Розділ 1. Загальна характеристика гнучкості

1.1. Визначення поняття гнучкість

Під гнучкістю розуміють морфофункціональні властивості опорно-рухового апарату, визначаючі ступінь рухливості його кожної біоланки. Вимірювачем гнучкості – максимальна амплітуда рухів. Її виражають або в кутових, або в лінійних мірах. Еластичні властивості м'язів можуть у значній мірі змінюватися під впливом центрально-нервових факторів. Зі збільшенням гнучкості м'язи, що розтягуються пізніше переходять в стан підвищеного збудження – в кінці більшої амплітуди рухів. При цьому їх активність знижується.

Ступінь розвитку гнучкості залежить від навколишнього середовища і температури : при підвищенні температури гнучкість збільшується. На гнучкість більше, чим на інших фізичних якостях відображається добова періодизація. Так, в ранкові часи гнучкість значно знижена. Зміна її під впливом різних умов(температури, часу дня) треба враховувати при проведенні занять. Погані умови, які ведуть до погіршення гнучкості, можна компенсувати розігріванням за допомогою розминки.[7]

Ступінь розвитку гнучкості залежить від еластичних властивостей м'язів, зв'язок і сухожилок. Для гнучкості має значення і тонус м'язів – їх напруження в спокійному стані. При підвищеному тонусі зв'язки і м'язи завжди декілька укорочені, тобто погано розслаблені , і при спробі до руху розтягуються недостатньо. Чим більше розтягнутий м'яз, тим він сильніше і швидше виконає рух. Гнучкість тісно пов'язана зі швидкісними і силовими якостями[4] Суттєву роль в грані рухливості в суглобах грає збудження розтягуючи м'язів, маючих, охороняючи природу. З ростом гнучкості розтягуючи м'язи починають збуджуватися при великих амплітудах руху; їх активність при цьому знижується. Гнучкість не залежить від особливостей тіла (структури), також від довжини сегментів тіла. 

Таблиця 1. Зміни гнучкості в різних умовах (по Н.Г. Озолину)

В 8 год. Ранку	В 12 год. Дня	Після 10 хв. перебування в оголеному вигляді при t +10° в 12 год. дня	Після 10 хв. в гарячій ванні t 40° в 12 год. дня	Після 20 хв. розминки в 12 год. дня	Після втомного тренування в 12 год. дня
-14%	+35%	-36%	+78%	+89%	-35%

Гнучкість негативно зв'язана з силою: заняття силовими вправами можуть ввести тіло до слабої рухливості в суглобах.

Гнучкість треба розвивати лише до того ступеня, яке забезпечує виконання необхідних рухів. При цьому величина гнучкості повинна декілька перевищувати ту максимальну амплітуду, з якою виконується рух. Найбільше значення має рухливість хребта, в особливості його грудного відділу, тазостегнових і плечових суглобів.[5] 

Гнучкість визначають, як здатність людини виконувати рухи з великою амплітудою або під нею розуміють морфофункціональні властивості опорно-рухового апарату, обумовлюючу ступінь рухливості його частин відносно один до одного.

Гнучкість важлива при виконанні багатьох рухливих дій в трудових і воєнних діях, а також в побуті. Важко переоцінити значення рухливості в суглобах у випадках порушення осанки.

Вправи на гнучкість можна легко і самостійно, регулярно виконувати вдома [8]

Добре розвинена гнучкість сприяє швидкому опануванню новим рухам та є однією з умов успіху в таких видах спорту, як гімнастика, акробатика, плавання тощо. Гнучкі діти здатні виконувати рухи точніше, краще засвоюють координаційні складні вправи.

Властивості м'язової тканини, що обмежують рухливість суглобів, залежить від:

– рівня збудження ЦНС: під час емоційного збудження рухливість в суглобах зростає;

– зовнішньої температури: чим холодніше, тим більша в'язкість , твердість м'язів, сильніше їх схильність до травм;

– добової періодичності у показниках рухливості в суглобах: ранком рухливість звичайно нижча, ніж у день;

– віку: найбільшу природну рухливість в суглобах мають діти;

– статі: звичайно жінки більш гнучкі, оскільки їхній м'язово-зв'язковий апарат більш еластичний, чим у чоловіків того ж віку.[17]