2. Цивільна дієздатність фізичної особи

Для того, щоб фізична особа набула конкретних суб’єктивних прав однієї правоздатності (можливості) недостатньо, і для цього застосовується така юридична категорія як дієздатність. Цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов’язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання (ст. 30 ЦК). Така дефініція ЦК включає в себе не тільки здатність набувати права та їх здійснювати, створювати обов’язки та їх виконувати (правочиноздатність), але і здатність нести відповідальність у разі їх невиконання (деліктоздатність).

Дієздатність, як і правоздатність, являє собою тісно пов’язану з особою суспільно-правову властивість, що визнається за ним державою, і також характеризується невіддільністю, невідчужуваністю та непередаваністю.

В науковій літературі майже загальноприйнятою точкою зору є те, що правосуб’єктність фізичних осіб складається з правоздатності та дієздатності.

Дієздатність - це самостійна, вольова, свідома діяльність фізичної особи із здійснення своїх прав і обов’язків у своєму інтересі. Але для того, щоб діяти у своєму інтересі, людина повинна розуміти значення своїх дій та свідомо керувати своїми вчинками, а для цього потрібен певний життєвий досвіт. Тому закон в залежності від віку та стану душевного здоров’я диференціює обсяг дієздатності.

1. Повна дієздатність. Повну дієздатність у відповідності до ст. 34 ЦК має фізична особа, як досягла вісімнадцяти років (повноліття). До повнолітніх закон дорівнює осіб, які зареєстрували шлюб. Шлюбний вік для жінки встановлюється у сімнадцять, а для чоловіків у вісімнадцять років. За заявою особи, яка досягла чотирнадцяти років, за рішенням суду їй може бути надано право на шлюб, якщо буде встановлено, що це відповідає її інтересам (ст.ст. 22-23 СК). За "старим" законодавством мінімальний вік, з якого можна було взяти шлюб, не був встановлений і питання про надання права на шлюб вирішувалося виконкомами місцевих рад. За новим же СК це є прерогативою суду, що є найбільш правильним, оскільки питання стосується обсягу повної дієздатності фізичної особи, яка і після припинення шлюбу до досягнення повноліття не зменшується. Повна цивільна дієздатність також може бути надана фізичній особі, яка досягла шістнадцяти років і працює за трудовим договором, а також неповнолітній особі, яка записана матір’ю або батьком дитини (ст. 35 ЦК). У цьому випадку надання повної дієздатності проводиться за рішенням органу опіки та піклування при наявності письмової згоди батьків або піклувальника. Такий само порядок надання повної дієздатності і для фізичної особи, яка досягла шістнадцяти років і бажає займатися підприємницькою діяльністю. Надання неповнолітньому повної дієздатності в теорії цивільного права називається емансипацією.

Безумовно, що введення цієї новели в цивільне законодавство є прогресивним явищем, хоча б з тієї обставини, що за трудовим законодавством неповнолітні з 16 років вже мають певний обсяг трудоздатності і, таким чином, відбувається процес уніфікації приватного законодавства.

2. Часткова дієздатність. Часткову дієздатність мають фізичні особи, які не досягли 14 років, так звані малолітні. Малолітні мають право самостійно вчиняти дрібні побутові правочини, тобто такі, які: а) задовольняють побутові потреби особи; б) відповідають її фізичному, духовному чи соціальному розвитку та в) стосуються предмета, який має невелику вартість. Таке визначення дрібного побутового правочину закріплено в ст. 31 ЦК, але тут потрібно зазначити, що критерії, які його характеризують, є оціночними, суб’єктивними. У вік світової комп’ютеризації комп’ютер безумовно є річчю, що задовольняє всі перелічені потреби малолітнього, але поки що для більшості населення України це дорога за вартістю річ. Тому при визнані чи належить певний правочин до дрібного побутового чи ні, потрібно підходити диференційовано, з урахуванням статків кожної сім’ї.

Малолітні також можуть самостійно здійснювати особисті немайнові права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняється законом. У той же час ЦК не передбачає право малолітніх на внесення вкладів у кредитні установи.

Такий обсяг правочиноздатності встановлений для малолітніх. Всі інші правочини за малолітніх та в їх інтересах вчиняють батьки або опікуни.

Малолітні зважаючи на їх вік і відсутність життєвого досвіду є неделіктоздатними, тобто не несуть відповідальності за завдану ними шкоду.

