опоросу. Кнурів вакцинують двічі на рік. Імунітет настає через 10-15 діб після повторного введення препарату і триває не менше 6 міс.