- •1. Предмет та завдання мікробіології
- •2. Історія відкриття мікроорганізмів
- •Розділ 1
- •Розділ 2 морфологія мікроорганізмів 2.1. Морфологія бактерій
- •2.2 Морфологічні особливості окремих груп мікроорганізмів
- •2.3. Морфологія актиноміцетів
- •2.4. Морфологія грибів
- •Розділ з фізіологія мікроорганізмів
- •3.1.Хімічний склад бактерій
- •3.2. Ферменти мікроорганізмів
- •3.3. Живлення мікроорганізмів
- •3.4. Дихання бактерій
- •3.5. Ріст і розмноження бактерій
- •3.6. Культивування бактерій
- •3.7. Утворення мікроорганізмами пігментів та ароматичних речовин. Світіння мікробів
- •Розділ 4 генетика мікроорганізмів
- •4.1. Організація генетичного матеріалу у бактерій
- •4.2. Форми мінливості мікробів
- •4.3. Генетичні рекомбінації
- •4.4. Практичне значення генетики бактерій
- •Розділ 5 екологія мікроорганізмів
- •5.1. Поняття про екосистему
- •5.2. Розповсюдження мікроорганізмів у природі
- •5.2.1. Мікрофлора грунту
- •5.2.2. Мікрофлора води
- •5.2.3. Мікрофлора повітря
- •5.3. Значення мікроорганізмів у природі
- •5.4. Мікрофлора тваринного організму
- •5.5. Мікрофлора молока
- •5.6. Роль мікроорганізмів у кругообігу речовин у природі
- •5. 6.1. Роль мікроорганізмів у кругообігу вуглецю
- •5.6.2. Спиртове бродіння
- •5.6.3. Молочнокисле бродіння
- •5.6.4. Пропіоновокисле бродіння
- •5.6.5. Маслянокисле бродіння
- •5.6.6. Оцтове бродіння
- •5.6.7. Бродіння клітковини
- •5.6.8. Перетворення азоту
- •5.7. Вплив факторів довкілля на мікроорганізми
- •5.7.1. Вплив фізичних факторів довкілля на мікроорганізми
- •Радіостійкість мікроорганізмів
- •5.7.2. Вплив хімічних факторів довкілля на мікроорганізми
- •5.7.3. Вплив біологічних факторів на мікроорганізми
- •Порівняльна дія антибіотиків і фітонцидів часнику на бактерії
- •5.7.4. Взаємовідносини мікроорганізмів з рослинами
- •Розділ 6 вчення про інфекцію
- •6.1. Загальні відомості про інфекцію та інфекційний процес
- •6.2. Роль мікро- і макроорганізмів у виникненні й розвитку інфекційного процесу
- •6.3. Способи передачі збудників, форми і ознаки перебігу інфекційних хвороб
- •Розділ 7 основні поняття про імунітет 7.1. Основні види імунітету
- •7.2. Структура імунної системи
- •7.3. Клітинні механізми природного захисту
- •7.4. Механізми набутого імунітету
- •7.5. Фактори неспецифічного імунітету
- •7.6. Реакції гіперчутливості (алергія)
- •7.7. Гіперчутливість негайного типу
- •7.8. Гіперчутливість сповільненого типу
- •7.9. Імунодефіцитні стани
- •7.10. Імунопрофілактика та імунотерапія інфекційних хвороб
- •Стафілококи
- •Стрептококи
- •Диференційні ознаки збудника бешихи та збудника лістеріозу
- •Диференціація пастерел в межах роду
- •Францисели
- •Патогенні псевдомонади
- •Збудник сапу
- •Патогенні мікобактерії
- •Збудник туберкульозу
- •Збудник паратуберкульозу
- •Патогенні анаероби
- •Збудник емфізематозного карбункула
- •Збудник правця
- •Збудник ботулізму
- •Збудники злоякісного набряку
- •Збудник брадзоту
- •Збудник інфекційної анаеробної ентеротоксемії тварин
- •Збудник некробактеріозу
- •Патогенні мікоплазми
- •Збудник контагіозної плевропневмонії великої рогатої худоби
- •Збудник інфекційної агалактії овець і кіз
- •Збудник респіраторного мікоплазмозу птиці
- •Збудник ензоотичної пневмонії свиней
- •Збудник псевдомонозу
- •Збудники рикетсіозів
- •Збудник Ку-рикетсіозу
- •Збудник рикетсіозного моноцитозу
- •Збудник інфекційного гідроперикардиту
- •Збудник рикетсіозного кератокон'юнктивіту
- •Патогенні спірохети Збудник лептоспірозу (Leptospira interrogans)
- •Збудник дизентерії свиней
- •Збудник кампілобактеріозу
- •Збудник актинобацильозу
- •Збудники мікозів та мікотоксикозів
- •Збудники мікозів
- •Збудники фавуса (парша)
- •Збудники кандидамікозу
- •Збудник епізоотичного лімфангіту
- •Збудники пеніцильозу
- •Збудники аспергільозу
- •Збудники мікотоксикозів
- •Збудник дендродохіотоксикозу
- •Збудник фузаріотоксикозу
- •Збудник актиномікозу
7.3. Клітинні механізми природного захисту
Фагоцитоз. Велике значення у неспецифічному захисті відіграє фагоцитарна реакція організму, яка вперше була відкрита видатним вітчизняним ученим 1.1. Мечниковим. Як було встановлено, основними дійовими особами у цьому процесі є мікрофаги і макрофаги, якими здійснюється захоплення і знищення бактерій. Мікрофаги — поліморфноядерні нейтрофіли є «професійними» фагоцитами. Поліморфноядерні лейкоцити першими з'являються у вогнищі запалення і починають поглинати й знищувати чужорідних агентів. Макрофаги утворюють моноцитарно-фагоцитарну систему фагоцитів. Ця система розміщена повсюдно: в сполучній тканині, навколо базальних мембран кровоносних судин, легенях, печінці тощо. Макрофаги здатні до міграції та цілеспрямованого хемотаксису. Речовини, що визначають напрям руху макрофага, називаються хемоантрактантами. До них належать фрагменти системи комплементу, глобуліни, продукти деградації колагену, фібрину, клітин. Поступове підключення різних хемоантрактантів забезпечує постійний приплив нових макрофагів із судинного русла. На відміну від поліморфноядерних лейкоцитів, макрофаги — тривалоіснуючі клітини.
