- •Теорія твору як навчальний предмет
- •Зв'язок теорії твору з іншими науками та навчальними дисциплінами
- •Твір як феномен соціальної дійсності
- •Твір і епоха
- •Твір як продукт мовленнєвої діяльності людини.
- •6. Твір як втілення задуму автора
- •7. Художньо-мовна свідомість
- •9. Психологія образного відображення дійсності
- •10 Мовна діяльність автора.
- •11. Авторська маска центр постмодерністського твору
- •12. Колаж як спосіб організації текстової єдності
- •13. Різновиди оповідних інстанцій
- •14. Оповідні рівні в художньому творі
- •15. Фігура читача у творі
- •Місце читача в комунікаційному процесі
- •Професійне та аматорське читання твору.
- •Правильність сприйняття тексту.
- •Глибинний сенс твору. Гено-текст і фено-текст у творі.
- •22 Питання. Психологічні умови якісного сприймання твору
- •23. Художній образ і мовна особистість
- •24) Класифікація художнього образу (автологічний, метологічний).
- •25) Символ як спосіб розкриття образу.
- •26. Алегорія як спосіб розкриття образу.
- •27. Підтекст як спосіб розкриття твору.
- •28. Категорія модальності у тексті.
- •29. Суб’єкт оповіді у художньому творі.
- •30. Сюжет і фабула – способи організації твору.
- •31. Конструкція і дискурс – способи організації текстової єдності
- •32. Наратив як спосіб осмислення дійсності.
- •33. Наративна типологія
- •34. Форми авторства в тексті офіційно-ділового стилю
- •35. Форми авторства в тексті наукового стилю
- •36. Форми авторства в тексті художнього стилю.
- •37. Оповідна інстанція в художньому тексті.
- •38. Зміст і форма твору
- •39. Рівні зображувальності твору.
- •40. Тема – узагальнена основа змісту.
- •41 Питання. Зв’язок теми з іншими елементами змісту – ідеєю і концепцією
- •42 Питання. Сприймання і розуміння тексту
- •43 Питання. Поняття про композицію твору
- •44 Питання. Елементи композиції твору
- •45 Питання. Типи композиційної організації
- •46) Хронологічна форма поєднання композиції.
- •47) Ретроспективна форма поєднання композиції.
- •48) Монтажна форма поєднання композиції.
- •50) Стиль як відображення способу мислення.
- •51. Діалогічність як закономірність моделювання комунікативного акту.
- •52.Текст як функціонально-стильова категорія.
- •53. Авторська індивідуальність у тексті.
- •54. Інформативність тексту.
- •55.Способи підвищення інформативності.
- •56. Сенс і значення у тексті
- •58. Способи створення напруженого тексту.
- •59 Питання. Особливості класичного, реалістичного, модерністського і постмодерністського текстів
46) Хронологічна форма поєднання композиції.
Загальне про композицію до 45 якщо Рая знайде щось інше
Композиція- організація твору як співвіднесеність і взаємодія усіх його компонентів, включає архітектоніку, групування образів та оформлення сюжету + єдність всіх образних засобів твору. В центрі композиції – головний тематичний конфлікт, що визначає порядок розгортанні подій і розстановку персонажів. Елементи: експозиція, зав’язка, розвиток дії, кульмінація, розв’язка, епілог (можуть бути відсутніми деякі), включає до системи твору образ автора, оповідача, вставні новели, ліричні відступи, ретроспекції, ритм. До засобів композиції організації художнього матеріалу належать також монтаж і підтекст. Своєрідність композиції зумовлена насамперед задумом художнього твору. Особливості композиції визначаються літературним напрямом, Класицисти від драматичних творів вимагали трьох єдностей (єдності місця, часу і дії). Події у драматичному творі мали відбуватися протягом доби, групуватися навколо одного героя. Романтики змальовували виняткові характери у виняткових обставинах. Природу найчастіше показували в момент стихії (бурі, повені, грози), часто вони відбувалися в Індії, Африці, на Кавказі, на Сході. Композиція твору зумовлена родом, видом і жанром, В основі ліричних творів — розвиток думок і почуттів. Ліричні твори невеликі за розміром, їх композиція довільна, найчастіше асоціативна.
Різновидом подієвого типу композиції є подієво-розповідна. Суть її полягає в тому, що про одну і ту ж подію розповідають автор, розповідач, оповідач, персонажі. Подієво-розповідна форма композиції характерна для ліро-епічних творів.,
В. Лесик відзначає, що суть хронологічної форми подієвої композиції "полягає в тому, що події йдуть одна за одною в хронологічному порядку — так, як вони відбувалися в житті. Між окремими діями або картинами можуть бути часові відстані, але немає порушення природної послідовності в часі: рух по прямій лінії, в якій кожен подальший епізод зумовлений чіткими причинно-наслідковим зв’язком із поперднім. Отже, тут немає довільного переміщення подій, немає порушення прямого руху часу".
47) Ретроспективна форма поєднання композиції.
Особливість ретроспективної композиції в тому, що письменник компонуючи події, не дотримується хронологічної послідовності. Про мотиви, причини подій, вчинків автор може розповісти після їх здійснення. Лінійна послідовність у викладенні подій може перериватися спогадами героїв про своє минуле або віднесення назад у часі авторської розповіді для того, щоб ознайомити читачів з передісторією про безпосередні події твору.
48) Монтажна форма поєднання композиції.
Суть вільної (монтажної) форми пов'язана з порушеннями причинно-наслідкових і часово-просторових зв'язків між подіями. Зв'язок між епізодами має частіше асоціативно-емоційний, ніж логічно-смисловий характер. Монтажна композиція характерна для літератури XX століття. Цей тип композиції використаний у романі Ю. Янонського "Вершники". Тут сюжетні лінії зв'язуються на асоціативному рівні.
49) Художньо-образні засоби організації матеріалу. (Чисто інтуїтивно, Рая допомагала, бо в методичці - єрєсь)
Композиція - це організація художнього твору, співвіднесеність і взаємодія його компонентів, яка забезпечує єдність форми й змісту. Вона залежить від особливостей художнього мислення письменника і жанрових ознак його твору, вона включає в себе єдність усіх образних засобів і принципи їх співвідношення й групування, конфлікт і розстановку персонажів, вставні новели й ліричні відступи. Усі художньо-образні засоби організації матеріалу підпорядковані законам композиції: художня деталь, портрет і пейзаж, інтер'єр, паралелізм сюжетних ліній, контрапункт, парні образи й листування героїв, перехресні характеристики, авторські описи, літературний монтаж, підтекст (більш-менш розкривалось в попередніх питаннях)
