- •Об'єкт та предмет дисципліни соціально-політичні процеси
- •Категорії дисципліни соціально-політичні процеси
- •Основні сучасні напрямки досліджень соціально-економічних і політичних процесів
- •Загальнонаукові та конкретно предметні методи дослідження спп
- •Моделювання соціально політичних процесів
- •Системний аналіз соціально політичних процесів
- •Метод порівняльного аналізу соціально-політичних процесів
- •Структурно-функціональний аналіз соціально-політичних процесів
- •Експертні методи дослідження соціально-політичних процесів
- •Сутність політики
- •11. Форми реалізації та напрямки політики.
- •12. Основні функції політики.
- •13. Моделі соціального та політичного розвитку
- •14. Політика як суспільне явище
- •15. Політика як специфічна діяльність
- •16. Структура властивості та рівні організації політики
- •17. Політична система: поняття та структура:
- •19. Функції політичної системи:
- •21. Політи́чний режи́м
- •22. Тоталітарний політичний режим
- •23. Авторитаризм
- •24. Демократичний політичний режим
- •25. Держава як основний інститут політичної системи
- •26. Основні теорії влади
- •27. Природа влади
- •28. Поняття, сутність та структура політичної влади
- •29. Суб’єкти політичної влади
- •30. Легальність та легітимність політичної влади
- •31. Джерела та типи легітимної влади
- •32. Криза легітимності політичної влади : визначення та шляхи її подолання
- •33. Соціальне управління як особлива сфера людської діяльності та людських відносин
- •34.Понятя "еліта", "правляча еліта" сутність та відмінності
- •36.Способи рекрутування в еліту :система гільдій, антрепренерська система
- •38. Поняття політичного лідерства . Теорії лідерства
- •39. Функції політичного лідера
- •40. Політичний процес: зміст поняття, суб'єкти політичного процесу
- •41. Різновиди політичної участі у сучасній політології
- •44. Звязок демократизації з модернізацією
- •45. Реформа, революція, переворот, трансформація, сенс, поняття та їх взаємовідношення
- •46. Сучасний правий радикалізм. Прояви, витоки та перспективи розвитку
- •47. Політичний конфлікт : поняття, сутність та ознаки
- •48. Причини виникнення та стадії розвитку політичних конфліктів
- •50.Методи вирішення політичних конфліктів
- •52. Причини та умови виникнення тероризму
- •53. Сутність, структура і рівні політичної свідомості
- •57 . Політична психологія : поняття, структура, функції
- •58. Політична ідеологія : поняття, сутність
- •59. Загальна характеристика основих ідеологічних течій
29. Суб’єкти політичної влади
Суб'єкт влади - це соціальні групи, насамперед панівні класи, політичні еліти, окремі лідери; носії влади - державні та інші політичні організації, органи і установи, утворені для реалізації інтересів політичне домінуючих соціальних груп. Такий поділ є відносним. Побутує й інша класифікація владних суб'єктів. Згідно з нею суб'єкти влади умовно поділяють на первинні й вторинні:
1. Первинним суб'єктом за республіканського, демократичного правління є народ - носій суверенітету і єдине джерело влади в державі. Він здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та місцевого самоврядування. Поняття народ неоднорідне: основними суб'єктами влади є великі групи населення, об'єднані спільністю корінних інтересів і цілей; неосновними - невеликі етнічні групи, релігійні громади тощо.
2. Вторинні суб'єкти носіїв влади - малі групи, представницькі колективи, партії, асоційовані групи, групи партикулярних (приватних, неофіційних) інтересів тощо. Суверенним суб'єктом політичної влади є громадянин держави, наділений конституційними правами та обов'язками. Суттєву роль у владних відносинах відіграють політичні лідери. Наслідки їхньої політики, як відомо, різні: прогресивні й регресивні, плідні та безплідні, благополучні й трагічні. І, нарешті, сукупним (колективним) носієм політичної влади є сама політична система суспільства як спосіб організації і розвитку соціальних спільнот і їх стосунків.
30. Легальність та легітимність політичної влади
В легітимності відображається ставлення громади до влади. Її можна визначити як стан влади, коли вона визнається більшістю народу законною та справедливою, народ погоджується з владою, добровільно визнає її право приймати рішення, які повинні виконуватися. Легітимність і авторитетність влади — явища певною мірою схожі. Легітимність означає згоду з владою, коли він добровільно визнає її право приймати рішення, які повинні виконуватися. Чим нижчий рівень легітимності, тим частіше вона буде спиратися силовий на примус. Легальність влади — це юридичне поняття, яке означає відповідність дій влади (спосіб завоювання та здійснення влади) діючому на той час законодавству. Між легітимністю і легальністю можуть бути суперечності. Не всі закони, прийняті відповідно до встановленої процедури, можуть оцінюватись населенням як справедливі, нарешті, законно обрана влада у випадку невиконання своїх зобов’язань, невдалого екномічного курсу, який призвів до різкого падіння рівня життя, може втратити довіру з боку населення. У цьому випадку спостерігається процес делегітимації влади. У той же час нелегальна за своїм похподженням влада може у свою чергу бути виправдана і підтримана народом. Легітимація — це спосіб або процес, методом якого влада отримує виправдання. Ідеальної легітимності (100% підтримки населення) не буває . у будь-якому суспільстві є люди, що порушують закони або ставляться до влади апатично. Нарешті, в демократичному суспільстві існує опозиція офіційній владі. Відповідно будь-яка влада повинна підтверджувати свій авторитет, доказувати населенню, що саме вона найбільшою мірою відповідає його інтересам.