Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Міжнародне.docx
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
191.87 Кб
Скачать

48 .Поняття права міжнародних організацій.

Право міжнародної організації -- органічно взаємопов'яза­ний комплекс правових принципів і норм, які забезпечують існу­вання та діяльність організації.

Обов'язок членів організацій дотримуватись відповідних норм обумовлений фактом членства в організації. Невиконання окремих норм права організації передбачає застосування пев­них санкцій.

Джерелами права міжнародної організації е:

- статути або угоди про їх створення; домовленості щодо регламенту, правил процедури;

- окремі акти, які встановлюють статус персоналу;

- домовленості з урядами країн перебування; угоди з Іншими міжнародними організаціями.

 

Правові норми, пов'язані з діяльністю міжнародних організа­цій, умовно можна поділити на три групи:

1. «Внутрішнє право» («власне право») -- норми, які регла­ментують діяльність самих міжнародних організацій.

-- правила процедури (регулюють: умови та порядок вступу й виходу з організації: організаційну структуру; функції, права та обов'язки органів різного рівня; порядок, методи та технічні при­йоми прийняття рішень; документообіг та ін.)

-- статус персоналу (правовий стан персоналу, тру­дові відносини, умови життя, гарантії, привілеї та імунітети). 

-- уго­ди з урядом країни перебування ( стосуються умов акредитації та статусу персоналу.)

-- фінансо­ва частина (джерела формування бюджету, методологія розрахунку роз­мірів внесків членів організації, напрями використання бюджету, порядок прийняття рішень з фінансових питань тощо )

2. «Зовнішнє право» — норми, які фіксують місце міжнарод­ної організації в загальній системі міжнародних відносин. Відносини з іншими міжнародними інститутами стосуються найрізноманітніших організаційних, фінансових, політичних, пра­вових питань, передбачених статутами міжнародних організацій та пізнішими угодами й домовленостями. Відносини з країною перебування (в частині зовнішнього права) стосуються режиму перебування, діяльності штаб-квартири, привілеїв та Імунітетів організації в цілому. 1 нарешті, питання міжнародного приватно­го права: придбання нерухомості (в тому числі землі) та рухомо­го майна, отримання власності і матеріальних цінностей від Ін­ших міжнародних організацій; укладання контрактів на здійс­нення робіт, оренду транспортних засобів тощо; відкриття та ви­користання рахунків у банках, отримання позичок; участь у су­дових справах, інші аспекти.

3. норми, які за­безпечують участь деяких організацій у процесі міжнародної нормотворчості (це стосується передусім недержавних організа­цій та ООН).

49.Поняття ознаки та класифікація міжнародних організацій .

Міжнародна (міжурядова) організація - це постійно діюче об'єднання держав, створене на основі міжнародного договору з метою вирішення певних завдань, що має необхідну для цього систему органів і самостійні права й обов'язки. Права й обов'язки міжнародної організації відмінні від прав і обов'язків держав-членів, саме тому міжурядові організації є самостійними суб'єктами міжнародного права. їх міжнародна правосуб'єктність має вторинний, або похідний, характер, оскільки міжнародні організації конституюються як суб'єкти міжнародного права на основі угоди первинних суб'єктів - держав.

Ознаками міжнародної організації є: 1) договірна основа, що відповідає основним принципам міжнародного права; 2) наявність певних цілей; 3) система органів, необхідних для досягнення цілей організації; 4) міжнародна правосуб'єктність.

Класифікувати міжнародні організації можна за різними критеріями. За колом членів виокремлюють універсальні (загальні) і регіональні міжнародні організації. Універсальні організації у принципі розраховані на участь усіх держав, однак у зв'язку з певними обставинами у таких організаціях деякі держави участі не беруть. До цього виду належать ООН і організації, що входять до її системи, - Міжнародна морська організація (ІМО), Міжнародна організація праці (МОП), Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР), Організація Об'єднаних Націй з промислового розвитку (ЮНІДО) та ін.

Регіональні організації, як правило, відкриті тільки для держав певного регіону, наприклад, Рада Європи, Ліга арабських держав, Організація американських держав, Африканський Союз, Асоціація держав Південно-Східної Азії. Крім того, є міжнародні організації обмеженого складу, прийняття до яких здійснюється за особливими критеріями. Приміром, членом Організації країн - експортерів нафти (ОПЕК) може бути держава, основу економіки якої становлять видобуток і експорт нафти. Учасником Генеральної угоди про тарифи і торгівлю / Світової організації торгівлі (ГАТТ/СОТ) може стати держава, що дотримується певних принципів у торговельній політиці: найбільшого сприяння, невикористання кількісних обмежень на імпорт, вирішення спірних питань шляхом консультацій і т. ін.

За сферою діяльності міжнародні організації можна поділити на політичні (наприклад, Ліга Націй, ООН, ОБСЄ), військово-політичні (наприклад, НАТО, ЗЄС, АНЗЮС), економічні (наприклад, МВФ, МБРР, ЮНІДО), соціального характеру (наприклад, МОП, ВООЗ), культурно-гуманітарні (наприклад, ЮНЕСКО, ВОЮ).

Міжнародні міжурядові організації створюються для об'єднання зусиль держав у досягненні певних цілей, і зазвичай такі організації не володіють владними повноваженнями щодо дер-жав-членів, тобто не мають наддержавного характеру. Разом з тим держави - члени міжнародної організації можуть надати наднаціональний, наддержавний характер діяльності такій організації у певних сферах. Європейський Союз (ЄС) має найбільше сфер діяльності, у яких рішення цієї організації мають наднаціональний характер. Хоча говорити про ЄС як наднаціональну структуру загалом передчасно, тому що в цьому випадку йшлося б уже про федеративну державу, а не про міжнародну організацію.

50.відмінність між міжурядовими і неурядовими міжнародними організаціями. У юридичній літературі й офіційних міжнародних документах поняття «міжнародна організація» традиційно використовується і щодо міжнародних міжурядових (міждержавних) організацій (ММУО), і щодо міжнародних неуря дових організацій (МНУО). У той же час досить складно вивести загальне визначення, яке характеризувало б обид ва різновиди міжнародних організацій, оскільки вони мають різну правову природу. Найважливішою відмінною ознакою будьякої міжнародної міжурядової організації є наявність договірної осно2 ви – «ця ознака визначає юридичну природу міжнародної організації»1 . Саме вона відрізняє міжнародні міжурядові від міжнародних неурядових організацій. Переважна більшість сучасних міжнародних організацій здійснюють свою діяльність на підставі особливого міжнародного договору (найпоширенішим його найменуванням є «статут»: Статут ООН, Статут ЮНЕСКО, Статут Ради Європи тощо).