Розділ ііі. Проблеми та перспективи розвитку готельного бізнесу в україні

3.1. Основні проблеми

Сучасний стан готельного бізнесу України характеризується рядом проблем. До основних перешкод розвитку індустрії гостиності відносяться:

1. Недостатня кількість готелів внаслідок значних бар'єрів входження на ринок готельних послуг України. В Україні бракує близько 70 чотирьох та п'ятизіркових готелів (7 тис. номерів) та 400 тис. номерів в готелях нижчої категорії. Показник забезпеченості готелями (кількість готельних місць на 1000 осіб) в Україні низький (при нормі 10 місць на 1000 осіб в Україні є лише 2,9 готельних місця (для порівняння: у Москві - 9,3; у Санкт-Петербурзі - 6,4; у Парижі - 38,4; у Відні - 25,6. Все це перешкоджає розвитку готельного господарства, входженню на вітчизняний ринок відомих готельних операторів та створенню національних готельних мереж, які можуть забезпечити належний рівень послуг вимогливим туристам з усього світу.

2. Невідповідність цін рівню якості готельних послуг. Вартість проживання в українських готелях в 2-3 рази перевищує вартість проживання в готелях аналогічного рівня країн Європи, що зумовлено неналежним державним регулюванням цієї сфери (відсутній державний орган з обліку готелів та інших закладів розміщення, регулювання та контролю за їх діяльністю) та низьким рівнем диференціації готельних послуг (слаборозвинена мережа хостелів, мотелів, кемпінгів, пансіонатів та ін.).

3. Відсутність розвиненої та офіційно облікованої мережі альтернативних засобів розміщення економічного класу (хостелів, малих та міні-готелів, апартаментів). Частково задовольнити попит на місця розміщення могли б малі готелі, апартаменти та хостели, вартість проживання у яких значно нижча. Проте мережа хостелів в Україні розвинена недостатньо, згідно даних Всеукраїнської молодіжної хостел асоціації функціонує лише 27 хостелів (в Європі офіційно зареєстровано 18 тис. хостелів, з них 4,5 тис. об'єднані єдиною системою бронювання).

4. Низький рівень конкуренції на готельному ринку внаслідок відсутності корпоративних стандартів управління якістю готельних послуг. Український готельний ринок характеризується незадоволеним попитом та обмеженою пропозицією як зі сторони іноземних готельних мереж, так і зі сторони українських готельєрів.

5. Недостатня кількість та неналежний рівень підготовки кадрів для готельного господарства. Сьогодні в Україні в туризмі фактично працює 35 тис. осіб, ще 120 тис. осіб - в готелях та інших закладах розміщення. Підготовку кадрів для туристичної галузі та готельного господарства здійснюють 146 навчальних закладів, з них лише шість (2 в Києві, по одному в - Ялті, Донецьку, Львові, Івано-Франківську) є класичними навчальними закладами туристичного спрямування з повноцінними тренувальними базами практики. Загалом в навчальних закладах на різних формах навчання щорічно готують близько 6500 спеціалістів для сфери туризму та готельного господарства (40% спеціалісти готельного господарства). Згідно світової практики функціонування 10 готельних номерів мають забезпечувати від 4 до 20 спеціалістів.

6. Обмеженість практики використання електронних та автоматизованих систем бронювання готельних номерів та новітніх технологій у процесі здійснення обслуговування в готелях та інших закладах розміщення.

7. Проблема завантаженості та утримання готелів та інших закладів розміщення. Незважаючи на те, що в Україні існує незадоволений попит на готельні послуги, проте та кількість закладів розміщення, яка запланована для введення в експлуатацію є значно більшою, ніж потребує український туристичний ринок на даному етапі розвитку¹². Перше півріччя 2014 року на ринку готельної нерухомості відзначилося антирекордом: нестабільна економічна ситуація, збройні конфлікти в Києві і на сході країни, анексія Кримського півострова, нерозвинена туристична інфраструктура столиці та України в цілому привели до зменшення кількості туристів, які відвідують Україну. З початку року істотно скоротилася кількість поїздок відвідувачів готелів як з-за кордону, так і всередині країни.