Щоб відбулося поглинання фагоцитами бактерій (фагоцитоз), останні повинні адсорбуватись на поверхні нейтрофіла або макрофага. Після адсорбції розпочинається фаза поглинання шляхом активізації актин-міозинової скорочувальної системи, що призводить до утворення навколо бактерії псевдопо-дій. У міру того, як близько розташовані рецептори приєднуються до мікроба, плазматична мембрана насувається на нього, поки він не опиниться у вакуолі (фагосомі). Наступні події розгортаються досить швидко, і протягом короткого часу лізосоми зливаються з фагосомою, впорскуючи в неї свої гідролітичні ферменти. Знищення чужорідних клітин здійснюється за двома механізмами: ки-сень-залежним і кисень-незалежним. При кисеньзалежному механізмі утворюються біологічно активні речовини, які згубно діють на захоплений об'єкт: надпероксидний аніон, пероксид водню, гідроксильні радикали та інші. При кисень-незалежному механізмі створюються оптимальні умови для руйнування бактеріальної мембрани катіонними білками. Певне значення тут мають лізоцим, лактоферин, оксид азоту, низька концентрація водневих іонів. Отже, при фагоцитозі виділяють 5 стадій.
Наближення фагоцита до мікробів у результаті позитивного хемотаксису.
Адгезія бактерій на поверхні фагоцита.
Активація мембрани фагоцита і поглинання мікроорганізмів.
Злиття фагосоми з лізосомою і перетравлення чужорідних агентів.
Видалення продуктів розпаду за межі клітини.
Проте мікроорганізми виробили ряд пристосувань, які захищають їх від згубної дії фагоцитів. Наприклад, збудники туберкульозу, лепри, бруцели, потрапивши всередину макрофага, здатні навіть розмножуватись. Це пояснюється тим, що мікобактерії туберкульозу пригнічують злиття фагосом із лізосомами, а оболонка збудника лепри не піддається дії ферментів фагоцита. Деякі рикетсії здатні покидати фагосоми й існують безпосередньо в цитоплазмі.
Явище, коли мікроорганізми не перетравлюються у фагоциті, одержало назву незавершеного фагоцитозу.
Водночас існує ряд факторів, що стимулюють фагоцитарну активність лейкоцитів. У першу чергу — це антитіла й компоненти комплементу, а також лім-фокіни, лізоцим, простагландини, інтерферон. Ці речовини можуть з'єднуватись із мікроорганізмами, зумовлюючи їх опсонізацію. Відомо, що на поверхні фагоцита є рецептори до Fс фрагмента антитіла і СЗ комплементу. Завдяки цьому опсонізована частинка легко зв'язується з фагоцитом.
Природні кілери (ПК). Ці клітини подібні до великих гранулярних лімфоцитів, виконують в організмі дуже важливу функцію. Вони контролюють появу й знищують пухлинні клітини. Як тільки рецептори природного кілера зв'язуються з трансформованою клітиною, ПК активується і впорскує речовину, подібну до С9 комплементу — перфорин. У лічені хвилини пухлинна клітина руйнується. При цьому ПК залишається неушкодженим і здатний вступити в контакт із наступною мішенню.
Вважають, що природні кілери — основні клітини, які забезпечують протипухлинний захист організму.
Таким чином, в організмі постійно існує і функціонує розгалужена система вродженого природного захисту від чужорідних агентів, основу якої складають різноманітні активні речовини, що знаходяться в сироватці крові, секретах, тканинах, органах. Складовою цієї системи є також нормальна мікрофлора організму, яка має виражені антагоністичні властивості відносно багатьох збудників. Мікрофаги, макрофаги та природні кілери здатні успішно знищувати чужорідні та змінені власні клітини, бактерії, віруси. Все це створює першу лінію захисту організму, яка протистоїть збудникам інфекційних захворювань.