3. Неповна дієздатність встановлена за неповнолітніми у віці від 14 до 18 років (в подальшому - неповнолітні). Крім правочинів, які можуть вчиняти малолітні, неповнолітні вправі:

а) самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією або іншими доходами. Це право неповнолітніх потребує деяких уточнень. У законі право на розпорядження заробітком неповнолітніми не обмежується певною сумою, і тому вони можуть набувати майно на будь-яку суму, поліпшуючи свій майновий стан і укладаючи при цьому відповідні правочини. В тому випадку, коли за свою працю вони отримують винагороду у вигляді певних речей, товарів, сільськогосподарської продукції тощо, вони також можуть самостійно їх реалізовувати. Але речі, набуті ними за заробіток або інші доходи, вони можуть відчужувати тільки зі згоди батьків або піклувальників, оскільки тим самим вони погіршують свій майновий стан при відсутності достатнього досвіду;

б) самостійно здійснювати право на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом. Малолітні можуть бути тільки авторами творів літератури, науки чи мистецтва, але розпоряджатися цими творами вони не можуть, тобто мають тільки особисті немайнові права. А неповнолітні можуть не тільки мати права автора на відповідний твір, але й розпоряджатися їм самостійно (розповсюджувати, тиражувати тощо);

в) бути учасником (засновником) юридичних осіб, якщо це не заборонено законом або установчими документами юридичної особи. Так, наприклад, у відповідності із Законом України "Про об’єднання громадян" фізичні особи можуть бути засновниками молодіжних організацій з 15-річного віку;

г) самостійно укладати договір банківського вкладу (рахунку) та розпоряджатися вкладом, внесеним ними на своє ім’я (грошовими коштами на рахунку). Закон України Про банки і банківську діяльність" в редакції від 7 грудня 2000 р. нічого не каже про мінімальний вік вкладника-фізичної особи і взагалі не згадує про неповнолітніх та малолітніх вкладників.

Неповнолітня особа вчиняє інші правочини за згодою батьків (усиновлювачів) або піклувальників (ч. 2 ст. 32 ЦК). На вчинення неповнолітнім правочину щодо транспортних засобів або нерухомого майна повинна бути письмова, нотаріально посвідчена згода батьків або піклувальників.

Неповнолітня особа може розпоряджатися грошовими коштами, що внесені повністю або частково іншими особами у фінансову установу на її ім’я, за згодою органів опіки та піклування та батьків (усиновлювачів) або піклувальника (ч. З ст. 32 ЦК).

За наявності достатніх підстав суд за заявою батьків, піклувальника, органу опіки та піклування може обмежити право неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією чи іншими доходами або позбавити її цього права ( ч.5 ст. 32 ЦК). Новелою є те, що замість органу опіки та піклування (за попереднім ЦК) неповнолітній може бути обмежений у цьому елементі дієздатності тільки за рішенням суду, що безперечно, відповідає закону. Якщо у подальшому відпадуть обставини, які були підставою для винесення судового рішення, то суд скасовує це рішення.

Неповнолітні відповідають за порушення договору на загальних підставах і також у випадках укладання договору із згоди батьків або піклувальника. Але в останньому випадку, якщо у неповнолітнього недостатньо майна для повного відшкодування збитків, додаткову (субсидіарну) відповідальність несуть його батьки або піклувальник. Такі ж самі правила встановлені і у випадку деліктної відповідальності неповнолітнього.

4. Обмежена дієздатність. Суд може обмежити цивільну дієздатність фізичної особи, якщо:

а) вона страждає на психічний розлад, який істотно впливає на її здатність усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними. Це нова підстава для обмеження фізичної особи у дієздатності, яка ще потребує вироблення судовою практикою певних критеріїв: що означає "істотно" і головне, які ж реальні наслідки наступають у разі психічного розладу або ж їх наявність і непотрібна? Звісно, що наявність психічного розладу буде встановлювати судово-психіатрична експертиза. Так що вдалість такої підстави обмеження дієздатності ще буде перевірятися критерієм практики.

