- •1. Предмет та завдання мікробіології
- •2. Історія відкриття мікроорганізмів
- •Розділ 1
- •Розділ 2 морфологія мікроорганізмів 2.1. Морфологія бактерій
- •2.2 Морфологічні особливості окремих груп мікроорганізмів
- •2.3. Морфологія актиноміцетів
- •2.4. Морфологія грибів
- •Розділ з фізіологія мікроорганізмів
- •3.1.Хімічний склад бактерій
- •3.2. Ферменти мікроорганізмів
- •3.3. Живлення мікроорганізмів
- •3.4. Дихання бактерій
- •3.5. Ріст і розмноження бактерій
- •3.6. Культивування бактерій
- •3.7. Утворення мікроорганізмами пігментів та ароматичних речовин. Світіння мікробів
- •Розділ 4 генетика мікроорганізмів
- •4.1. Організація генетичного матеріалу у бактерій
- •4.2. Форми мінливості мікробів
- •4.3. Генетичні рекомбінації
- •4.4. Практичне значення генетики бактерій
- •Розділ 5 екологія мікроорганізмів
- •5.1. Поняття про екосистему
- •5.2. Розповсюдження мікроорганізмів у природі
- •5.2.1. Мікрофлора грунту
- •5.2.2. Мікрофлора води
- •5.2.3. Мікрофлора повітря
- •5.3. Значення мікроорганізмів у природі
- •5.4. Мікрофлора тваринного організму
- •5.5. Мікрофлора молока
- •5.6. Роль мікроорганізмів у кругообігу речовин у природі
- •5. 6.1. Роль мікроорганізмів у кругообігу вуглецю
- •5.6.2. Спиртове бродіння
- •5.6.3. Молочнокисле бродіння
- •5.6.4. Пропіоновокисле бродіння
- •5.6.5. Маслянокисле бродіння
- •5.6.6. Оцтове бродіння
- •5.6.7. Бродіння клітковини
- •5.6.8. Перетворення азоту
- •5.7. Вплив факторів довкілля на мікроорганізми
- •5.7.1. Вплив фізичних факторів довкілля на мікроорганізми
- •Радіостійкість мікроорганізмів
- •5.7.2. Вплив хімічних факторів довкілля на мікроорганізми
- •5.7.3. Вплив біологічних факторів на мікроорганізми
- •Порівняльна дія антибіотиків і фітонцидів часнику на бактерії
- •5.7.4. Взаємовідносини мікроорганізмів з рослинами
- •Розділ 6 вчення про інфекцію
- •6.1. Загальні відомості про інфекцію та інфекційний процес
- •6.2. Роль мікро- і макроорганізмів у виникненні й розвитку інфекційного процесу
- •6.3. Способи передачі збудників, форми і ознаки перебігу інфекційних хвороб
- •Розділ 7 основні поняття про імунітет 7.1. Основні види імунітету
- •7.2. Структура імунної системи
- •7.3. Клітинні механізми природного захисту
- •7.4. Механізми набутого імунітету
- •7.5. Фактори неспецифічного імунітету
- •7.6. Реакції гіперчутливості (алергія)
- •7.7. Гіперчутливість негайного типу
- •7.8. Гіперчутливість сповільненого типу
- •7.9. Імунодефіцитні стани
- •7.10. Імунопрофілактика та імунотерапія інфекційних хвороб
- •Стафілококи
- •Стрептококи
- •Диференційні ознаки збудника бешихи та збудника лістеріозу
- •Диференціація пастерел в межах роду
- •Францисели
- •Патогенні псевдомонади
- •Збудник сапу
- •Патогенні мікобактерії
- •Збудник туберкульозу
- •Збудник паратуберкульозу
- •Патогенні анаероби
- •Збудник емфізематозного карбункула
- •Збудник правця
- •Збудник ботулізму
- •Збудники злоякісного набряку
- •Збудник брадзоту
- •Збудник інфекційної анаеробної ентеротоксемії тварин
- •Збудник некробактеріозу
- •Патогенні мікоплазми
- •Збудник контагіозної плевропневмонії великої рогатої худоби
- •Збудник інфекційної агалактії овець і кіз
- •Збудник респіраторного мікоплазмозу птиці
- •Збудник ензоотичної пневмонії свиней
- •Збудник псевдомонозу
- •Збудники рикетсіозів
- •Збудник Ку-рикетсіозу
- •Збудник рикетсіозного моноцитозу
- •Збудник інфекційного гідроперикардиту
- •Збудник рикетсіозного кератокон'юнктивіту
- •Патогенні спірохети Збудник лептоспірозу (Leptospira interrogans)
- •Збудник дизентерії свиней
- •Збудник кампілобактеріозу
- •Збудник актинобацильозу
- •Збудники мікозів та мікотоксикозів
- •Збудники мікозів
- •Збудники фавуса (парша)
- •Збудники кандидамікозу
- •Збудник епізоотичного лімфангіту
- •Збудники пеніцильозу
- •Збудники аспергільозу
- •Збудники мікотоксикозів
- •Збудник дендродохіотоксикозу
- •Збудник фузаріотоксикозу
- •Збудник актиномікозу
7.8. Гіперчутливість сповільненого типу
Цей тип реакцій відрізняється від трьох попередніх тим, що не залежить від циркулюючих чи зв'язаних антитіл, а зумовлений сенсибілізованими Т-лімфо-цитами. Така форма гіперчутливості спостерігається при багатьох інфекційних хворобах (туберкульоз, бруцельоз, туляремія, сибірка, сифіліс, мікози, гельмінтози), при відторгненні трансплантата, а також при контактному дерматиті, який виникає при сенсибілізації простими хімічними сполуками.
