50.Методи вирішення політичних конфліктів

МЕТОДИ ПОДОЛАННЯ КОНФЛІКТІВ.  Метод відкладання використовується на початковому, перед конфліктному етапі, коли конфліктна ситуація лише назріває. Цей метод є досить поширеним, однак малоефективним, оскільки новий конфлікт може спалахнути в будь-який час з новою силою.  Метод посередництва застосовується на будь-якому етапі конфліктної ситуації, особливо на етапі її загострення. У ролі посередників можуть виступати особи, яким певна організація доручила ввійти у контакт з конфліктуючими сторонами; установа, яка за родом своєї діяльності покликана розв’язувати конфліктні ситуації (арбітраж); держава, що має найбільше можливостей (закони матеріальну базу, авторитет) для вирішення наявних суперечностей.  Метод переговорів є найбільш результативним та надійним порівняно з іншими, оскільки він може використовуватись на всіх етапах розвитку конфлікту і завершується, як правило, прийняттям рішень, що влаштовують обидві конфліктуючі сторони.  Метод підміни конфлікту, тобто переміщення його в іншу площину;  Метод конфронтації виправданий у разі очевидної конструктивності очікуваного рішення, корисності його результатів для всіх, а головне – важливості виходу із конфлікту.  Заслуговує на увагу проблема вибору оптимальної процедури для вирішення конфліктів та криз. Зауважимо, що для цього існують спеціальні конфліктологічні процедури: парламентські дебати, узгоджувальні комісії, громадські слухання, третейські суди тощо . 51. Тероризм як чинник сучасної політики

тероризм – це насильницька дія, спрямована на примус шляхом залякування/шантажу певного суб’єкта політики робити те, що він сам до терористичних актів робити не збирався, здійснювати такі кроки, які суперечать першопочатковим намірам суб’єкта політики і задовольняють інтереси суб’єктів терористичної діяльності.Тероризм виникає з конфліктів, а останні в свою чергу виникають через непорозуміння, нестачу спілкування, комунікації. Терори́зм (від лат. terror — жах) — суспільно небезпечна діяльність, яка полягає у свідомому, цілеспрямованому застосуванні насильствашляхом захоплення заручників, підпалів, убивств,тортур, залякування населення та органів владиабо вчинення інших посягань на життя чи здоров'яні в чому не повинних людей або погрози вчиненнязлочинних дій з метою досягнення злочинних цілей

До основних характеристик, що визначає стабільність / нестабільність політичного розвитку сучасного суспільства належать: оцінка особистої безпеки та політичної безпеки держави в цілому; та ін.. Тероризм виступає дестабілізуючим чинником сучасного суспільно-політичного розвитку суспільства, тому що йому властивий ряд дезорганізують якісних характеристик: породження спільної небезпеки, нелегітимність, публічний характер виконання дій, навмисне створення на соціальному рівні обстановки напруженості, страху, пригніченості та ін

В рамках сучасної політичної науки за своїм визначенням тероризм підриває систему державної влади і управління, намагаючись впливати на ефективність управління суспільством, регулювання соціально-політичних процесів. Послаблюючи державні та громадські структури, тероризм є живильним середовищем для освіти і підтримки опозиційних утворень. Тобто тероризм завжди націлений на прийняття політичного рішення або відмова від нього в інтересах терористів за допомогою дестабілізації соціально-політичної обстановки в суспільстві шляхом залякування, тиску і насильницьких дій. Насильство - найважливіший і невід'ємний атрибут тероризму, а ідеологема політичного насильства займає одне з провідних місць в інтерпретації тероризму. Пояснення цього феномена грунтується на виявленні таких джерел агресії, як відсталість і бідність, а також неможливість легального політичного вирішення проблеми.

. Тероризму як політичному явищу сучасності притаманні такі сутнісні характеристики, серед яких можна позначити - суспільна небезпека, нелегітимність, публічний характер виконання дій, навмисне створення на соціальному рівні обстановки напруженості, страху, пригніченості.