- •1.Поняття та особливості міжнародного права
- •2.Предмет і об’єкт мп
- •3.Історія виникнення та основні етапи розвитку міжнародного права
- •4. Сучасне міжнародне право
- •5. Розмежування міжнародного публічного та приватного права
- •6. Теорії сп0іввідношення міжнародного і внутрішньо-державного права
- •7. Вплив міжнародного на внутрішньодержавне право
- •8. Вплив внутрішньодержавного права на міжнародне
- •10. Cпіввідношення міжнародного та внутрішньо-державного права в Укр.
- •11.Поняття та види джерел міжнародного права
- •12. Міжнародний договір, як джерело міжнародного права
- •13.Міжнародно-правовий звичай, як джерело міжнародного права.
- •9. Виключна внутрішня компетенція держави
- •14. Загальні принципи права, що визнаються цивілізованими націями.
- •15.Допоміжні джерела мп
- •16.Ієрархія джерел мп
- •17.Поняття та роль основних принципів мп в регулюванні міжнародних відносин
- •18.Основні принципи та їх характеристика
- •19. Класифікація основних принципів права
- •20. Співвідношення основних та загальних принципів мп
- •21.Поняття та характерні риси норм мп/ 22.Види та класифікація мп норм
- •23.Поняття, ознаки та види суб’єктів мп
- •24.Міжнародна правосуб’єктність держави
- •25. Визнання держав: теорії та форми визнання
- •26. Поняття та види правонаступництва у мп
- •36 .Класифікація та ознаки між.Правопорушень.
- •37.Види і форми м.Пр.Відповідальності .
- •38.Поняття і характерні особливості міжнародно-правових санкцій.
- •40 .Обставини,що виключають відповідальність держав.
- •40 .Поняття та джерела права міжнародних договорів .
- •42.Найменування міжнародних договорів.
- •43.Форма м.Договорів і її значення.
- •44.Основні стадії укладення м.Договору .
- •45.Застереження і поправки до м.Договорів.
- •46.Припинення м.Договорів та зупинення їхньої дії.
- •47 .Законодавство україни про право міжнародних договорів.
- •48 .Поняття права міжнародних організацій.
- •49.Поняття ознаки та класифікація міжнародних організацій .
- •51 .Юридична природа міжнародних організацій.
- •52.Поняття та особливості міжнародних конференцій .
- •53 .Оон як універсальна міжнародна організація.
- •54.Спеціальні установи оон.
- •55.Регіональні міжурядові організації.
- •57.Поняття громадянста у міжнародному праві.
- •58 .Способи набуття громадянства.
- •59 .Способи втрати громадянства.
- •62.Міжнародно правове регулювання статусу біженців,трудівників мігрантів ,вимушених переселенців
- •63.Право притулку та екстрадиція.
- •64.Концепція прав людини та її втілення в міжнародному праві.
- •65.Поняття та класифікація прав людини.
- •66.Основні універсальні міжнародні акти з захисту прав людини.
- •67.Регіональна співпраця у сфері прав людини.
- •68.Міжнародні механізми контролю за дотриманням прав людини.
- •69.Поняття і джерела дипломатичного і консульського права.
- •71.Дипломатичні представництва.Дипломатичні привілеї та імунітети
- •72.Консульські привілеї .Привілеї та імунітети
- •73.Представництва держав при міжнародних організаціях.
- •74.Спеціальні місії
- •75.Привілеї та імунітети міжнародних організацій та їх персоналу.(Віденська конвенці)
- •76.Поняття та класифікація територій у мп.
- •77.Юридична природа та склад державних територій
- •78.Державні кордони та їх правовий режим
- •79.Юридичні підстави зміни держ.Території.
- •81.Міжнародні ріки та їх правовий режим
- •82.Міжнародно-правовий режим Арктики та Антарктиди
- •83.Історія виникнення, поняття та джерела міжнародного морського права
- •84. Морські простори, які перебувають під суверенітетом держави
- •85. Морські простори на які не поширюється суверенітет держав
- •86. Поняття,принципи та джерела міжнародного повітряного права
- •87. Юридична природа і правовий режим повітряного простору
- •88. Правове регулювання міжнародних повітряних сполучень.
- •89.Відповідальність у міжнародному повітряному праві.
- •90.Історія виникнення,поняття та джерела між космічного права
- •92.Правовий режим космонавтів і космічних об’єктів
- •93.Відповідальність у міжнародному космічному праві
- •94.Поняття та класифікація міжнародних спорів.
- •96.Вирішення міжнародних спорів у межах м.Організацій
- •97.Поняття та джерела міжнародного гуманітарного права
- •98.Види збройних конфліктів.Учасники .
- •99.Початок війни та його правові наслідки.Режим воєнної окупації.Театр війни
- •100.Обмеження засобів і методів веденя війни.Ведення морської війни.
