Передмова

Стратегія розвитку сучасного суспільства в умовах правової реформи в Україні об'єктивно потребує підвищення вимог до освітньої системи та професійної підготовки фахівців високої кваліфікації. У навчальному посібнику здійснена спроба нового підходу до структури і змісту курсу за принципами модульно-рейтингової системи навчання, враховуючи зміни у сучасному конституційному, цивільному, сімейному, трудовому та кримінальному законодавстві. В основу структури і змісту посібника покладена концепція всебічного розвитку майбутнього фахівця у цілісному навчальному процесі.

Високий рівень культури суспільства, зокрема правової, є однією з важливих ознак правової держави, яка заснована передусім на принципах верховенства права і правового закону, поваги до основних прав і свобод людини і громадянина. Дотримання вимог законодавства, послідовна реалізація основних прав і свобод людини і громадянина залежать від багатьох факторів, зокрема від рівня організації освіти, отримання знань про державно-правові явища.

Актуальність навчального курсу зумовлена потребами професійної діяльності економіста чи менеджера, важливістю вивчення питань, що мають загальне значення, дослідження основних юридичних понять та їх ознак, встановлення найбільш загальних закономірностей виникнення, розвитку і функціонування держави і права, формування правової культури, що проявляється насамперед у підготовці особи до сприйняття прогресивних правових ідей і законів, у вмінні й навичках користуватися правом, а також оцінювати власні знання з права.

Вивчення дисципліни «Правознавство» є передумовою формування такої поведінки студентів, що відповідає правовим приписам, а також виховує непримиренне ставлення до правопорушень з боку інших суб'єктів.

Засвоєння студентами основних положень курсу підвищує загальний рівень освіченості, формує юридичне мислення, сприяє розвиткові правової свідомості та правової культури.

Тема 1. Основи теорії держави і права План:

1. Походження та сутність держави. Форма держави.

2. Функції держави та правові форми їх здійснення.

3. Правова держава і її ознаки.

4. Поняття та ознаки права. Функції права.

5. Структура права.

6. Джерела права.

1. Походження та сутність держави.

Існують різні теорії походження держави. До них відносяться:

1) марксистсько-ленінська і класова теорія походження держави і права. Представники цієї теорії є: К. Маркс, Ф. Енгельс, В. Ленін.

Відповідно до цієї теорії передумовами виникнення держави є:

- Виділення пастуших племен;

- Відокремлення ремесла від землеробства;

- Поява класу купців.

Безпосередніми причинами виникнення перших держав є:

1) поява приватної власності;

2) поява класів;

3) виникнення між класами непримиренних протиріч. Держава - продукт класових протиріч.

2) Теологічна теорія стверджує, що процес виникнення і розвитку держави аналогічний процесу створення Богом світу. Зародилася дана теорія в стародавньому Юдеї, а своє остаточне оформлення знайшла у працях ученого-богослова ХІ в. Форми Аквінського (1225-1274гг.);

3) Патріархальна заснована на поясненні походження держави і права природним ходом суспільного розвитку, закономірним об'єднанням людських співтовариств в більш великі структури (сім'я - рід - плем'я - держава). Представниками даної теорії були Аристотель, Р. Фільмер, Н.К. Михайлозський та ін

4) Договірна розглядає державу як результат об'єднання людей на добровільній основі (договору). Представники: Г. Греоцій, Б. Спіноза, Т. Гоббс, Дж. Локк, Ш.-Л. Монтеск'є, Д. Дідро, Ж.-Ж. Руссо, А.Н. Радищев;

5) Теорія насильства виходить з того, що основні причини походження держави і права лежать в завоюванні однієї частини суспільства іншою, у встановленні влади завойовників над переможеними, що держава і право створюються завойовниками в цілях підтримки і зміцнення свого панування над переможеними. Представники: К. Каутський, Ф. Дюрінг, Л. Гумплович;

6) Органічна теорія проводить аналогію між біологічним організмом і людським суспільством. Подібно живому організму, держава володіє внутрішніми і зовнішніми органами, воно народжується, розвивається, старіє і вмирає. Її представником є Г. Спенсер (1820-1903гг.)

7) Психологічна - поява держави і права пояснює проявом властивостей людської психіки: потребою підкорятися, наслідуванням, свідомістю залежності від еліти первісного суспільства, усвідомленням справедливості визначених варіантів дії і відносин. Представником психологічної теорії є Л.І. Петражицький (1867-1931гг.).

З урахуванням перерахованих ознак держава можна визначити як організацію публічної влади суспільства, що володіє апаратом управління і примусу, з допомогою якого забезпечується функціонування суспільства.

Для підтримки нормальної життєдіяльності суспільства, вирішення завдань і виконання функцій держави необхідна налагоджена робота механізму держави. Механізм держави складається з:

1) державних підприємств;

2) державних установ;

3) державних органів.

Поділ єдиної державної влади на три гілки відноситься до найважливіших принципів організації і діяльності державних органів. Вчення про поділ влади має давню історію, але дана теорія отримала найбільш закінчений і аргументований вигляд завдяки вченню французького юриста і політичного мислителя Ш. Монтеск'є. Згідно з ученням Ш. Монтеск'є, основною метою поділу влади є усунення зловживання державною владою. Він вважав,що повинен бути не тільки чітко окреслено коло повноважень і сфери діяльності кожної з гілок влади - законодавчої, виконавчої і судово, але і передбачені юридичні засоби стримування влади. Принцип поділу влади виходить з того, що сама влада неподільна, а повинні різнитися її гілки, що виражається в диференціації повноважень гілок влади.

