2.2 Морфологічні особливості окремих груп мікроорганізмів

Рикетсії. Це прокаріотичні мікроорганізми, що одержали єною назву від прі­звища американського дослідника Г. Рікетса, який заразився при дослідженні висипного тифу і загинув у 1910 році. Після смерті вченого Г. Рікетса, бразиль­ський бактеріолог Да Роха-Ліма, вперше у 1916 році використав термін «рикет-сія» в пам'ять американського вченого Рікетса. Рикетсії поліморфні мікроорганізми, розміром 0,3-0,6x0,4-2 мкм (рис. 2.17). їх поділяють на чотири морфологічних типи: кокоподібні, паличкоподібні, бацилярні та ниткоподібні.

Рикетсії мають типову структуру бактеріальної клітини. У них є обо­лонка, цитоплазма, нуклеоїд. Будова їх клітинної стінки ідентична грам нега­тивним бактеріям. Рикетсії переважно нерухомі, не утворюють спор і капсул. Для їх пофарбування використовують методи Романовського-Гімза (мікроби фарбуються в голубий колір, а ядерна субстанція — в червоний), Здродовсь-кого (рикетсії рубіново-червоні, а клі­тинні елементи блідо-голубі), негативне контрастування Айзенберга (незафарбовані рикетсії чітко ви­являються на голубому фоні). За мето­дом Грама вони фарбуються позитивно, проте не завжди чітко.

Рикетсії — унікальні прокаріотичні мікроорганізми. В них поєднуються біо­логічні властивості прокаріотичних живих систем і вірусів. З першими їх єднає типова будова клітини, а з вірусами — те, що вони є облігатними внутрішньок­літинними паразитами.

Більшість рикетсій непатогенні для людини і тварин. Вони паразитують на членистоногих. Однак деякі види здатні викликати тяжкі захворювання у лю­дини і тварин, які називаються рикетсіозами. Серед них висипний тиф, мар­сельська лихоманка, гарячка Цуцугамуші, Ку-лихоманка, ерліхіоз собак, ерліхіоз жуйних та інші.

За сучасною класифікацією рикетсії належать до порядку Rickettsiales, ви­ділені у родину Rickettsiaceae, яка включає два роди: Rickettsia та Orientia. До останнього часу в родині рикетсій фігурували також роди Coxiella та Erlichia. Нині рід Erlichia віднесений до родини Anaplasmataceae, яка, крім нього, вклю­чає також роди Anaplasma та Neoricketsia. Рід Coxiella віднесений до гамма-протеобактерій.

Родина Anaplasmataceae представлена облігатними паразитами, які знахо­дяться в еритроцитах, на поверхні еритроцитів або у плазмі крові хребетних (представники родів Anaplasma, Aegyptianella, Eperytozoon та Haemohartonella).

Рикетсії родини Bartonellaceae мають клітини сферичної, паличкоподібної, або кільцеподібної форми, які виявляються в еритроцитах або на поверхні ерит­роцитів людини і тварини (рід Bartonella та Grahamella).

Хламідії. Хламідії є дрібними, кокоподібними, нерухомими бактеріями. Вони аспорогенні, не утворюють капсул, грамнегативні. Належать до порядку Chlamydiales. Не ростуть на живильних середовищах, є облігатними внутрі­шньоклітинними паразитами. Поза клітиною людини вони існують у вигляді маленьких тілець діаметром до 0,3 мкм (рис. 2.18, 2.19).

Протягом свого життєвого циклу хламідії проходять три стадії існування в клітині, утворюючи елементарні, ініціальні та проміжні тільця.

Елементарне тільце — невеличка електронно щільна сферула (0,2-0,4 нм).

Ініціальне тільце — великі, тонкостінні комірчасті сфероїди (0,8-1,5 нм), які поділяються протягом декількох генерацій і формують мікроколонії;

Проміжне тільце — перехідна форма між ініціальним та елементарним тільцем.

Елементарне тільце — інфекційна форма, ініціальне тільце — вегетативна форма, яка поділяється дробленням внутрішньоклітинно. Цикл розвитку триває 40-72 год.

