Тема 2. Фізична особа як учасник цивільних відносин

1. Поняття фізичної особи та її цивільна правоздатність

2. Цивільна дієздатність фізичної особи

3. Визнання фізичної особи безвісно відсутньою та оголошення її померлою

4. Ім’я та місце проживання фізичної особи. Акти цивільного стану

5. Опіка та піклування

1. Поняття фізичної особи та її цивільна правоздатність

Згідно ст. 24 Цивільного кодексу України людина як учасник цивільних відносин вважається фізичною особою.

Для того, щоб фізичні особи могли стати носіями конкретних суб’єктивних прав і обов’язків, вони повинні мати правосуб’єктність, яка визначає, якими якостями повинні володіти суб’єкти правовідносин, щоб мати права і нести обов’язки. Цивільна правосуб’єктність складається з таких чинників як цивільна правоздатність і дієздатність.

Фізичні особи стають учасниками цивільних правовідносин тому, що закон визнає за ними здатність мати цивільні права і обов’язки. Таким чином, цивільна правоздатність - це здатність мати цивільні права та обов’язки.

Цивільна правоздатність є необхідною передумовою для правоволодіння, тобто це тільки абстрактна можливість мати конкретні права та обов’язки, і тому її потрібно відрізняти від суб’єктивних прав фізичних осіб. Відмінності між цими поняттями можна провести за такими моментами:

1. За моментом виникнення. Правоздатність фізичних осіб виникає з моменту народження, під яким римські юристи визнавали відділення плоду від черева матері і крик дитини. Разом з тим римське приватне право визнавало правоздатність і за дитиною, яка ще не народилася: "Той, хто знаходиться в череві, охороняється так, якщо б він знаходився серед людей, оскільки мова йде про вигоди самого плода". Таке положення повністю рецепійоване і сучасним цивільним правом: "У випадках, встановлених законом, охороняються інтереси зачатої, але ще не народженої дитини" (ч.2 ст. 25 ЦК). Так, у ст. 1200 ЦК право на відшкодування шкоди у разі смерті потерпілого має дитина, народжена після його смерті. Ст. 1222 ЦК передбачає, що спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути й особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини. Але потрібно зауважити, що тут мова йде тільки про охорону прав майбутньої людини, а не о правах ще ненародженого бо, якщо дитина народиться мертвою, то відповідні права у неї і не виникнуть.

Суб’єктивні права фізичної особи, тобто наявні, конкретні, ті, що вже є, завжди виникають на підставі юридичних фактів (дій або подій) чи юридичного складу. Кожна фізична особа може у принципі бути власником конкретного майна з моменту народження, наприклад, квартири, але стати носієм суб’єктивного права власності на квартиру вона може тільки реалізувавши свою правоздатність, вчинивши дію (юридичний факт) - уклавши договір купівлі-продажу квартири або внаслідок події - успадкувавши її. Реалізація правоздатності, тобто виникнення суб’єктивного права може відбуватися у будь-який проміжок життя фізичної особи, а цивільна правоздатність (як вже відмічалося) - з моменту народження.

ЦК України в той же час передбачає, що в окремих випадках, прямо передбачених законом, здатність мати окремі цивільні права та обов’язки може пов’язуватися з досягненням фізичною особою відповідного віку (ч. 4 ст. 25 ЦК). Так, ч. 2 ст. 29 ЦК встановлює, що фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання.

2. За обсягом. У відповідності з Конституцією і ст. 26 ЦК усі фізичні особи є рівними у здатності мати особисті немайнові та майнові права як передбачені законами, так і такі, що не суперечать закону та моральним засадам суспільства.

Оскільки цивільна правоздатність є суспільно-правовою властивістю, то вона не залежить від раси, національності, віку, статі, політичних, релігійних та інших переконань, майнового положення та інших ознак (ст. 24 Конституції України), включає в себе не тільки права, але й обов’язки. Правоздатність характеризується такими властивостями як невіддільністю від самої фізичної особи, невідчужуваністю та непередаваністю.

