Розділ 7 основні поняття про імунітет 7.1. Основні види імунітету

Людина і тварини живуть в складному довкіллі, де існують мільярди бак­терій, вірусів, грибів, найпростіших. Час від часу вони проникають в їх внут­рішнє середовище. Але в переважній більшості згадані фактори суттєвої шкоди людині і тваринам не завдають. Це зумовлено тим, що існує й активно функціонує захисна система організму — система імунітету. Спочатку термін «імунітет» означав, що організм не чутливий до інфекційних агентів або за­хищений від них (immunitas — звільнений від податків). Численні спостере­ження показали, що особи, які перехворіли на інфекційну хворобу, захищені від повторного зараження тим же збудником. Так виникло поняття набутого імунітету (несприйнятливості), який є специфічним і тривалим. Нині ж, під імунітетом розуміють комплекс морфолого-функціональних компонентів, що за­безпечують гомеостаз організму, тобто не лише проти патогенів інфекційної чи інвазійної природи, а й проти любих інших факторів, які характеризуються озна­ками чужорідної генетичної інформації.

Імунна система виконує гомеостатичну функцію імунного нагляду. Вона підтримує постійність внутрішнього середовища та оберігає його, зокрема, від виникнення захворювань. Від стану імунної системи, як правило, за­лежить відповідь організму на проникнення хвороботворних агентів. До­казами цього є загальновідомі факти: у дітей, які мають вроджені вади імунної системи, значно частіше виникають пухлини, і вони в більшості випадків гинуть від захворювань, викликаних різноманітними мікро­організмами.

При надзвичайно небезпечній хворобі сучасності — СНІДі — глибоко ура­жається імунна система, завдяки чому нешкідлива в звичайних умовах мік­рофлора організму може стати однією з причин загибелі людини. Таким чином, імунна система забезпечує одну з важливих адаптаційних функцій організму і спрямована на контроль і збереження його генетичної недо­торканості.

Основною функцією системи імунітету є систематичне розпізнавання всього чужорідного, що проникає в організм (бактерії, гриби, віруси, най­простіші), власних змінених клітин, підтримання гомеостазу, нейтралізація, видалення та знищення чужорідних агентів. На кожну чужерідну сполуку, що потрапляє в організм, останній специфічно реагує, виробляючи моле­кули й клітини, які вступають з нею у взаємодію за для подальшого вида­лення.

Імунітет протягом життя можна набути природним шляхом або за рахунок щеплень (штучно). Якщо несприйнятливість виробилась після перенесення певної хвороби, говорять про набутий природний активний імунітет. Природний пасивний імунітет виникає у новонароджених за рахунок антитіл, які вони одер­жують від матері. Як правило, після хвороби організм звільняється від мікро­організмів, а імунітет продовжує тривати певний період часу. У зв'язку з тим, що несприйнятливість існує при відсутності збудника в організмі, такий імунітет називають стерильним. Він має місце при більшості інфекційних захворювань. Якщо імунітет пов'язаний з перебуванням збудника в організмі, говорять про нестерильний імунітет (при туберкульозі, бруцельозі). Імунітет, що виникає після щеплень, теж поділяється на активний і пасивний. Штучний активний іму­нітет виробляється при щепленні вакцинами (ослабленими або вбитими мік­робами, вірусами або їх хімічними компонентами). Штучний пасивний імунітет триває за рахунок введення готових антитіл (антимікробних, антивірусних, ан­титоксичних).

У той же час існує вроджена несприйнятливість, яка зумовлена різноманіт­ними генетично детермінованими факторами, до яких можна віднести відсут­ність в організмі сприятливих умов для розвитку збудника, а також рецепторів, ферментних систем, з якими може взаємодіяти мікроорганізм. Такий вид не­сприйнятливості називають видовим імунітетом.

Залежно від того, проти якого агента розвивається опірність організму, роз­різняють такі форми імунітету: протитоксичний, протибактеріальний, противі­русний, протигрибковий, протипаразитарний, протипухлинний, трансплантаційний.