Вважається, що за низкою ознак хламідії займають проміжне положення між бактеріями та вірусами. Комплекс бактеріоподібних властивостей хламідій включає: наявність обох нуклеїнових кислот, клітинної стінки грамнегативного типу бактерій, а також ферментативну активність, чутливість до антибіотиків та ін. З вірусами їх зближують дрібні розміри (вони фільтруються через бактеріальні фільтри), нездатність до росту на штучних поживних середовищах, абсолютний внутрішньоклітинний паразитизм.

За сучасною класифікацією родина Chlamydiaceae включає два роди: рід Chlamydia (види Chi. trachomatis, Chi. suis, Chi. Muridarum) та рід Chlamydophila (види: Chi. pneumonieae, Chi. pecorum, Chi. abortus, Chi. psitaci Chi caviae, Chi. felis).

Захворювання, обумовлені хл а мідіями людини і тварини характеризуються ураженням органів дихання (пневмонії), статевої сфери (аборти, орхіти), сугло­бів (артрити), центральної нервової системи (енцефаліти) та ін.

Мікоплазми. Мікоплазми є аспорогенними нрокаріотичними організмами, які не мають щільної (ригідної) клітинної стінки. Вони поліморфні, сферичні або овоїдні утворення розміром від 0,1-0,2 мкм до 1,5 мкм і більше. Грамнега-тивні. За ультраструктурою вони типові бактерії, проте не мають клітинної стінки (рис. 2.20-2.22).

Мікоплазми об'єднані у клас Moll і-cutes, який включає порядок Мусо-plasmatales з трьома родинами: Mycoplasmataceae, Acholeplasmataceae і Spiroplasmataceae.

Мікоплазми об'єднані у клас Moll і-cutes, який включає порядок Мусо-plasmatales з трьома родинами: Mycoplasmataceae, Acholeplasmataceae і Spiroplasmataceae.

Родина Mycoplasmataceae представ­лена двома родами — Mycoplasma і Ure­aplasma. Діаметр кулястих клітин коливається в межах 125-250 нм, проте ниткоподібні клітини можуть сягати 150 мкм. При старінні культури нитки розпадаються на ланцюжки кокопо-дібних клітин.

На щільних живильних середовищах мікоплазми утворюють дрібні, напів-сферичні, сплющені колонії діаметром 10-600 мкм, зрідка 1-4 мм. Типові колонії мають вигляд «вилитої яєчні». Вони складаються з каламутної, гранулярної центральної частини, яка вростає в середовище, і плоскої периферійної зони, що просвічується. Розмножуються мікоплазми шляхом бінарного поділу, брунь­куванням або множинним вивільненням елементарних тілець.

Елементарні тільця — це структури - 100 нм, які виявляються в загальній масі колоній. Для деяких видів мікоплазм, що розмножуються, описані цикли морфо­логічних перетворень. Патогенні мікоплазми можуть викликати гострі й хронічні патологічні процеси, часто — латентні інфекції. Збудниками мікоплазмальних ін­фекцій у людини є М. pneumoniae, М. hominis, М. arthritidis та ін. Характерними ознаками хвороб людини є пневмонії, уретрити, артрити.

М. salivarium і М. orale є коменсалами ротової порожнини. У тварин міко­плазми викликають контангійну плевропневмонію великої рогатої худоби (My­coplasma mycoides var mycoides), ензоотичну пневмонію свиней (Mycoplasma hyopneumoniae), інфекційну плевропневмонію кіз {Mycoplasma mycoides varcapri) інфекційну агалактію овець і кіз(Mycoplasma agalactiae), запальні процеси у ста­тевих органах (Mycoplasma bovigenitalis), респіраторний мікоплазмоз птахів (My­coplasma gallisepticum) та ін.

Особливістю представників роду Ureaplasma (U dі versa т, U.felinum, U. Ure-aliticum) є здатність гідролізувати сечовину. Уреаплазми часто зустрічаються в стічних водах, грунті,Паразитують в організмі людини і тварин. У людини вони спричиняють пневмонії, бронхіти, ангіни, уретрити, простатити, ураження при­датків матки, артрити, ендокардити тощо.

Ахолеплазми переважно сапрофіти, спіроплазми виділені лише від рослин.