б) вона зловживає спиртними напоями, наркотичними засобами, токсичними речовинами тощо і тим самим ставить себе чи свою сім’ю, а також інших осіб, яких вона за законом зобов’язана утримувати, у скрутне матеріальне становище. Хоча редакція цієї статті і зазнала на краще у порівнянні з попереднім ЦК, але незрозумілим є ігнорування законодавцем інших підстав, які можуть призвести до значного погіршення матеріального становища фізичної особи, його сім’ї та утриманців. А такі наслідки можуть бути, якщо фізична особа систематично програє свої доходи у азартні ігри, на бігах, у казино або просто витрачає на свої потреби без урахування інтересів близьких. В проекті ЦК була норма, у відповідності з якою можна було обмежити фізичну особу-підприємця (хоча чому тільки підприємця?) у дієздатності, якщо він був марнотратником, але вона чомусь не ввійшла в текст ЦК.

При обмеженні у дієздатності за цією підставою суд у відповідності із постановою Пленуму Верховного Суду від 29 листопада 1972 р. № 3 "Про судову практику в справах про визнання громадянина обмежено дієздатним чи недієздатним" повинен витребувати відповідні дані. Такими даними можуть бути акти міліції і громадських організацій, рішення товариських судів та інші докази, які підтверджують факти зловживання спиртними напоями або наркотичними засобами, а також, що громадянин ставить себе і свою сім’ю в тяжке матеріальне становище.

Цивільна дієздатність такої особи вважається обмеженою з моменту набрання законної сили рішення суду. Над обмежено дієздатною особою встановлюється піклування, і всі правочини, які виходять за межі дрібних побутових, вона вчиняє за згодою піклувальника. Піклувальник також одержує заробіток, пенсію, стипендію та інші доходи, але може письмово дозволити робити це обмеженому в дієздатності.

Фізична особа, яка обмежена у дієздатності є повністю деліктоздатною.

У разі видужання або припинення фізичною особою зловживання спиртними напоями, наркотичними засобами, токсичними речовинами тощо суд поновлює її цивільну дієздатність.

5. Недієздатність. Фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними (ст. 39 ЦК). Суд з урахуванням висновків судово-медичної експертизи та інших доказів щодо психічного стану особи може визначити у своєму рішенні день, з якого вона визнається недієздатною. Це необхідно, коли є підозра, що фізична особа уклала шлюб, договір або іншій правочин (заповіт) вже маючи певні проблеми з психікою.

Оскільки недієздатна особа є повністю неправочиноздатною та неделіктоздатною, то над нею встановлюється опіка, і опікун в її інтересах вчиняє всі правочини та відповідає за завдану нею шкоду. Ч. 3 ст. 39 ЦК України зазначає: якщо суд відмовить у задоволенні заяви про визнання особи недієздатною і буде встановлено, що вимога була заявлена недобросовісно без достатньої для цього підстави, фізична особа, якій такими діями було завдано моральної шкоди, має право вимагати від заявника її відшкодування.

У разі видужання або істотного поліпшення психічного стану фізичної особи, яка визнана недієздатною, її дієздатність поновлюється рішенням суду.

Стаття 30. Цивільна дієздатність фізичної особи

1. Цивільну дієздатність має фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними.

Цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов’язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання.

2. Обсяг цивільної дієздатності фізичної особи встановлюється цим Кодексом і може бути обмежений виключно у випадках і в порядку, встановлених законом.

Стаття 31. Часткова цивільна дієздатність фізичної особи, яка не досягла чотирнадцяти років

1. Фізична особа, яка не досягла чотирнадцяти років (малолітня особа), має право:

1) самостійно вчиняти дрібні побутові правочини.

Правочин вважається дрібним побутовим, якщо він задовольняє побутові потреби особи, відповідає її фізичному, духовному чи соціальному розвитку та стосується предмета, який має невисоку вартість;

2) здійснювати особисті немайнові права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом.

2. Малолітня особа не несе відповідальності за завдану нею шкоду.

Стаття 32. Неповна цивільна дієздатність фізичної особи у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років

1. Крім правочинів, передбачених статтею 31 цього Кодексу, фізична особа у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років (неповнолітня особа) має право:

1) самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією або іншими доходами;

2) самостійно здійснювати права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом;

3) бути учасником (засновником) юридичних осіб, якщо це не заборонено законом або установчими документами юридичної особи;

4) самостійно укладати договір банківського вкладу (рахунку)

та розпоряджатися вкладом, внесеним нею на своє ім’я (грошовими коштами на рахунку).

