Диференційні ознаки збудника бешихи та збудника лістеріозу

Ознака	Listeria monocytogenes	Erysipelotrix rhusiopathiae
Рухливість	-	+
Проба на каталазу	+	-
Розклад саліцину	+	-
Знебарвлення індикаторних середовищ	+	-
РА з проти бешиховою сироваткою	-	+
Кон'юнктивальна проба на морських свинках	+	-

Біологічне дослідження здійснюють на дорослих білих мишах або мишеня­тах 5 — 6-добового віку. Суспензію з патологічного матеріалу 1 : 5 чи 2-х добову бульйонну культуру збудника вводять 2-3 білим мишам підшкірно або інтрапе-ритоніально в дозі 0,2-0,3 мл. При наявності збудника миші гинуть на 2-6 добу, мишенята — через 18-37 год.

Широко практикують також зараження морських свинок у кон'юнктиву (кон'юнктивальна проба), морських свинок або кролів підшкірно (шкірна проба).

На кон'юнктиву ока морської свинки наносять 2 краплі бульйонної культури і злегка масажують повіки, користуючись ватним тампоном. Вірулентні штами лістерій обумовлюють гнійний кератокон'юнктивіт, ознаки якого проявляються на 2-4 добу після зараження.

При постановці внутрішкірної проби, на одному з боків вистригають та вво­дять 0,3-0,5 % мл бульйонної культури. Вірулентні штами збудника лістеріозу обумовлюють появу ознак запалення (через 48 год), некрозу та утворення струпу.

З метою диференціації лістерій в межах їх роду запропоновано використо­вувати спеціальні живильні середовища з вмістом 0,5% активованого вугілля та без нього на середовищі з активованим вугіллям.

Listeria monocytogenes, на відміну від інших представників роду, обумовлює гідроліз лецитину.

В процесі лабораторної діагностики хвороби, диференціації збудників бе­шихи та лістеріозу можуть бути використані також молекулярно-генетичні ме­тоди (ПЛР) та відповідні бактеріофаги.

Серологічну діагностику здійснюють шляхом постановки РА та РЗК, вико­ристовуючи діагностичні антигени. Результат вважається позитивним в разі ви­явлення відповідних антитіл у розбавленні 1 : 200 і вище (вівці, кози, свині), — 1 : 400 і вище (коні, велика рогата худоба) та 1 : 50 і вище (кролі).

Імунітет. Імунітет при лістеріозі відносний. Для штучної імунізації запропо­новано ряд вакцин, зокрема живу вакцину з штаму АУФ. Після одноразового введення великій рогатій худобі, свиням та вівцям формується імунітет трива­лістю 6 міс. В Україні розроблено та впроваджено у практику ветеринарної ме­дицини інактивовану вакцину «Концентрована інактивована вакцина проти лістеріозу тварин».

Збудник пастерельозу

Пастерельоз (геморагічна септицемія, холера курей) — інфекційна хвороба багатьох видів домашніх і диких тварин. Захворювання характеризується озна­ками септицемії, геморагічним запаленням серозних та слизових оболонок, не­рідко запаленням легень, шлунково-кишкового тракту, суглобів.

Збудник — Pasteurella multocida (зрідка Pasteurella haemolytica) належить до роду Pasteurella з родини Pasteurellaceae. У визначнику бактерій Берджі пастерели включені до третьої підгрупи Групи 5 «Факультативно анаеробні грамнегативні палички».

Вперше Л. Пастер у 1879 р. виявив збудника холери курей, назвавши його Bact. bipolare septicum. Пізніше подібні мікроорганізми були виділені від великої рогатої худоби, свиней, овець, кролів та інших видів тварин, які одержали від­повідно назви Bact. bipolare bovisepticum, Bact. bipolare suisepticum, Bact. bipolare ovisepticum, Bact. bipolare caprisepticum, Bact. bipolare cuniculisepticum. Вважалося, що для кожного виду тварин існує відповідний збудник пастерельозу. При по­дальшому вивченні згаданих мікроорганізмів було встановлено надзвичайну їх подібність. На честь Л.Пастера мікроорганізми назвали пастерелами, запрова­дивши у мікробіології відповідний рід та родину. Основним збудником пастерел вважається Pasteurella multocida. У той же час нині описано ще біля 20 видів та підвидів пастерел, патогенність яких детально вивчається.

Морфологія. Pasteurella multocida — коротка еліпсоподібна паличка 1,0-2,0 мкм довжиною та 0,3-1,0 мкм діаметром (рис. 8.13). У мазках від хворої птиці частіше мікробні клітини овоїдної (яйцеподібної) форми. В мазках, зроблених з культур, — кокоподібні, інколи паличкоподібні. Пастерели нерухливі, спор не утворюють. Можуть утворювати мікрокапсулу. Грамнегативні. Фарбуються бі­полярно: інтенсивно на полюсах та ледь помітно у центральній частині. Біпо­лярність найбільш виражена в мазках, пофарбованих метиленовою синькою або ж фарбою Романовського-Гімза.

Культуральні властивості. Хемоорганотроф. Характеризується як дихальним так і бродильним типами метаболізму. Факультативний анаероб. Оптимальна для розвитку температура 37-38° С. Проте може рости й при кімнатній темпе­ратурі. Оптимальний показник рН 7,2-7,4. Росте на звичайних живильних се­редовищах. Інтенсивність росту помітно зростає при внесенні кров'яної сироватки. На МПА утворює дрібні випуклі прозорі безбарвні флуоресціюючі колонії S-форми. Інколи збудник формує крупніші слизистої консистенції (М-форма) або ж з нерівними краями та шорсткою поверхнею (R-форма) колонії. В МПБ пастерели зумовлюють незначну каламуть і утворюють осад. Останній при струшуванні пробірки піднімається у вигляді косички (S-форма) або дріб­них крупинок та пластівців (R-форма). Мукоїдні штами ростуть надзвичайно інтенсивно з утворенням великої кількості «слизистого» осаду.

Біохімічні властивості. Мікроб ферментує ряд цукрів, утворює індол, H₂S, ка-талазу, желатин не розріджує, гемолізу на кров'яному агарі не викликає. Вив­чення біохімічних ознак дає змогу диференціювати Pasteurella multocida від інших видів пастерел. Нижче наведено біохімічні властивості окремих видів роду Раsteurella (табл. 8.2).

Таблиця 8.2