43 Питання. Поняття про композицію твору

Композиція – важлива сторона художньої форми твору. Це зумовлена змістом побудова, розміщення і співвідношення всіх складових частин твору, порядок розгортання подій і ситуацій, розташування персонажів у ньому. Вона включає в себе не лише архітектоніку, групування образів і оформлення сюжету, а і єдність усіх образних засобів твору. Композиція – категорія рухома, історично змінна (її закони мали канонічний характер лише в літературі класицизму, який вимагав єдності дії, місця і часу).

Розрізняють композицію зовнішню (зримий поділ твору на окремі частини, розділи, дії, картини, сцени, строфи) і внутрішню (систему невидимих зв’язків, завдяки яким твір сприймається як завершене ціле). Композиція набуває специфіки залежно від літературного роду і виду. В епічному творі є взаємозв’язок суто епічних описів (характеристика, показ дій і вчинків, зображення зовнішності людей, пейзажі тощо) з драматичними монологами, діалогами, полілогами. Композиція драматичного твору зумовлюється характером і гостротою конфлікту, а ліричного – розгортанням певного почуття, переживання, роздуму.

44 Питання. Елементи композиції твору

У центрі сюжетної композиції твору – головний тематичний конфлікт, що визначає порядок розгортання подій і розстановку персонажів.

До елементів композиції належать:

• експозиція (виконує функцію інформування читача про «розташування сил», що визначають конфлікт твору, знайомство у загальних рисах з персонажами твору тощо). Види експозиції: пряма (на початку твору), затримана (після початку дії), розпорошена (подається частинами), обернута (наприкінці дії);

• зав’язка (опис події, яка служить початком розгортання основного конфлікту твору);

• розвиток дії (дії, мета яких полягає у загостренні конфлікту, доведенні його до стану, в якому його внутрішня сутність виявляє себе з найбільшою повнотою);

• кульмінація (момент найбільшого напруження дії, найвища точка розвитку конфлікту);

• розв’язка (частина сюжету, яка завершує дію, доводить до логічного вирішення події, зав’язані в конфліктному вузлі твору; по суті опис розв’язання конфлікту).

Окремі твори також можуть включати й додаткові елементи, такі як: передісторія, пролог, епілог тощо. Композиція включає до системи твору також образ автора, оповідача, вставні новели, ліричні відступи, ретроспекції, ритм.

45 Питання. Типи композиційної організації

Композицію худ. твору репрезентують дві основні форми: подієва – сюжетна та неподієва – несюжетна. Відповідно визначають два типи композиційної побудови твору – подієвий та описовий.

Подієвий тип композиційної організації охоплює переважну більшість епічних і драматичних творів. Основним чинником оформлення змісту у таких творах виступає сюжет. Подієвий тип може набувати різних проявів. Індивідуалізована суть проявів умовно зводиться до 3 форм:

• хронологічна (події у творі відбуваються у хронологічному порядку; між окремими епізодами може бути часова відстань, але хронологія не порушується). Хронологічна форма, як правило, актуалізує синхронний виклад змістовно-фактуальної інформації. Простіше кажучи, події описані так, ніби вони відбуваються зараз (теперішній час);

• ретроспективна (епізоди сполучені у смисловому плані; відступи від хронологічної послідовності; події зсунуті у часі). Ретроспективна форма має два різновиди: ретроспективне зображення матеріалу в одній площині минулого та ретро-розповідь як художній прийом, коли твір починається з розв’язки. М. Горелікова виділяє досюжетну ретроспекцію (автор звертається до подій, які відбувалися у до сюжетний час) та ретроспекцію-повтор (відома ситуація, подія описуються у новому сюжетному та емоційному контексті, внаслідок чого повторюване набуває нового осмислення);

• вільна або монтажна форма (повні або значні порушення часово-просторових та причинно-наслідкових зв’язків між описуваними подіями; зв’язність між подіями скоріше асоціативно-емоційна, а не логічно-смислова). Монтажна форма в основному характеризує літературу другої половини 20 століття (модерністський/постмодерністський колаж тощо).

Подієво-розповідна форма є різновидом подієвого типу композиційної організації худ. твору. На перший план висувається не подія, а розповідь про неї. Зображена подія у творі подається з різних точок зору, від осіб, які по черзі ведуть оповідь. Подієво-розповідна форма наближається до описового типу композиційної організації худ. твору.

Описовий тип охоплює переважно ліричні твори. На перший план висуваються переживання ліричного героя/персонажа. Сукупність зв’язків між окремими елементами – наприклад, ліричними компонентами – емоціями, враженнями або образу до іншого тощо – формує описовий тип.