2. Неповнолітня особа вчиняє інші правочини за згодою батьків (усиновлювачів) або піклувальників.

На вчинення неповнолітньою особою правочину щодо транспортних засобів або нерухомого майна повинна бути письмова нотаріально посвідчена згода батьків (усиновлювачів) або піклувальника і дозвіл органу опіки та піклування.

3. Неповнолітня особа може розпоряджатися грошовими коштами, що внесені повністю або частково іншими особами у фінансову установу на її ім’я, за згодою органу опіки та піклування та батьків (усиновлювачів) або піклувальника.

(Частина третя статті 32 в редакції Закону N 3201-IV від 15.12.2005)

4. Згода на вчинення неповнолітньою особою правочину має бути одержана від батьків (усиновлювачів) або піклувальника та органу опіки та піклування.

(Частина четверта статті 32 в редакції Закону N 3201-IV від 15.12.2005)

5. За наявності достатніх підстав суд за заявою батьків (усиновлювачів), піклувальника, органу опіки та піклування може обмежити право неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією чи іншими доходами або позбавити її цього права.

Суд скасовує своє рішення про обмеження або позбавлення цього права, якщо відпали обставини, які були підставою для його прийняття.

6. Порядок обмеження цивільної дієздатності неповнолітньої особи встановлюється Цивільним процесуальним кодексом України (1501-06, 1502-06, 1503-06, 1504-06).

(Стаття 32 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2620-IV від 02.06.2005)

Стаття 33. Цивільна відповідальність неповнолітньої особи

1. Неповнолітня особа особисто несе відповідальність за порушення договору, укладеного нею самостійно відповідно до закону.

2. Неповнолітня особа особисто несе відповідальність за порушення договору, укладеного за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальника. Якщо у неповнолітньої особи недостатньо майна для відшкодування збитків, додаткову відповідальність несуть її батьки (усиновлювачі) або піклувальник.

3. Неповнолітня особа несе відповідальність за шкоду, завдану нею іншій особі, відповідно до статті 1179 цього Кодексу.

Стаття 34. Повна цивільна дієздатність

1. Повну цивільну дієздатність має фізична особа, яка досягла вісімнадцяти років (повноліття).

2. У разі реєстрації шлюбу фізичної особи, яка не досягла повноліття, вона набуває повної цивільної дієздатності з моменту реєстрації шлюбу.

У разі припинення шлюбу до досягнення фізичною особою повноліття набута нею повна цивільна дієздатність зберігається.

У разі визнання шлюбу недійсним з підстав, не пов’язаних з протиправною поведінкою неповнолітньої особи, набута нею повна цивільна дієздатність зберігається.

Стаття 35. Надання повної цивільної дієздатності

1. Повна цивільна дієздатність може бути надана фізичній особі, яка досягла шістнадцяти років і працює за трудовим договором, а також неповнолітній особі, яка записана матір’ю або батьком дитини.

2. Надання повної цивільної дієздатності провадиться за рішенням органу опіки та піклування за заявою заінтересованої особи за письмовою згодою батьків (усиновлювачів) або піклувальника, а у разі відсутності такої згоди повна цивільна дієздатність може бути надана за рішенням суду.

3. Повна цивільна дієздатність може бути надана фізичній особі, яка досягла шістнадцяти років і яка бажає займатися підприємницькою діяльністю.

За наявності письмової згоди на це батьків (усиновлювачів), піклувальника або органу опіки та піклування така особа може бути зареєстрована як підприємець. У цьому разі фізична особа набуває повної цивільної дієздатності з моменту державної реєстрації її як підприємця.

4. Повна цивільна дієздатність, надана фізичній особі, поширюється на усі цивільні права та обов’язки.

5. У разі припинення трудового договору, припинення фізичною особою підприємницької діяльності надана їй повна цивільна дієздатність зберігається.

Стаття 36. Обмеження цивільної дієздатності фізичної особи

1. Суд може обмежити цивільну дієздатність фізичної особи, якщо вона страждає на психічний розлад, який істотно впливає на її здатність усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.

2. Суд може обмежити цивільну дієздатність фізичної особи, якщо вона зловживає спиртними напоями, наркотичними засобами, токсичними речовинами тощо і тим ставить себе чи свою сім’ю, а також інших осіб, яких вона за законом зобов’язана утримувати, у скрутне матеріальне становище.