- •101.Нейтралітет у збройному конфлікті.
- •102. Міжнародно-правове регулювання зацінчення воєнних дій і стану війни.
- •103.Міжнародно-правовий захист жертв війни.
- •104.Захист цивільних обєктів та культурних цінностей
- •105. Міжнародний рух Червоного Хреста та Червоного Півмісяця
101.Нейтралітет у збройному конфлікті.
Нейтралітет у війні — це особливий правовий статус держави, яка не бере участь у конфлікті й утримується від надання допомоги сторонам, що воюють. Розрізняють постійний нейтралітет (Швейцарія з 1815 р., Ватикан із 1929 р., Австрія з 1955 р.); евентуальний нейтралітет (у цій війні); нейтралітет у силу договору між відповідними державами. Нейтральні держави, зберігаючи право на самооборону, повинні виконувати правила нейтралітету. Постійно нейтральні держави не повинні: в мирний час входити до воєнних блоків; надавати свою територію для іноземних військових баз чи формування військових загонів воюючих; дозволяти передачу техніки та боєприпасів воюючим. У разі порушення цих правил держави, що воюють, можуть вважати територію нейтральної держави театром воєнних дій. Разом із тим нейтральні держави можуть: запобігати силою спробам порушити статус нейтралітету; надавати свою територію для утримання поранених; дозволяти прохід у свої порти санітарних суден держав, що воюють, тощо.
102. Міжнародно-правове регулювання зацінчення воєнних дій і стану війни.
Війна є винятковим станом міждержавних відносин, який в інтересах встановлення миру має бути припинений. Припинення стану війни треба відрізняти від припинення воєнних дій. Формами припинення воєнних дій є перемир’я та капітуляція. Перемир’я — тимчасове припинення воєнних дій на умовах, погоджених сторонами конфлікті. Виділяють місцеве перемир’я (на окремій ділянці театру війни) і загальне перемир’я (по всьому фронті). Воно може бути укладене на визначений строк чи бути безстроковим. Істотне порушення перемир’я однією зі сторін може служити підставою для поновлення воєнних дій. Капітуляція — припинення воєнних дій на умовах, визначених переможцем. Розрізняють просту капітуляцію (окремого підрозділу, об’єкта, пункту, району) і загальну капітуляцію (наприклад, капітуляція Японії 1945 р.). Капітуляція може бути беззастережною (без усіляких умов із боку переможеного) і почесною (наприклад, капітуляція гарнізону за умови збереження зброї та прапорів). Ні перемир’я, ні капітуляція, як правило, не означають автоматичного припинення стану війни. Для цього необхідне видання акта (одно- чи двостороннього) про припинення стану війни або укладання мирного договору. У ньому фіксується припинення стану війни, вирішуються питання про відновлення мирних відносин між державами, про долю довоєнних угод між державами тощо. Із припиненням стану війни перестають діяти багато угод воєнного часу та набирають силу договори, які нормалізують відносини між державами.
103.Міжнародно-правовий захист жертв війни.
Кажучи про захист жертв війни, мають на увазі забезпечення сторонами конфлікту міжнародно-правового захисту для таких категорій осіб: поранені, хворі, особи зі складу збройних сил на морі, що постраждали від аварії корабля, військовополонені, цивільне населення, тобто надання їм такого статусу, який гарантував би гуманне поводження з ними та виключав насильство, знущання, глум над особою тощо. Основними міжнародно-правовими актами, які визначають правове становище вказаних осіб, є чотири Женевські конвенції 1949 р. і Додаткові протоколи І та ІІ 1977 р. Держави, що воюють, повинні поводитися із жертвами війни за будь-яких обставин гуманно, надавати їм максимально можливу медичну допомогу та догляд. Сторони конфлікту за можливості мають реєструвати полонених, поранених і хворих для подальшої передачі державі, громадянами якої вони є. Міжнародно-правова охорона цивільного населення. Цивільне населення — це особи, які не належать до жодної категорії учасників збройного конфлікту та безпосередньо не беруть участь у воєнних діях. Правовий захист цивільного населення здійснюється в конфліктах як міжнародного, так і неміжнародного характеру. Сторони конфлікту зобов’язані вжити всі заходи, щоб діти до 15 років, ті, що осиротіли чи розлучені із сім’ями через війну, не були кинуті напризволяще (ст. 24 Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни). Не можна застосовувати до цивільного населення ніякі заходи фізичного чи морального тиску з метою отримання будь-яких відомостей. Режим воєнної окупації. Воєнна окупація — це тимчасове захоплення території (частини території) однієї держави збройними силами іншої держави та встановлення військової адміністрації на захопленій території. Воєнна окупація будь-якої території не означає її перехід під суверенітет держави, що її захопила.
