7.8. Гіперчутливість сповільненого типу

Цей тип реакцій відрізняється від трьох попередніх тим, що не залежить від циркулюючих чи зв'язаних антитіл, а зумовлений сенсибілізованими Т-лімфо-цитами. Така форма гіперчутливості спостерігається при багатьох інфекційних хворобах (туберкульоз, бруцельоз, туляремія, сибірка, сифіліс, мікози, гельмін­този), при відторгненні трансплантата, а також при контактному дерматиті, який виникає при сенсибілізації простими хімічними сполуками.

Вперше цей феномен описав Р. Кох. Він показав, що при підшкірному вве­денні гвінейській свинці, хворій на туберкульоз, суспензії збудника туберкуль­озу, в місці ін'єкції виникає виражена запальна реакція, яка часто завершується некрозом. Це явище називають феноменом Коха.

Яскравим прикладом таких реакцій є туберкулінова проба Манту. При внут-рішньошкірному введені туберкуліну (препарату, одержаного з мікобактерій ту­беркульозу) людині, в організмі якої знаходяться туберкульозні палички, через 24-48 годин у місці ін'єкції розвивається щільна гіперемована папула з некрозом у центрі.

У механізмі розвитку гіперчутливості сповільненого типу вирішальне зна­чення мають Т-лімфоцити кілери, Т-хелпери, які при повторному контакті з ан­тигеном проліферують і виділяють значну кількість біологічно активних речовин — лімфокінів.

Лімфокіни мають багатогранну активність і здатність впливати на імуноком-петентні й допоміжні клітини, а також тканини. Вони викликають запальну ре­акцію, стимулюють мітоз і бласттрансформацію, гальмують міграцію, посилю­ють фагоцитарну активність макрофагів, виявляють цитотоксичну дію.

До них відносять: фактор переносу, мітогенний фактор, фактори-стимуля-тори Т- і В лімфоцитів, фактор, який активує макрофаги, фактор, який пригні­чує міграцію макрофагів, лімфотоксин, інтерферон та ін.

Важливе значення надається фактору переносу. Він переносить стан сенси­білізації від сенсибілізованих лімфоцитів до інтактних. Біологічна роль його — збільшення кількості сенсибілізованих лімфоцитів, які за допомогою лімфокінів мобілізують у вогнище перебування антигену лімфоцити, фагоцити, компле­мент, що обмежує поширення агента і призводить до його знищення.

Гіперчутливість сповільненого типу (ГСТ) відрізняється від реакції негайного типу за такими ознаками: 1) після повторного проникнення антигену в тканини реакція-відповідь виникає через 24-72 години; 2) стан сповільненої гіперчутли-вості неможливо передати пасивно через антитіла внаслідок їх відсутності; 3) ГСТ можна передати лише з лімфоцитами; 4) майже всі клітини сенсибілізованого організму при контакті з антигеном реагують порушенням клітинної проникли­вості і метаболізму, але якась із цих тканин дає найбільш виражену реакцію; 5) антигістамінні препарати, як правило, при ГСТ не допомагають.

Оскільки, при деяких інфекційних захворюваннях збудник може тривалий час перебувати в організмі, то ввівши внутрішньошкірно мікробний алерген, можна викликати місцеву алергічну реакцію, яка розвивається за механізмом ГСТ.

Використання таких алергічних реакцій має значення в діагностиці багатьох захворювань. Для постановки діагностичних алергічних проб промисловість ви­пускає спеціальні препарати, одержані з мікроорганізмів — алергени, назва яких пов'язана із збудником або хворобою. Препарат, що використовується з діагно­стичною метою при бруцельозі називається бруцеліном, при туляремії — туля­рином, при сибірці — антраксином, туберкульозі — туберкуліном. Усі алергічні проби такого типу проводяться однаково: внутрішньошкірно вводять 0,1 мл алергену. Облік проводять на 2-3 добу.