Форма держави- це спосіб організації державної власті, взаємопов'язаної з основними - сутнісними ознаками держави як особливої політичної, структурної та територіальною організацією суспільства. В юридичній науці традиційно у формі держави прийнято виділяти три взаємозалежних блоки: форму правління, форма територіального (державного) устрою і політичний режим. Сукупність цих трьох елементів розкриває форму держави.

Під формою правління розуміють порядок освіти і організацію верховної державної влади. Розрізняють монархічну і республіканську форму правління.

Монархія - це переважно одноосібне здійснення державної влади, переданої, як правило, у спадщину. Основні ознаки монархії:

1) безстрокове (довічне) користування владою;

2) Заняття трону в спадщину або за правом споріднення;

3) Представництво у зовнішніх зносинах не по поручительству, а за власним бажанням;

4) Безвідповідальність глави держави (за винятком Швеції, де монарх несе відповідальність у цивільних справах).

5) Монархія буває: абсолютної (Саудівська Аравія, Бахрейн) і конституційні (Іспанія, Швеція, Японія). Конституційна монархія в свою чергу ділиться на дуалістичну і парламентарну.

Республіка - така форма правління, при якій верховна державна влада здійснюється виборними на певний строк органами влади. Специфічні риси, які властиво цій формі державного правління:

1) колективне правління;

2) відносини будуються за принципом поділу влади (парламент приймає закони, уряд і його органи виконують закони, судові органи здійснюють контроль за виконанням законів і притягують до відповідальності за їх порушення);

3) всі вищі органи державної влади обираються народом або формуються загальнонаціональним представницьким установою;

4) органи державної влади обираються на певний строк;

5) принцип відповідальності.

Республіки бувають: президентські, парламентські і так звана змішана форма республіки.

Президентська республіка - це форма правління, при якій президент або поєднує повноваження глави держави і глави уряду в одній особі (Аргентина, Бразилія, Мексика, США), або безпосередньо бере участь у формуванні складу уряду і призначає його главу.

Парламентська республіка - це форма правління, при якій значна роль в організації державного життя належить парламенту (Індія, Туреччина, Фінляндія, ФРН та ін)

У деяких країнах (наприклад, у Франції, Україні, Польщі) іноді зустрічаються змішані форми правління, які поєднують у собі ознаки і президентської і парламентської систем республіканського правління.

Форма державного устрою являє собою адміністративно-територіальну і національно-державну організацію державної влади, що розкриває взаємини між окремими частинами держави, зокрема, між центральними і місцевими органами. Основними видами державного устрою є: унітарна (просте) держава, федеративна держава і конфедерація.

Унітарна держава - єдине, цільне державне утворення, що складається з адміністративно-територіальних одиниць, які підкоряються центральним органам влади й ознаками державного суверенітету не володіють. До числа унітарних держав можна віднести: Великобританію, Японію, Нідерланди, Швецію, Україна.

Федерація - це єдина держава, що складається з кількох державних утворень, що об'єдналися для вирішення центральною владою загальних для всіх членів федерації завдань. До складу сучасних федерацій входить різне число суб'єктів: у РФ - 89, США - 50, Канаді - 10, Австрії - 9, ФРН - 16, Індії - 25, Бельгії - 3 і т.д.

Конфедерація - це тимчасовий юридичний союз суверенних держав, створений для захисту їх спільних інтересів. Конфедерація як форма союзу держав, що зберігають суверенітет практично в повному обсязі, порівняно рідко зустрічалася в історії (Австро-Угорщина до 1918 р., США з 1781 по 1789р., Швейцарія з 1815 по 1848 р. і т.д.).

Політичний режим - це сукупність прийомів, способів і засобів, за допомогою яких реалізується державна влада. Розрізняють два основних види політичного режиму - диктатура і демократія. Диктатура - це правління особи або групи осіб, які привласнюють і монополізують владу в певній державі, використовуючи її без обмеження. Диктатура складається з двох різновидів - тоталітарного і авторитарного режимів.

Тоталітарний - це режим повного контролю з боку держави над усіма сферами життя суспільства і кожною людиною за допомогою прямого збройного підписання. Влада на всіх рівнях формується закрито, як правило, однією людиною або вузькою групою осіб з правлячої еліти. Тоталітаризм є специфічно нову форму диктатури, що виникла в ХХ столітті. Тоталітаризм являє собою принципово новий тип диктатури завдяки особливій ролі держави та ідеології.

Авторитаризм - це такий політичний режим, який заснований на особистій чи класової диктатурі, державна влада сконцентрована в руках однієї людини (групи осіб) або в одному державному органі при зниженні ролі інших (насамперед представницьких) інститутів держави.

Демократичний режим - це така форма правління, яка заснована на можливості управління справами суспільства і держави шляхом прямого або опосередкованого волевиявлення народу. Демократичний режим є однією з різновидів ліберального режиму, під яким розуміють політичні методи і способи здійснення влади, засновані на системі найбільш демократичних і гуманістичних принципів.