9.Грошова база, порядок її розрахунку та ефект дії грошового мультиплікатора

Грошова база включає запаси всієї готівки, яка перебуває в обороті поза банківською системою та в касах банків, а також суму резервів комерційних банків на їх кореспондентських рахунках у центральному банку.

Величину грошової бази можна визначити за формулою:

Гб =Гвип + Грез,                             

де Гвип – сума готівки, випущеної центральним банком і не по­верненої в його фонди;

Грез – сума грошових коштів (резервів), які перебувають на кореспондентських рахунках банків у цент­ральному банку.

За своїм змістом елементи, що формують грошову базу, можна подати формулою:

 B = Rd + Rt + Rc + CY,                    

 де Rd – сума обов’язкових резервів за вкладами до запитання;

Rt – сума обов’язкових резервів за строковими вкладами;

Rc – наднормативні резерви;

CY – готівка, що знаходиться в обігу.

Тобто, грошова база включає в себе грошовий агрегат М0 (готівка в обігу).

Грошово-кредитний мультиплікатор — це процес створен­ня нових банківських депозитів (безготівкових грошей) при кре­дитуванні банками клієнтури на основі додаткових (вільних) резервів, що надійшли в банк ззовні. Іноді цей мультиплікатор називають простим грошовим, банківським, депозитним або кредитним.

Банківський мультиплікатор характеризує процес мультиплікації з позиції суб’єктів мультиплікації.

Кредитний мультиплікатор розкриває двигун процесу мультиплікації, тобто те, що мультиплікація може здійснюватися лише в результаті кредитування господарства.

Депозитний мультиплікатор відображує об’єкт мультиплікації – гроші на депозитних рахунках комерційних банків (саме вони збільшуються в процесі мультиплікації).

Механізм грошово-кредитного мультиплікатора безпосередньо пов’язаний із вільним резервом.

Вільний резерв представляє собою сукупність ресурсів банків, які в даний момент часу можуть бути використані для активних банківських операцій.

Величина вільного резерву окремого банку визначається так:

 Вр = К + ЗР + ЦК + МБК –ВОР - Ао,                             

 де К – власний капітал банку;

ЗР – залучені банком ресурси (кошти на різних видах депозитних рахунків);

ЦК – централізований кредит (кредит рефінансування), що наданий комерційному банку центральним банком;

МБК – сальдо заборгованості за міжбанківськими кредитами;

ВОР – відрахування в обов’язковий резерв, що знаходиться в розпорядження центрального банку;

Ао – ресурси, які на даний момент уже вкладені в активні операції комерційного банку.

Для того, щоб потенційно відбувся процес грошово-кредитної мультиплікації, банки повинні мати вільний резерв. Цей резерв може бути сформований як з боку клієнтів комерційних банків (наприклад, у випадку внесення грошових коштів на банківські депозити зростатиме ЗР), а також з боку центрального банку.

10.Грошова маса та її структура

Грошова маса — загальний обсяг випущених в обіг паперових грошових знаків (банківських та казначейських білетів), металевих монет І депозитних грошей (грошових засобів на поточних рахунках а банках).

У грошовій системі України виділяють агрегати: М0; Мі; М2; М3.

Агрегат М0 відображає масу готівки, яка перебуває поза банками, тобто на руках у фізичних осіб і в касах юридичних осіб. Готівка в касах банків сюди не входить.

Агрегат М1 включає гроші в агрегаті М0 + вклади в банках, які можуть бути використані власниками негайно, без попередження банків, тобто запаси коштів на поточних рахунках та на ощадних рахунках до запитання.

Агрегат М2 - це гроші в агрегаті М1 + кошти на всіх видах строкових рахунків, кошти на рахунках капітальних вкладів та інших спеціальних рахунках.

Агрегат МЗ охоплює гроші в агрегаті М2 + кошти на вкладах за трастовими операціями банків.

Грошові агрегати в інших країнах відрізняються від агрегатів, прийнятих у грошовому обігу України, головним чином, за їх кількістю або за складом тих елементів, які входять до кожного конкретного агрегату.

Маса грошей, що знаходиться в обігу в конкретній країні на кожний даний період часу, завжди має свою кількісну межу. Кількість грошей залежить від безлічі чинників, вирішальними з яких є: кількість товарів і швидкість обороту однойменної грошової одиниці. Між загальною кількістю грошей і швидкістю їх обігу існує певний зв’язок. Він виявляється в тому, що зі збільшенням швидкості обігу грошей їх кількість, яка необхідна для забезпечення обігу всієї товарної маси, зменшується.

Серед тих учених, що зробили помітний внесок в аналіз грошових відносин у цілому і в дослідження проблеми визначення кількості грошей, необхідних для обігу, слід назвати американського вченого І. Фішера (1867—1947 pp.). У сучасній економічній теорії широко застосовується його формула кількості грошей. Вона може бути виведена з його так званого загального рівняння обміну.

MV=PQ,де де М— маса грошей;V— швидкість обігу однойменної грошової одиниці; Р — ціни товарів; Q — кількість товарів.