3. Порядок обмеження цивільної дієздатності фізичної особи встановлюється Цивільним процесуальним кодексом України (1501-06, 1502-06, 1503-06, 1504-06).

4. Цивільна дієздатність фізичної особи є обмеженою з моменту набрання законної сили рішенням суду про це.

Стаття 37. Правові наслідки обмеження цивільної дієздатності фізичної особи

1. Над фізичною особою, цивільна дієздатність якої обмежена, встановлюється піклування.

2. Фізична особа, цивільна дієздатність якої обмежена, може самостійно вчиняти лише дрібні побутові правочини.

3. Правочини щодо розпорядження майном та інші правочини, що виходять за межі дрібних побутових, вчиняються особою, цивільна дієздатність якої обмежена, за згодою піклувальника.

Відмова піклувальника дати згоду на вчинення правочинів, що виходять за межі дрібних побутових, може бути оскаржена особою, цивільна дієздатність якої обмежена, до органу опіки та піклування або суду.

4. Одержання заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів особи, цивільна дієздатність якої обмежена, та розпоряджання ними здійснюються піклувальником. Піклувальник може письмово дозволити фізичній особі, цивільна дієздатність якої обмежена, самостійно одержувати заробіток, пенсію, стипендію, інші доходи та розпоряджатися ними.

5. Особа, цивільна дієздатність якої обмежена, самостійно несе відповідальність за порушення нею договору, укладеного за згодою піклувальника, та за шкоду, що завдана нею іншій особі.

Стаття 38. Поновлення цивільної дієздатності фізичної особи, цивільна дієздатність якої була обмежена

1. У разі видужання фізичної особи, цивільна дієздатність якої була обмежена, або такого поліпшення її психічного стану, який відновив у повному обсязі її здатність усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними, суд поновлює її цивільну дієздатність.

2. У разі припинення фізичною особою зловживання спиртними напоями, наркотичними засобами, токсичними речовинами тощо суд поновлює її цивільну дієздатність.

3. Піклування, встановлене над фізичною особою, припиняється на підставі рішення суду про поновлення цивільної дієздатності.

4. Порядок поновлення цивільної дієздатності фізичної особи, цивільна дієздатність якої була обмежена, встановлюється Цивільним процесуальним кодексом України (1501-06, 1502-06, 1503-06, 1504-06).

Стаття 39. Визнання фізичної особи недієздатною

1. Фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.

2. Порядок визнання фізичної особи недієздатною встановлюється Цивільним процесуальним кодексом України (1501-06, 1502-06, 1503-06, 1504-06).

3. Якщо суд відмовить у задоволенні заяви про визнання особи недієздатною і буде встановлено, що вимога була заявлена недобросовісно без достатньої для цього підстави, фізична особа, якій такими діями було завдано моральної шкоди, має право вимагати від заявника її відшкодування.

Стаття 40. Момент визнання фізичної особи недієздатною

1. Фізична особа визнається недієздатною з моменту набрання законної сили рішенням суду про це.

2. Якщо від часу виникнення недієздатності залежить визнання недійсним шлюбу, договору або іншого правочину, суд з урахуванням висновку судово-психіатричної експертизи та інших доказів щодо психічного стану особи може визначити у своєму рішенні день, з якого вона визнається недієздатною.

Стаття 41. Правові наслідки визнання фізичної особи недієздатною

1. Над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка.

2. Недієздатна фізична особа не має права вчиняти будь-якого правочину.

3. Правочини від імені недієздатної фізичної особи та в її інтересах вчиняє її опікун.

4. Відповідальність за шкоду, завдану недієздатною фізичною особою, несе її опікун (стаття 1184 цього Кодексу).

Стаття 42. Поновлення цивільної дієздатності фізичної особи, яка була визнана недієздатною

1. За заявою опікуна або органу опіки та піклування суд поновлює цивільну дієздатність фізичної особи, яка була визнана недієздатною, і припиняє опіку, якщо буде встановлено, що внаслідок видужання або значного поліпшення її психічного стану у неї поновилася здатність усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

2. Порядок поновлення цивільної дієздатності фізичної особи, яка була визнана недієздатною, встановлюється Цивільним процесуальним кодексом України (1501-06, 1502-06, 1503-06, 1504-06).

(Стаття 42 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2798-IV від 06.09.2005)