52.Текст як функціонально-стильова категорія.

При характеристиці текстів по їх функціонально-стильової орієнтації (по їх приналежності до різних функціональних стилів) враховуються ознаки екстралінгвістичні (сфера спілкування, що відображає сферу людської діяльності, і загальна функція мови) і власне мовні (функціонально-стилістичне розшарування засобів мови).

Всі тексти по їх функціонально-стильовим і стилістичним якостям можна віднести до основних книжковим стилям: офіційно-діловому, науковому, публіцистичному, художньому. Природно, що їх жанрово-стилістичні різновиди різноманітні. І ступінь диференціації може бути різною. Різним видам тексту, різних жанрів літературних творів відповідають внутрішні різновиди функціональних стилів. Усередині жанрів можна виділити свої різновиди, і тому внутрішня диференціація стилів і текстів може виявитися багатоступінчастої.

Серед офіційно-ділової літератури, яка визначає риси офіційно-ділового стилю, виділяються тексти дипломатичні, законодавчі, юридичні, адміністративно-канцелярські, які в свою чергу мають жанрову диференціацію: нота, конвенція, міжнародний договір, заява; закон, статут, розпорядження; протокол, доповідна і т.п.

Наукова (спеціальна) література, орієнтована на використання наукового стилю мови, також представляє складне утворення: власне наукові тексти (науково-технічні, науково-гуманітарні, природничі), науково-популярні; навчальні. У стильовому відношенні розрізняються і жанрові різновиди: монографія, стаття, тези, реферат, підручник, навчальний посібник, збірники вправ, завдань та ін.

Тексти газетно-публіцистичні вкрай неоднорідні: тексти агітаційно-пропагандистські, політико-ідеологічні, науково-публіцистичні, критико-публіцистичні, художньо-публіцистичні. Все це представлено різними жанрами (заклики, відозви, прокламації, партійні документи; репортажі, інтерв'ю, кореспонденції, статті, огляди, замітки; нариси, фейлетони та ін.). Такі тексти зорієнтовані у мовному плані на газетно-публіцистичний стиль.

Довідкова і інструктивна література представлена ​​різного роду словниками та енциклопедіями, інструкціями, кулінарними рецептами і т.п.

Художня література, відповідно класичному поділу на пологи, представлена ​​прозою, поезією і драматургією, де панує художній стиль мовлення.

Виявлення функціонально-стилістичної своєрідності різних видів тексту, їх стилеобразующих факторів визначає приналежність кожного тексту до того чи іншого функціонального стилю.

Знання стильової диференціації сучасної російської мови, системи функціональних стилів дає підставу для визначення тексту як функціонально-стильової категорії, оскільки самі стилі виявилися й сформувалися на базі сукупності контекстів з тотожною або близькою стилістичним забарвленням.

При визначенні стильової приналежності тексту враховуються як екстралінгвістичні показники, так і власне мовні. Важливими виявляються сфера спілкування (ділова, спеціальна, політико-ідеологічна, естетична), функція мови і тексту в цілому (повідомлення, вплив), призначення тексту (інформування, припис, інструктування, навчання).

Серед показників мовно-стилістичного плану враховуються загальні стильові та стилістичні домінанти, з них найбільш узагальненими і типовими виявляються: абстрактність - конкретність; логічність - емоційність; стандартність; об'єктивність - суб'єктивність. Відповідно цими показниками визначається співвідношення раціонально-логічних та емоційно-риторичних мовних структур, а також форми подання авторства в тексті і характер авторської модальності. Важливим виявляється і характер стандартизованості мови в тексті. Природно, що мовний стандарт протипоказаний художнім текстам. Що ж стосується текстів іншого стильового орієнтування, то дане якість мови в різній мірі, звичайно, виявляється необхідним. Без мовного стандарту, наприклад, немислимо діловий лист. Не цурається стандарту і виробничо-технічна література, а також тексти інструктивного плану. Сам характер стандартизованості мови стосовно до різних видів тексту може зазнавати зміни принципового характеру, наприклад в офіційно-ділових і газетних текстах. У першому випадку стандарт незмінний і постійний, з великою часткою традиційності; у другому випадку - спостерігається велика рухливість в застосуванні стандарту, він допускає оновлення, модернізацію, постійне варіювання, тобто до самого стандарту застосовні такі визначення, як «жорсткий» стандарт і «м'який».

Дані загальні функціонально-стильові показники текстів проявляються в сукупності типових для кожного різновиду тексту мовно-стилістичних засобів. Ці мовно-стилістичні засоби утворюють мовні системи, які називаються функціональними стилями, які склалися завдяки використанню мови в різних сферах людської діяльності. Загальнонародна мова в кожному випадку як би пристосовується до потреб даного, конкретного стилю спілкування і, отже, даного, конкретного типу тексту.