55 Билет

 навчально-виховному процесі сучасного  загальноосвітнього закладу крім уроку використовують і позаурочні форми: семінари, практикуми, факультативи, екскурсії, індивідуальні або групові додаткові заняття, предметні гуртки, домашню роботу.

     С е м і н а р с ь к е    з а н я т т я   – це обговорення класним колективом підготовлених учнями доповідей, повідомлень, головних питань з основного розділу. Семінари сприяють формуванню вміння самостійно засвоювати знання, аналізувати, синтезувати, абстрагувати, конкретизувати, узагальнювати, розвивають увагу, мислення, інтерес до навчального предмета.

Учитель заздалегідь визначає тему, мету і завдання семінару, формулює основні та додаткові питання, розподіляє завдання між учнями з урахуванням їх індивідуальних можливостей, добирає літературу, перевіряє конспекти. Результати самостійної роботи учні подають у вигляді плану чи тез виступу , конспекту основних джерел, доповіді чи реферату. Обговорення відбувається у формі розгорнутої бесіди (переважно евристичної), повідомлення, коментованого читання першоджерел чи доповідей.

Заняття розпочинається вступним словом учителя, в якому він нагадує завдання семінару, порядок його проведення, рекомендує, на що необхідно звертати увагу, що слід записати в робочий зошит. Семінари поділяють на: підготовчі; власне семінарські заняття; міжпредметні семінари-конференції.

П р а к т и к у м   – це форма організації навчального процесу, за якою учні самостійно виконують практичні та лабораторні роботи, застосовуючи знання, вміння та навички. Проводяться практикуми з предметів фізико-математичного і природничо-біологічного циклів після вивчення великих розділів курсу. Під час практикуму узагальнюють і систематизують теоретичні знання, дбаючи про їх практичне застосування, оволодіння елементами дослідницької діяльності.

Проведенню практикуму перейдуть уроки повторення, узагальнення та систематизації матеріалу. На практикум відводять 10-15 год. навчального часу упродовж 2-3 тижнів (наприкінці півріччя або року). Для зручності їх проведення учнів поділяють на групи.

На початку практикуму викладач проводить інструктивне заняття, потім повідомляє тему, мету і завдання, актуалізує опорні знання, навички і вміння учнів. Вибір необхідного обладнання і матеріалів, складання плану роботи відбувається теж під керівництвом учителя. Учні самостійно виконують завдання, роблячи певні розрахунки і обчислення, креслення, проводячи спостереження. Завершується заняття обговоренням і теоретичним обґрунтуванням отриманих результатів.

        Ф а к у л ь т а т и в   (від латинського facultatis – „не обов’язковий“) – навчальний курс, не обов’язковий для відвідування. Ці заняття впровадженні у шкільну практику як форма диференційованого навчання. Для факультативів розроблені варіанти програм, навчальні посібники.

За освітніми завданнями виділяють такі види факультативів: з поглибленого вивчення навчальних предметів; з вивченням додаткової дисципліни з одержанням спеціальності; міжпредметні факультативи.

Кожен із названих видів залежно від дидактичної мети може поділятися на теоретичні, практичні і комбіновані.

Е к с к у р с і я   (від латинського excursio – „прогулянка”) – це форма організації педагогічного процесу, що спрямована на вивчення учнями поза межами школи і під керівництвом учителя явищ, процесів через їх безпосереднє сприймання. Її тривалість – 45-90 хв. Ця форма навчання відкриває можливості для комплексного використання методів навчання, збагачує званнями учнів, допомагає виявити практичну значущість знань, відіграє важливу роль у вихованні школярів.

Екскурсії поділяють на :

за змістом (виробничі, біологічні, географічні, краєзнавчі, мистецькі);

за часом (короткочасні, тривалі);

за змістом у навчальному процесі (вступні, супровідні, заключні);

за відношенням до навчальних програм (програмні, позапрограмні).

                Для ефективного проведення екскурсії необхідне чітке визначення освітньої та виховної мети, вибір змісту, об’єкта з урахуванням рівня підготовленості учнів. Проведення  екскурсії передбачає ряд послідовних етапів:

1 – теоретична і практична підготовка учнів, що вимагає оволодіння мінімумом необхідних знань;

2 – інструктаж, завдання якого полягає в ознайомленні учнів з метою і змістом екскурсії;

3 – проведення екскурсії, що передбачає послідовний розгляд об’єктів екскурсії, визначення головного для отримання необхідної інформації про об’єкт;

4 – опрацювання матеріалів екскурсії, що включає уточнення, систематизацію, узагальнення отриманих вражень, спостережень.

     Д о д а т к о в і    г р у п о в і  т а   і н д и в і д у а л ь н і    з а н я т т я     проводять у після урочний час або в групі продовженого дня. Їх призначення –

компенсування відставання окремих учнів. Додаткові заняття з відмінниками проводять під час їх підготовки до предметних олімпіад, вступу до вищого навчального закладу. Окремим видом таких занять є індивідуальні заняття на дому з дітьми, які мають особливі потреби. Учитель у такому разі сам обирає методику їх проведення, періодичність, тривалість, готує дидактичний матеріал. Єдиною методичною вимогою щодо додаткових занять є їхня ефективність, тобто завершення лише після того, як остаточно ліквідоване відставання, а учні увійшли в нормальний робочий ритм.

     Д о м а ш н я     р о б о т а – це самостійне виконання учнями навчальних завдань після уроків. Домашні завдання – це не лише виучування поясненого на уроці, виконання вправ, розв’язання завдань. Вони передбачають і самостійне вивчення нового матеріалу. Для того, щоб підвищити їх ефективність, учні повинні бути уважними і спостережливими, уміти запам’ятовувати, користуватися мислительними операціями, цінувати і розподіляти час, фіксувати прочитане, писати твори.