Вперше цей феномен описав Р. Кох. Він показав, що при підшкірному введенні гвінейській свинці, хворій на туберкульоз, суспензії збудника туберкульозу, в місці ін'єкції виникає виражена запальна реакція, яка часто завершується некрозом. Це явище називають феноменом Коха.
Яскравим прикладом таких реакцій є туберкулінова проба Манту. При внут-рішньошкірному введені туберкуліну (препарату, одержаного з мікобактерій туберкульозу) людині, в організмі якої знаходяться туберкульозні палички, через 24-48 годин у місці ін'єкції розвивається щільна гіперемована папула з некрозом у центрі.
У механізмі розвитку гіперчутливості сповільненого типу вирішальне значення мають Т-лімфоцити кілери, Т-хелпери, які при повторному контакті з антигеном проліферують і виділяють значну кількість біологічно активних речовин — лімфокінів.
Лімфокіни мають багатогранну активність і здатність впливати на імуноком-петентні й допоміжні клітини, а також тканини. Вони викликають запальну реакцію, стимулюють мітоз і бласттрансформацію, гальмують міграцію, посилюють фагоцитарну активність макрофагів, виявляють цитотоксичну дію.
До них відносять: фактор переносу, мітогенний фактор, фактори-стимуля-тори Т- і В лімфоцитів, фактор, який активує макрофаги, фактор, який пригнічує міграцію макрофагів, лімфотоксин, інтерферон та ін.
Важливе значення надається фактору переносу. Він переносить стан сенсибілізації від сенсибілізованих лімфоцитів до інтактних. Біологічна роль його — збільшення кількості сенсибілізованих лімфоцитів, які за допомогою лімфокінів мобілізують у вогнище перебування антигену лімфоцити, фагоцити, комплемент, що обмежує поширення агента і призводить до його знищення.
Гіперчутливість сповільненого типу (ГСТ) відрізняється від реакції негайного типу за такими ознаками: 1) після повторного проникнення антигену в тканини реакція-відповідь виникає через 24-72 години; 2) стан сповільненої гіперчутли-вості неможливо передати пасивно через антитіла внаслідок їх відсутності; 3) ГСТ можна передати лише з лімфоцитами; 4) майже всі клітини сенсибілізованого організму при контакті з антигеном реагують порушенням клітинної проникливості і метаболізму, але якась із цих тканин дає найбільш виражену реакцію; 5) антигістамінні препарати, як правило, при ГСТ не допомагають.
Оскільки, при деяких інфекційних захворюваннях збудник може тривалий час перебувати в організмі, то ввівши внутрішньошкірно мікробний алерген, можна викликати місцеву алергічну реакцію, яка розвивається за механізмом ГСТ.
Використання таких алергічних реакцій має значення в діагностиці багатьох захворювань. Для постановки діагностичних алергічних проб промисловість випускає спеціальні препарати, одержані з мікроорганізмів — алергени, назва яких пов'язана із збудником або хворобою. Препарат, що використовується з діагностичною метою при бруцельозі називається бруцеліном, при туляремії — тулярином, при сибірці — антраксином, туберкульозі — туберкуліном. Усі алергічні проби такого типу проводяться однаково: внутрішньошкірно вводять 0,1 мл алергену. Облік проводять на 2-3 добу.
