16. Професійне та аматорське читання твору.

Звичайний читач у ході засвоєння тексту всю увагу спрямовує на факти, події, не зважаючи на будову твору, роздуми автора, літературні відступи тощо. Його як пересічного читача цікавить лише перебіг подій.

Фахівець зважає на характер передачі матеріалу, на його повноту та доступність.

Знайомлячись з текстом, редактор сприймає його як звичай читач – емоційно. Та якщо пересічному читачеві немає потреби корегувати, вивіряти свої враження, стримувати емоції, то редактор має це робити. Тому під час аналізу твору він повинен стримувати своє емоційне сприйняття, використовуючи науково обґрунтовані критерії оцінювання. Починати роботу над рукописом варто з попереднього читання, закріплюючи перше враження про твір. Однак слід пам’ятати, що перше враження суб’єктивне і не завжди безпомилкове. Часто виявляється, що воно було однобічним і неточним, тому після першого читання слід перейти до детального вивчення і аналізу твору.

Редактор, з одного боку автора, бачити в рукописі феномен художності, силу впливу на майбутнього читача. Це визначається художнім смаком та загальною культурою редактора. З іншого боку, редактор має бути обізнаним із науково обґрунтованими критеріями оцінки: із літературознавством, літературною критикою.

19. Правильність сприйняття тексту.

Текст як послідовність знаків має якість смислової закінченості як ціле, як літературний твір. При цьому ціле – це не лише сума частин, це функціональна структура, в якій частини цілого виконують чіткі визначені ролі. Поняття «текст» визначають висловленість, відмежованість, структурність. Текстові категорії (змістовні, структурні, комунікативні, функціональні) є суттєво різними, але, коли вони накладаються одна на одну, то створюють твір – ціле, якісно відмінне від суми компонентів. Правильність сприйняття твору забезпечується не лише мовними та графічними одиницями, а й загальним, комунікативним фоном знань, на якому відбувається текстотворення та його декодування. Дослідження рівнів організації тексту призвело до створення понять гено-текст і фено-текст.

19. Глибинний сенс твору. Гено-текст і фено-текст у творі.

Дослідження рівнів організації тексту призвело до створення понять гено-текст і фено-текст. Гено-текст виступає в якості основи, що знаходиться на передмовному рівні, це процес, який відбувається на рівні становлення об’єкта і суб’єкта, накопичення і повторів фонем, рим, порядку розташування семантичних та категоріальних полів. Поверх нього знаходиться фено-текст – структура, що підкоряється правилам комунікації, вона припускає наявність суб’єкта акту висловлювання й адресата; це продукт мовлення, який має стійкий сенс. Гено-текст і фено-текст співвідноситься один з одним як поверхня і глибина, як значуща структура і діяльність, що означується.

22 Питання. Психологічні умови якісного сприймання твору

Сприймання відбувається в процесі читання. Існує теорія сприйманя тексту та його роз’яснення. Сприймання твору є керований автором процес продукування твору адресатом. Цей процес включає сенсорні процеси (відчуття),. Перцепцію (пізнання), рецепцію (розуміння). цей процес протікає дуже складно й неоднозначно. Серед причин, що порушують розуміння твору, можна назвати невдалу організацію процесу сприймання: розірваність у часі й просторі процесу сприймання; швидкий темп читання; далеке розташування об’єкту рецепції; негативну соціальну оцінку диктора або ведучого, через їх слабкий голос чи нерозбірливість вимови; побічні перешкоди – гамір, крик.; поганий психо-фізичний стан адресата – втома, роздратованість; перешкоди пов’язані з невдалим оформленням тексту: надмірна кількість ілюстрацій, погано побудований і розташований текст, правописні помилки. Для того щоб не викликати непорозуміння в сприйманні тексту, автор повинен дотримуватися правил синтетичного сприймання твору. Реципієнт може бути роздратованим, або навіть в поганому стані, і твір не буде якісно заснованим. Реципієнт повинен підготуватися до отримання інформаці. відсутність різних „шумів” є також гарантом якісного сприймання.