3 Основні характеристики засвоєння
Засвоєння перш за все характеризується міцністю, яка визначається незалежністю використання засвоєних знань і (вироблених умінь від часу, відмінності ситуацій та умов їх застосування. У цілому міцність засвоєння істотно залежить від системності, смислоорганізованності сприйманого навчального матеріалу, його особистісної значущості і того емоційного ставлення, яке цей матеріал викликає в учня. Якщо сам навчальний матеріал, його сприйняття, запам'ятовування вибуває почуття радості, задоволення, то цим створюються психологічні передумови ефективності засвоєння. Краще засвоюється те, що включено в діяльність і націлене на використання в майбутній практиці.
Важлива характеристика засвоєння - його керованість. Управління засвоєнням може здійснюватися шляхом поетапного формування розумових дій; воно може реалізуватися «класичним» (традиційним) шляхом, програмованим або проблемним навчанням і т.д. Важливо тільки, щоб засвоєння було об'єктом управління, а воно саме було специфічним для кожного навчального предмета.
Автори підкреслюють особистісну обумовленість засвоєння (і в той же час вплив засвоєння, навчальної діяльності на формування особистості школяра). Це взаємовплив реалізується в силу ефекту дії самого навчання на психічний розвиток особистості, формування її психічних новоутворень: нових мотивів, цілей, стратегій засвоєння, оцінювання тощо Усі дослідники (П. П. Блонський, Л. С. Виготський, С.Л . Рубінштейн, А. Н. Леонтьєв, В. В. Давидов та ін) відзначають психологічні особливості характеру засвоєння для різних вікових періодів школярів як по використанню коштів (опосередкованості), так і по співвідношенню репродуктивних і продуктивних дій, «У молодшому шкільному віці спостерігається зазвичай велика залежність учня від навчального матеріалу. Відтворюючи його, він схильний завжди зберігати структуру першотвору, йому дуже важко дається реконструювання, перекомбинирование його ... У старшого школяра для цього є вже всі можливості, якщо вони не реалізуються, провина за це падає виключно на постановку навчання ». Механізмом засвоєння є перенесення, внутрішній механізм якого - узагальнення (С. Л. Рубінштейн, Є. М. Кабанова-Меллер, Д. М. Завалішина). У проведених дослідженнях було показано, що в процесі навчання відбувається узагальнення по трьох лініях: узагальнення принципу, програми та способу дії. У навчальній діяльності, отже, повинні відпрацьовуватися усі три складові узагальнення.
Засвоєння характеризується також готовністю (легкістю) актуалізації знань та їх повнотою і системністю. Важливою xa теристик засвоєння є і те, що його показником служить дію, характер якого свідчить про засвоєння. Іншими словами, характер дій свідчить про всі характеристики засвоєння.
4. Фактори, що впливають на формування навички
Ефективність навчання або, точніше, вироблення досвіду в результаті вправ визначається багатьма чинниками, серед яких: правильний розподіл вправ за часом, розуміння, осмислення навчаються принципу, основного плану виконання дій, знання результатів виконаної дії, вплив раніше засвоєних знань і вироблених навичок на даний момент навчання, раціональне співвідношення репродуктивності та продуктивності. Природно, що ефективність навчання визначається сукупною дією всіх цих факторів, разом узятих, але кожен з них робить і автономне вплив. Д. Уолфл наводить дещо інші, але дуже близькі до названих фактори. Він досить детально розглядає кожен з п'яти наступних факторів:
1) знання результатів, зволікання в повідомленні яких учневі назад пропорційно ефективності тренування;
2) запобігання інтерференції, що грунтується значною мірою на неправомірності створення подібної стимулюючої ситуації;
3) різноманітність умов тренування, яке виявляється в необхідній варіації обсягу, порядку, умов пред'явлення тренувального матеріалу;
4) знання методу або способу, що застосовується при тренуванні. За даними Д. Уолфла, «моторне» механічне научіння в півтора-два рази менш ефективно, ніж вербальне;
5) необхідність розуміння принципів, загальної системи дій. «Пряма» пояснення принципу, за свідченням Д. Уолфла, дає кращі результати, ніж самостійне відшукування цього принципу учнем шляхом проб і помилок. Д. Уолфл відзначає також вплив характеру інструкції і пред'явлення часу на результат навчання.
У роботі К. Ховланд число факторів трохи збільшується за рахунок, наприклад, розподілу вправ, цілісного або по частинах навчання. Говорячи про важливість розподілу вправ у часі, К. Ховланд підкреслює залежність їх концентрації або розподілу від самого матеріалу. Серед чинників, що сприяють концентрованому научению, К. Ховланд називає:
а) виникнення необхідності зібратися, увійти в роботу,
б) «велику гнучкість, виявлену при виконанні завдання», що необхідно при виконанні складних завдань.
Виділено також фактори, що сприяють розподіленому научению:
а) своєрідна додаткове тренування, що протікає у формі фактичних чи уявних повторень протягом періоду відпочинку,
б) чергування роботи з відпочинком і можливість зникнення протягом періоду відпочинку техінтерферірующіх явищ, які виникають протягом вправ.
Другий фактор, що впливає на ефективність навчання, пов'язаний з відповіддю на питання, яке научіння краще - цілісне або по частинах.Практичних yc ловіях такі фактори, як втома, зацікавленість та інші, можуть зіграти важливу роль при порівняльній оцінці переваг способів цілісного навчання або навчання по частинах. Але якщо ці фактори залишаються в достатньо постійними, то можна сміливо рекомендувати заучування найбільшими одиницями, що мають смислове єдність і доступними учневі. Ця ж думка висловлювалася раніше вітчизняними психологамиЛ.В. Занкова, А.А. Смирновим і ін Говорячи при цьому про сам матеріал, К. Ховланд підкреслює залежність ефективності і швидкості навчання (або вироблення навику) від довжини, осмисленості, труднощі матеріалу та інших факторів.