«Готельний ринок України схожий на «американські гірки»: після відкриття перших брендованих готелів - Radisson і Hyatt - на початку 2000-х років тут зафіксувалися вкрай високі тарифи при дуже низьких показниках завантаження. Політична та економічна нестабільність протягом останніх років разом із значним збільшенням пропозиції номерів роблять значний тиск на тарифи, тоді як заповнюваність готелів і до поточної кризи не перевищувала 60%. Скасування візового режиму та проведення Євро-2012 лише трохи оживили ринок при його явному перенасиченні готельною пропозицією. З минулої осені країна опинилася в центрі політичних потрясінь, що неминуче вплинуло на показники готелів», - розповідає керівник департаменту готельного бізнесу компанії JLL Девід Дженкінс. Також низьку наповнюваність готелів, можна ще пояснити не тільки нестабільною ситуацією в країні, а й тим, що в Україні вже кілька років поспіль активно розвивається ринок тіньових послуг. Власники квартир спеціально обладнають їх для прийому іноземних туристів на короткий термін. Як правило, приватники надають гостям повний спектр додаткових послуг: забезпечують їх транспортом, перекладачем (якщо потрібно), харчуванням та іншими послугами. Маючи низькі фіксовані витрати і, найчастіше, не сплачуючи податки, "тіньовики" отримують достатні обігові кошти для підтримки якості послуг на високому рівні і розширення бізнесу. До того ж тіньовий готельний бізнес має можливість гнучко оперувати цінами в залежності від попиту та сезону, він знаходиться поза сферою державного регулювання, значить, не стикається з додатковими витратами¹³.

Крім цього, існують складності, пов'язані із взаємодією з державними структурами. До них відноситься реєстрація готельного об'єкту, відведення земельної ділянки під будівництво, отримання необхідних дозволів і сертифікатів. Наприклад, зараз в центрі столиці важко знайти вільні майданчики під будівництво готелів. Території, раніше зарезервовані для цих цілей під силовим тиском, передані будівельним структурам, що споруджують на них дохідні бізнес - центри (термін окупності інвестицій яких до трьох років) і елітне житло. Хоча в Україні в столиці в центрі міста розташовано близько 13% готелів, тоді як в Москві їх налічується 39%, в містах Західної Європи, Північної Америки та Південно-Східної Азії - близько 50%.

Поряд з цим відсутні відповідні державні програми розвитку даного сектора, хоча держава сама має бути зацікавлена в розвитку готельного бізнесу. Діяльність підприємств готельного сектора регулюється Господарським кодексом України, законами України «Про туризм», «Про курорти», «Про стандартизацію», постановами і розпорядженнями Кабінету Міністрів України «Про затвердження Державної програми розвитку туризму на 2002 - 2010 рр.», «Про затвердження порядку надання послуг з тимчасового розміщення», а також Державним стандартом« Туристичні послуги. Класифікація готелів »¹⁴.

Велике значення для розвитку туризму мають транспортні шляхи, які повинні відповідати міжнародним вимогам щодо швидкого, безпечного, надійного, комфортного перевезення. Саме вони є першою ланкою ланцюга в успішному залученні туристського потоку іноземних громадян до України.

В Україні існує понад 13 тис. км автомобільних доріг державного значення, з них понад 9 тис. км - магістральних. Магістральні дороги сполучені з міжнародними транспортними коридорами. Щороку кордон України перетинає близько 605 млн. іноземних транспортних засобів, які прямують як в Україну, так і транзитом до інших країн. Більшість автотуристів користуються існуючою сервісною інфраструктурою, розташованою вздовж автошляхів. Автомобільні туристські маршрути здебільшого збігаються з міжнародними транспортними коридорами.

Автошляхи України перебувають у незадовільному стані, вони ще не відповідають вимогам міжнародних стандартів і на них практично відсутні сучасні об’єкти для надання послуг автотуристам. Інтеграція дорожньо-транспортного комплексу України в міжнародну транспортну систему потребує будівництва нових і реконструкції існуючих комплексних об’єктів туристської інфраструктури, куди обов’язково мають входити готелі, ресторани, кафе та інші заклади для надання послуг автотуристам на рівні міжнародних стандартів.