3. Наукові напрями формування сучасної вітчизняної моделі менеджменту.

Розвиток теорії управління не є дзеркальним відображенням розвитку систем управління, а здійснюється шляхом активних зворотних зв’язків. Поява свіжих уявлень, ідей, як правило, сприяє розвитку практики керівництва, формуванню ефективнішого механізму управління. Завдяки цьому розширюється зв’язок теорії менеджменту і системи практичного управління діяльністю підприємств, національною економікою. Такий зв’язок не є одностороннім і прямолінійним, оскільки нерідко трапляється відставання теорії від практики чи навпаки.

Для вітчизняної управлінської науки певний час був властивий описовий характер досліджень (дослідники вивчали процеси управління на конкретних об’єктах, узагальнювали їх і розробляли відповідні рекомендації). За таких умов практика здебільшого йшла попереду науки. На сучасному етапі наукові дослідження повинні прокладати шлях практиці, теоретично обґрунтовувати найефективніші моделі управління. Більшість вітчизняних вчених вважає за необхідне формувати українську модель менеджменту, використовуючи для її збагачення раціональні елементи зарубіжної науки управління.

Актуальним завданням сучасної вітчизняної управлінської науки є переосмислення деяких теоретичних уявлень і концепцій минулого, аналіз сьогоденних масштабних проблем економіки й управління, поглибленої розробки цілісної, збалансованої концепції управління суспільним виробництвом, покликаної стати надійним методологічним фундаментом економічних і соціальних змін у суспільстві.

Основними проблемами, на яких концентрується сучасний управлінський науковий пошук, є:

• дослідження закономірностей становлення і розвитку управління в умовах утвердження і стабілізації ринкових відносин в Україні;

• структурно-функціональне обґрунтування організаційної побудови підприємств;

• створення механізму взаємодії держави і підприємницьких організацій;

• формування нової системи функцій і методів управління;

• розробка і впровадження основ стратегічного управління;

• дослідження механізмів ефективного поточного управління трудовими, матеріальними і фінансовими ресурсами виробництва;

• розробка сучасної технології управління, становлення логістичних систем управління матеріальними потоками та ін.

Для вітчизняних дослідників характерне прагнення до упорядкування, систематизації й узагальнення теоретичних положень науки управління, передусім, її теоретичної основи — системи категорій, багато з яких потребують перегляду у зв’язку зі зміною соціально-економічних умов функціонування організацій. Оскільки зарубіжні дослідники нерідко послуговуються різними дефініціями для опису однорідних явищ, це унеможливлює пряме їх використання. Вихід доводиться шукати у синтезі напрацьованого категорійного апарату вітчизняної і зарубіжної науки управління на основі критичного аналізу й оцінки відповідних категорій та узагальнення соціально-економічних процесів, які відбуваються в управлінні вітчизняними організаціями.

Загальна схема формування системи категорій вітчизняної науки менеджменту

Категорії

Методи досліджень

Система знань про суспільство

Напрацьовані

Запозичені

Предмет досліджень

Практика діяльності організацій

Центральною категорією у системі категорій науки менеджменту є «організація» як особливе соціальне утворення, незалежно від його галузевої належності і предметної сфери діяльності. Навколо неї групуються категорії «закономірності менеджменту», «принципи менеджменту», «функції менеджменту», «методи менеджменту», «ефективність менеджменту», що створюють теоретичну основу менеджменту як науки.