2. Особливості німецької системи менеджменту.

До закінчення Другої світової війни на підприємствах Німеччини застосовувався жорсткий авторитарний стиль управління. Головним був принцип «Роби лише те, що наказано», працівники не мали жодних прав, а лише обов’язки. З поразкою Німеччини у війні постало питання переорієнтації військових підприємств, розвитку промисловості, відбудови країни. В Академії управлінських кадрів у Бад-Гарцбурзі групою вчених під керівництвом Р.Хена була розроблена модель управління – «Модель Гарцбурга», впровадження якої на німецьких підприємствах дало високі результати.

Особливості німецької системи менеджменту:

1. Головне завдання в плануванні – це визначення цілей і встановлення конкретних завдань працівникам;

2. Високі вимоги до працівника чітко зафіксовані в посадових інструкціях, тобто кожен повинен діяти самостійно в межах своїх повноважень, викладених в посадовій інструкції;

3. Заборона оберненого делегування, тобто заборона часткового або повного перекладання виконання завдання і відповідальності на іншого;

4. Демократично - ліберальний стиль управління;

5. Консультування керівництва працівниками в сферах діяльності підприємства і управління;

6. Застосування колегіального співробітництва, що дає можливість вільно спілкуватися і висловлювати критичні зауваження;

7. Оцінка індивідуального внеску кожного працівника;

8. Наявність чітких положень, правил, інструкцій та ін.

9. Контроль проводиться у вигляді неочікуваного вибіркового контролю;

10. Чіткий розподіл праці;

11. Встановлення атмосфери співробітництва на всіх рівнях підприємства;

12. Сувора дисципліна.

3. Шведська система менеджменту, її характерні риси.

У другій половині ХХ ст. жодна країна не знала такого високого середнього темпу зростання валового національного продукту (ВНП) на душу населення, як Швеція. В середині 90-х років ХХ ст. в Швеції показник ВНП на душу населення становив більше 16 тис.дол., для порівняння в промислово розвинутих країнах – 12 тис.дол. В Швеції один з найвищих рівнів життя у світі. Основними причинами бурхливого економічного розвитку країни є:

• відмова від участі у будь-яких військових діях;

• ефективно діюча державна система забезпечення високої зайнятості (рівень безробіття в Швеції становить близько 2%, що в багатьох країнах є показником повної зайнятості);

• надійність соціальних гарантій;

• продумана податкова політика, яка забезпечує вирівнювання доходів громадян, стабільність держбюджету, половина якого іде на пенсії, допомоги, субсидії, а інша половина – на освіту, охорону здоров’я, культуру тощо.

Особливості шведської системи менеджменту:

1. шведський менеджмент є похідним системи змішаної соціально спрямованої економіки;

Шведська економічна система ефективно поєднує ринкові відносини з активним використанням державного управління. Рівень втручання держави в економічне життя – найвищий серед розвинутих країн. В Швеції 80% компаній – це приватні підприємства. Державні підприємства зосереджені в основному у видобувній галузі, суднобудуванні, у сфері послуг (освіта-88,7%, транспорт, послуги комунальні і т.п.).

2. шведський менеджмент приділяє велику увагу професійній підготовці і підвищенню кваліфікації та професійних навичок працівниками;

Шведи мають можливість навчатися в різноманітних спеціалізованих вищих навчальних закладах, на курсах тощо. Підприємства витрачають значні кошти на підвищення управлінського рівня своїх менеджерів. Крім того, компанії , які займаються перекваліфікацією, підвищенням кваліфікації власного персоналу отримують спеціальні асигнування від Управління ринком трудових ресурсів. У шведських компаніях діє єдина загальнодержавна система неперервної освіти, згідно з якою період навчання не обмежується віком. Людина повинна поєднувати роботу та навчання протягом усієї трудової діяльності. На думку шведських економістів, інвестиції в освіту й перекваліфікацію персоналу сприяють економічному зростанню країни. У Швеції більшість керівників вищого рівня управління видатні економісти.

3. Мотивування персоналу до праці розглядається як необхідна умова досягнення успіху організації, при цьому увага зосереджується не лише на матеріальних стимулах, а й на задоволенні потреб працівника через участь в управлінні, визнанні ролі працівника, підвищення його соціального статусу в компанії.

На думку шведських менеджерів високий рівень соціального забезпечення, хороші умови праці, висока заробітна платня (рівень доходів працівників в Швеції є найвищим у світі), турбота про працівників є основою успішного виконання завдань.

4. Основою системи мотивації є тарифікація робіт, високий рівень заробітної плати працівників, використання доплат, надбавок, премій, різноманітної допомоги (у зв’язку з хворобою, для дітей, малозабезпеченим, багатодітним сім’ям, на житло, для отримання освіти тощо), пенсійного забезпечення (за старістю, вислугою років, інвалідністю тощо).

5. Шведська система заробітної плати базується на системі положень, які спільно розробляють профспілки та бізнес на засадах єдиної для ринку трудових ресурсів системи оцінки праці. Ставки заробітної плати працівників однієї спеціальності, однакової кваліфікації є єдиними на всіх підприємствах галузі. Компанії, які не хочуть працювати в такому правовому режимі заробітної плати можуть бути оголошеними банкрутами чи навіть стати об’єктом ліквідації.

Формування рівня заробітної плати в Швеції здійснюється на колективно-договірних засадах. Держава участі в цьому процесі не приймає. Вимоги у галузі оплати праці розроблені керівництвом Центрального об’єднання профспілок Швеції. Особливістю шведської системи заробітної плати є те, що диференціація її ставок залежить від виду та характеру виконуваних робіт без врахування рентабельності підприємств, галузевих відмінностей, ринкових законів. Різниця між найвищою і найнижчою ставками заробітної плати працівників, які виконують аналогічну роботу, становить не більше 10%; відсутні відмінності в оплаті праці чоловіків і жінок; заробітна платня службовців в середньому наполовину перевищує заробітну плату робітників.

6. Держава активно підтримує приватні підприємства та кооперативи, як основні форми бізнесу.

7. Шведські менеджери характеризуються високою дисциплінованістю, кваліфікацією, надійністю в ділових стосунках, чітким дотриманням етикету, володінням іноземними мовами.

8. Активна роль профспілок в діяльності підприємств бізнесу.

9. Працівники підприємств мають високий соціальний статус: на законних підставах (Закон «Про спільні рішення в трудових стосунках», 1977р.) за сприяння профспілок можуть бути висунені в раду директорів і активно впливати на процес прийняття рішень.