Збудник респіраторного мікоплазмозу птиці

Респіраторний мікоплазмоз птиці (респіраторний мікоплазмоз курей, ін­фекційний синусит індиків) — інфекційне з хронічним перебігом захворювання птиці. Характеризується ознаками ураження органів дихання, синовітами, зни­женням продуктивності. Захворювання поширене в країнах з промисловим пта­хівництвом і завдає відчутних економічних збитків.

Збудник — Mycoplasma gallisepticum — відкритий Нільсоном (1936). Належить до родини Mycoplasmataceae.

Морфологія. Порівнюючи з іншими видами М. gallisepticum найменш полі­морфна. В мазках з культури спостерігаються головним чином кулясті клітини. Зустрічаються також паличко-, кільцеподібні та ін. Розмір окремих клітин ко­ливається у межах 0,17-1,4 мкм. Грамнегативна. Фарбується легко за методом Романовського-Гімза у фіолетовий колір.

Культуральні властивості. Факультативний анаероб. Добре росте в аеробних умовах. Культивується на спеціальних живильних середовищах, зокрема на се­редовищах Едварда та УНДІЕВ. Останнє готують на основі гідролізату м'ясного фаршу Воно містить пептон (0,5-1%), автолізат дріжджів (1%), глюкозу (0,5%), сироватку крові коня (20%).

На щільному середовищі збудник утворює типові для мікоплазм колонії — прозорі, з тоненькою периферійною та вростаючою у глибину агару централь­ною зоною. Діаметр колоній близько 0,1-0,2 мм. Ріст М.gallisepticum у бульйоні супроводжується ледь помітною опалесценцією. Культивується збудник також і в курячих ембріонах, що розвиваються.

Біохімічні властивості. Більшість штамів ферментує з утворенням кислоти глюкозу, цукрозу, декстрин, мальтозу. Деякі штами ферментативно інертні. Ін­коли утворюють індол і сірководень.

Антигенна структура складна. Описано понад 20 серологічних варіантів М. gallisepticum, серед яких е як патогенні, так і апатогенні.

За допомогою серологічних реакцій (PA, РЗК, РІФ) встановлено антигенний зв'язок М. gallisepticum з рядом мікоплазм інших видів M.hominis 1, 2; М. pulmonis, M.fermentans, М. mycoides, М. laidlawii.

Резистентність. При температурі 2-4 °С М. gallisepticum виживає 30-40 діб, ін­коли понад 3 міс. При мінусових температурах (-25; -30° С) збудник зберігає життєздатність до п'яти років. Термолабільний — гине за 40 хв. при 50° С. Чут­ливий до стрептоміцину, тетрацикліну, канаміцину, тілану, фуразолідону (Див. кол. вкладку, стор. XII). Гине під впливом хлорного вапна (2%-го активного хлору), гідроксиду натрію (2%-го), формаліну (2%-го).

Патогенність. М. gallisepticum патогенна для курей, індиків, цесарок, фазанів, куріцок, перепелів, голубів. Збудник продукує екзотоксин нейротропної дії. Джерелом інфекції є хвора птиця та мікоплазмоносії.

Мікоплазмоносійство буває довічним. Поширюється інфекція головним чином аерогенним шляхом і трансоваріально. Проникнувши аерогенним шляхом, збудник спочатку розмножується на слизових оболонках верхніх дихальних шляхів, потім про­никає в епітелій і глибше, зумовлюючи лімфофолікулярну реакцію у трахеї, легенях, повітроносних мішках. За рахунок проліферації клітин значно потовщується слизова оболонка. В легенях переважають явища продуктивного запалення, в повітроносних мішках розвивається серозне або фібринозне запалення. Основними клінічними озна­ками захворювання е розлад функцій органів дихання: задуха, кашель, трахеальні хрипи. Нерідко спостерігають кон'юнктивіти, синусити, артрити. Лихоманка відсутня.

Хвороба частіше має хронічний перебіг і часто супроводжується іншими ін­фекціями.

Діагностика. Для мікоплазмологічного дослідження в лабораторію надси­лають зшкрібки з слизових оболонок гортані, трахеї, головний мозок, шматочки легень, стінки повітроносних мішків. Матеріал відбирають від свіжих трупів. З діагностичною метою бажано забивати птицю з чітко вираженими ознаками за­хворювання.

Патологічний матеріал суспендують в ізотонічному розчині (1 : 10), за допо­могою фільтрів або пеніциліну та ацетату талію звільняють його від сторонньої мікрофлори. Посів здійснюють на спеціальні живильні середовища. Інкубують в аеробних умовах при 37-38° С протягом п'яти днів. Здійснюють не менше п'яти пасажів, мікроскопуючи вміст.

З виділеною культурою збудника ставлять реакцію гемаглютинації (РГА). Патогенні його штами склеюють еритроцити крові курей, Для визначення па­тогенності заражають також, курячі або індичі ембріони. З цією метою 0,2 мл свіжо-ізольованої культури вводять в алантоїсну порожнину ембріонів віком дев'ять діб. Звичайно заражають 10 ембріонів, ще п'ять залишають контроль­ними. М. gallisepticum зумовлює загибель ембріонів через 48 год. після зараження і пізніше. Характерні ознаки уражених ембріонів: відставання у розвитку, арт­рити, набряки й крововиливи на шкірі голови, тіла, кінцівок, а також аеросаку-літи, пневмонії. Спостереження за ембріонами ведуть до моменту виведення контрольних курчат. Штам М. gallisepticum вважається патогенним при умові за­гибелі не менше 50% заражених ембріонів. Для прижиттєвої діагностики засто­совують реакцію крапельної аглютинації з кров'ю (ККРА) або ж сироваткою крові (СКРА). Реакцію ставлять на предметному склі при температурі 18-20° С. Краплю крові (сироватки) і краплю антигену (суспензія збудника, інактивова-ного формаліном, мертиолятом) змішують погойдуванням предметного скла. Результат реакції ураховують протягом 2 хв. В позитивних випадках рідина стає прозорою, антиген склеюється і набуває вигляду дрібних гранул або пластівців.

Для серологічної діагностики захворювання запропоновано також РЗК, РІФ, ІФА, реакцію інгібіції росту.

Імунітет. Перехворіла птиця набуває відносного, частіше нестерильного імуні­тету. Для створення штучного імунітету запропоновано ряд живих та інактивованих вакцин. В Україні зареєстрована жива культуральна проти мікоплазмозу птиці вак­цина фірми Меriаl (Франція). Препарат виготовлений на основі штаму TS-11 Му-coplasma gallisepticum. Вакцинують птицю віком 9 тижневому віці і старше. Препарат (1 крапля) наноситься на кон'юнктиву ока. Забороняється вакцинувати курей за 21 добу до забою. За 14 діб до вакцинації антибіотики не застосовують.

Цією ж фірмою запропонована і інактивована вакцина (Галімун НГ) на ос­нові штаму Mycoplasma gallisepticum. Препарат виготовлений на основі штаму S-6 Mycoplasma gallisepticum, інактивована тіомерсалом, містить масляний адю'вант. Вакцинують птицю з 8-тижневого віку, ревакцинують за 3-4 тижні перед початком вакцинації.

Зареєстровано також інактивовану вакцину німецького виробництва на ос­нові штаму S-6 Mycoplasma gailisepticum. Застосовують її у 6—8-тижневому віці та ревакцинують у 14-16-тижневому. Вводиться підшкірно у дозі 0,5 мл.