3. Підтримуване проживання осіб з розумовою відсталістю

Одним із шляхів покращення якості життя молодих інвалідів, надання їм можливості зайняти достойне місце в середовищі здорових людей є підтримуване проживання.

Підтримуване проживання – це життя індивіда при сприянні, допомозі, яка надається постійно або в певний час.

Цей термін може розглядатись у кількох аспектах:

- як процес підтримки і супроводу інвалідів і їх сімей в житті;

- як процес підготовки дітей-інвалідів до самостійної життєдіяльності;

- як процес підтримки і супроводу молодих інвалідів в період їх дорослішання і подальшого самостійного життя.

Кожен з цих аспектів підтримуваного проживання має свої особливості, але усі вони спрямовані на реалізацію соціального захисту інвалідів, поліпшення якості їх життя, створення їм рівних з іншими громадянами можливостей участі в житті суспільства.

Створення першої в Україні агенції підтриманого проживання інвалідів з розумовою відсталістю відбулося задовго до ратифікації в країні Конвенції ООН про права інвалідів. Створення міні-гуртожитку – приклад успішної співпраці місцевої влади та громади у вирішенні найгостріших проблем вразливих верств населення. 2001 року група матерів інвалідів, представників Благодійного товариства допомоги інвалідам та особам із інтелектуальною недостатністю "Джерела", звернулася до влади міста Києва із проханням підтримати ініціативу у створенні міні-гуртожитку. Було підібрано і надано в оренду приміщення, виділено кошти з міського бюджету на ремонт та поточні витрати. 2005 року Київрада ухвалила окреме рішення про проведення у місті Києві експерименту із соціальної адаптації інвалідів з розумовою відсталістю, у ході якого під керівництвом Управління у справах жінок, інвалідів, ветеранів війни та праці м. Києва було розроблено та пілотовано українську модель автономного проживання у громаді інвалідів з розумовою відсталістю, яким надано фаховий супровід та підтримку. З весни 2006 року установа постійного перебування інвалідів з розумовою відсталістю працювала як структурний підрозділ спеціально створеної благодійної установи "Джерела" за кошти міського бюджету та в умовах оголошеного Київською міською Радою у 2005 році київського міського експерименту із соціальної адаптації інвалідів з розумовою відсталістю. У лютому 2010 року було на базі Благодійної установи «Джерела» створено комунальну установу системи соціального захисту населення і потому міні-гуртожиток працює як підрозділ комунальної соціальної установи "Київський міський комплекс соціальної адаптації інвалідів з розумовою відсталістю", підпорядкованої Головному управлінню праці та соціального захисту населення м. Києва. Для 16 киян з інвалідністю наслідок розумової відсталості вже п'ять років – це друга домівка, де завжди тепло і затишно, у кожного є окрема кімната, щодня є можливість відвідувати реабілітаційні заходи, забезпечено доступ до закладів соціальної інфраструктури міста, і разом з тим – цілодобовий догляд і нагляд. Міністерство соціальної політики України завжди високо цінувало названу ініціативу недержавної організації .

Після вивчення досвіду київського експерименту у 2007 році було розроблено та затверджено Типове положення про установу тимчасового та постійного перебування інвалідів з розумовою відсталістю, у 2016 р. було затверджено Типове положення про реабілітаційну установу змішаного типу (комплексної реабілітації) для осіб з інвалідністю внаслідок інтелектуальних порушень.

Послуга проживання з підтримкою для осіб з розумовою відсталістю є типовою для країн з розвиненою економікою. Інтернатний догляд у другій половині двадцятого століття було замінено проживанням у громаді із професійною підтримкою. Як правило, особа, яка потребує сторонньої допомоги, догляду чи нагляду, живе сама чи з партнером у власній чи найманій квартирі, або у будинку групового проживання (для 2-8 осіб), або у міні-гуртожитку (для 9-20 осіб). Потреба у сторонній допомозі детально вивчається фаховими соціальними працівниками. Відповідно до потреби складають план догляду із чітко визначеною кількістю годин, планується допомога у здійсненні усіх можливих щоденних дій і така допомога надається працівниками-асистентами. У жодному разі асистент не виконує будь-яку дію за особу з інвалідністю, якщо є можливість навчити, нагадати чи допомогти. Одночасно людину не залишать і без належної уваги, якщо така допомога потрібна. Для когось потреба у допомозі асистента складає 24 години, для іншого - декілька годин уранці та ввечері, при ще легшому стані – три-чотири візити працівника на тиждень. Однак за наявності супутніх розладів – некерованої поведінки, частих епілептичних нападів, значних фізичних розладів тощо, чи на час кризових ситуацій, чи у разі ризику скоєння дій, що несуть загрозу для себе чи оточуючих, особа отримує постійний супровід персонального асистента.

Власне, послуга з підтриманого проживання у громаді складається з низки послуг для дорослих осіб з інтелектуальною недостатністю та психічними розладами, котрі у ході розробки індивідуального плану догляду роблять вибір на користь автономного проживання у власній оселі або у будинку групового проживання.

Послуги з підтримки можуть включати:

- допомогу у виборі домівки (орендованої) чи закладу і переїзді;

- вибір індивідуальних асистентів і партнерів, з якими особа орендує квартиру;

- придбання меблів та предметів домашнього вжитку;

- денна зайнятість та допомога у невідкладних ситуаціях;

- залучення до життя громади;

- управління фінансовими справами особи та отриманням інших послуг за потребою.

Ці послуги допомагають людям робити значимий вибір у щоденному житті, включно з вибором того, де і з ким жити.

Фахова підтримка спрямована на збереження особистісних зв'язків людини, повного включення у життя громади та досягнення довгострокових персональних цілей. Оскільки потреба у проживанні з підтримкою може тривати упродовж всього життя, цю послугу забезпечують упродовж усього періоду, коли вона потрібна, і працівники супроводжують особу настільки часто, наскільки це потрібно.

Установа постійного та тимчасового перебування має значні відмінності від інтернату, оскільки:

• уможливлює проживання інвалідів у громаді та попереджує соціальне виключення;

• створює умови для нормалізації інвалідів: дотримання стилю життя, максимально наближеного до життя оточуючих здорових людей;

• створює умови для залучення людей з розумовою відсталістю та їх доглядальників до процесу поточного планування та надання допомоги, тобто, до вирішення власних проблем;

• допомагає уникати інституціоналізації, сприяє залученню неформальних ресурсів громади міста, що підвищує якість та обсяг задоволення базових та психологічних потреб інвалідів;

• сприяє практичному втіленню принципів:

- повага до кожного інваліда: окремі кімнати, індивідуальні плани, ключі від кімнат у клієнтів, можливість бути вдома у вихідні, дозвіл родичам та друзям провідувати будь-коли, максимальна можливість вибору, повага до приватного життя;

- інтеграція в громаду: волонтери, заняття спортом у сусідній школі, доступ до соціальної інфраструктури міста. Послуги підтриманого проживання спрямовані на підтримку особистісних зв'язків людини, повного включення у життя громади та роботи в досягненні довгострокових персональних цілей.

- щоденна зайнятість: майстерні, відвідування відділень соціально-побутової адаптації центрів трудової реабілітації, максимально можливе самообслуговування;

- догляд 24 години - з 7.00 до 21.00: працівники, які забезпечують денну зайнятість (інструктори з праці, соціальні працівники тощо), вночі - медичні працівники – медсестри та молодший медичний персонал.