У ст. 26 Конституції України зазначено, що іноземні громадяни та особи без громадянства (іноземці), що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов’язки, що і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України. Рівність іноземців у правоздатності закріплена і у Законі України від 4 лютого 1994 р. "Про правовий статус іноземців".

Обсяг же суб’єктивних прав фізичної особи залежить від будь-яких чинників: 1) майнового стану - чим багатша людина, тім більше в неї майна на праві власності; 2) місця проживання - відрізняється обсяг суб’єктивних прав мешканця села і міста, півдня і півночі; 3) здібностей та інтелектуального розвитку - не всі фізичні особи є авторами об’єктів інтелектуальної власності - і так далі. Багато залежить і чисто від психологічних мотивів фізичної особи, бо і заможна особа, й інтелектуальна розвинута може обмежити максимально коло своїх суб’єктивних прав, не реалізувавши своїх здібностей і можливостей з безлічі тих чи інших причин.

3. Припинення або обмеження. Цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.

Припинити або обмежити своє суб’єктивне право, наприклад, право власності, фізична особа може як зі своєї волі (продавши річ), так і без неї (річ загублена або вкрадена), але на підставі юридичного факту (дії, події або юридичного вчинку). І якщо смерть фізичної особи припиняє її цивільну правоздатність назавжди, то суб’єктивне право може бути поновлено. Так, наприклад, коли конкретний батько позбавляється суб’єктивного права на виховання дитини за підставами, передбаченими ст. 164 Сімейного кодексу, то він може втратити таке право назавжди. Але якщо він змінить свою поведінку на краще і відпадуть підстави, яки стали причиною для позбавлення батьківських прав, то суд у відповідності із ст. 169 Сімейного кодексу, може його поновити у цьому суб’єктивному праві. Так само фізична особа, яка продала певну річ, в принципі, може в подальшому її викупити.

У цивільному законодавстві (ст. 27 ЦК) закріплений принцип, у відповідності з яким ніхто і ніщо не може обмежити фізичну особу у цивільній правоздатності, крім випадків, коли таке обмеження передбачене Конституцією України. Так, статі 78, 102, 120 Конституції обмежують правоздатність депутатів Верховної Ради, Президента, державних службовців у такому елементі, як свобода обрання професії чи роду занять. Подібні обмеження є й у Законі "Про державну службу" тощо.

Певні обмеження цивільної правоздатності українським законодавством встановлені для іноземців, які не можуть мати у власності земельних ділянок сільськогосподарського призначення, призначатися на певні посади або займатися відповідною діяльністю. Громадяни деяких іноземних держав можуть бути обмежені у правоздатності за рішенням Кабінету Міністрів України при обмежені українських громадян на території відповідної держави у якості відповідної дії – реторсії.

Стаття 26. Обсяг цивільної правоздатності фізичної особи

1. Усі фізичні особи є рівними у здатності мати цивільні права та обов’язки.

2. Фізична особа має усі особисті немайнові права, встановлені Конституцією України та цим Кодексом.

3. Фізична особа здатна мати усі майнові права, що встановлені цим Кодексом, іншим законом.

4. Фізична особа здатна мати інші цивільні права, що не встановлені Конституцією України, цим Кодексом, іншим законом, якщо вони не суперечать закону та моральним засадам суспільства.

5. Фізична особа здатна мати обов’язки як учасник цивільних відносин.

Стаття 27. Запобігання обмеженню можливості фізичної особи мати цивільні права та обов’язки

1. Правочин, що обмежує можливість фізичної особи мати не заборонені законом цивільні права та обов’язки, є нікчемним.

2. Правовий акт Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб не може обмежувати можливість фізичної особи мати не заборонені законом цивільні права та обов’язки, крім випадків, коли таке обмеження передбачено Конституцією України.