85. Система права та система законодавства: відмінності.

Система права та система законодавства є самостійними, але взаємодіючими категоріями, що співвідносяться як зміст і форма. Вказані категорії взаємодіють в процесі втілення правових приписів у реальні життєві відносини. Визначення шляхів взаємодії системи права і законодавства вимагає характеристики спільних рис цих категорій, що мають правовий характер, іа відмінностей, що вказують на самостійний характер кожної з них.Відмінності:

Система права	Система законодавства
1.Характеризує внутрішню структуру права	1. є зовнішньою формою виразу права, що характеризується як система джерел
2. первинним елементом є правова норма	2. первинним елементом є нормативний припис
3. в основу поділу норм покладений метод і предмет регулювання	3. галузевий поділ законодавства здійснюється лише запредметом, єдиного методу не передбачається
4. мас єдину структуру - галузеву	4. мас три аспекти структури - ієрархічну, галузеву, державно-організаційну
5. залежить від об’єктивних факторів, оскільки виникає і функціонує в суспільстві за наявності певних умов	5. залежить від суб’єктивних факторів, оскільки формується законодавцем чи народом у відповідності до їх волі та інтересів
6. є системою норм, що не підлягає систематизації	6. має певний рівень узгодженості та і підлягає систематизації
7.мас вихідний характер, оскільки є нормативною базою законодавства	7. мас похідний характер, оскільки залежить від особливостей системи права

86. Поняття та риси правовідносин.

Правовідносини – це суспільні відносини, врегульовані правом, учасники яких є носіями суб'єктивних прав та юридичних обов'язків/

Характерними ознаками правовідносин є те, що:

1) це суспільні відносини, що виникають між людьми та їх об'єднаннями (наприклад, відносини з приводу купівлі-продажу майна, відносини у зв'язку зі зверненням до суду);

2) це відносини, що виникають, змінюються та припиняються на основі норм і принципів права.Норми права зазвичай закріплюють модель таких відносин, визначаючи їх об'єкти, суб'єктів, права та обов'язки останніх, а також юридичні факти, необхідні для виникнення, зміни і припинення цих відносин. Водночас модель певних відносин (насамперед деяких цивільних і сімейних) безпосередньо нормами не встановлюється; їх правове впорядкування здійснюється за допомогою інститутів аналогії закону та аналогії права, а також за власним рішенням (домовленістю) суб'єктів, яке не суперечить принципам права і нормам, обов'язковість яких випливає з їх змісту або із сутності відносин між сторонами;

3) суб'єкти правовідносин пов'язані між собою суб'єктивними правами та юридичними обов'язками. Вони виступають як уповноважені і зобов'язані особи; права та інтереси уповноважених осіб можуть бути реалізовані через виконання обов'язків зобов'язаних осіб. Наприклад, право кредитора як уповноваженої на одержання боргу особи реалізується завдяки діям боржника як особи, зобов'язаної повернути борг;

4) правовідносини являють собою індивідуалізовані та конкретизовані зв'язки. Індивідуалізаціяозначає зв'язок між конкретними, поінформованими щодо один одного суб'єктами. У свою чергу конкретизація полягає у визначеності об'єкта певного правовідношення, а також змісту й обсягу прав та обов'язків його суб'єктів. Так, якщо норма цивільного права, яка регулює суспільні відносини купівлі-продажу, передбачає, зокрема, обов'язок покупцеві оплатити майно, що продається, та обов'язок продавця передати майно покупцю, то правовідношення з купівлі-продажу виникає між певним покупцем і певним продавцем стосовно визначеної речі (наприклад, конкретної моделі телевізора) і передбачає наявність конкретних індивідуальних прав та обов'язків (наприклад, обов'язок покупця сплатити 3500 грн за телевізор до 20 січня 2013 р. та його право вимагати доставления телевізора за місцем свого постійного проживання протягом трьох днів з моменту оплати)

Склад правовідношення – це юридична конструкція, яка включає сукупність елементів, необхідних для його виникнення: об'єкт, суб'єктів, юридичний зміст (права і обов'язки суб'єктів), юридичний факт

Об'єкт правовідношення – це матеріальне або нематеріальне благо, заради якого суб'єкти вступають у правовідношення.

Суб'єкти правовідношення – це його учасники, які є носіями суб'єктивних прав та юридичних обов'язків

Юридичний зміст правовідношення – це суб'єктивні права та юридичні обов'язки його суб'єктів

Юридичний факт – це життєва обставина, з наявністю або відсутністю якої пов'язуються виникнення, зміна та припинення правовідношення