7. Загальна характеристика англійської літератури доби Відродження та її особливості

Наприкінці ХV ст. затверджується абсолютна монархія, послаблюється феодалізм. За часи Генріха VІІІ остаточно було підірвано систему церкви і феодалізму.

1534 – оголошує себе главою церкви.

1535 – страчує Томаса Мора тому, що Мор виступав за те, щоб римо католицизм був панівною релігією.

ХVІ ст. – великою силою стає буржуазія.

Розвивається філософія, наука, університетська система (з’являються нові коледжі в Оксфорді та Кембриджі), навчання набуває більш світського характеру.

Відродження – цілісна культурно-історична доба переходу від Середньовіччя до Нового Часу, яка відзначається потужним злетом інтелектуальної діяльності та стрімким розвитком усіх видів мистецтва.

Синтезуюся античні та середньовічні традиції, Ренесанс сформував якісно новий тип культури, у центрі нової системи культурних цінностей якого постало земне життя людини – величної і прекрасної у своїй індивідуальності.

На зміну геоцентричній системі мислення приходить антропоцентризм. Гуманізм проголосив свободу мислення, звільнення людини від церковних догматів.

Англійська модель Відродження вирізнялась самобутністю та оригінальністю. Передумови прогресивних змін і перші паростки ренесансу з’явилися ще у другій половині ХІV ст. У ХV ст. в Англії поступовий занепад ідейних і художніх середньовічних традицій поєднано з одночасним посиленням ренесансних тенденцій. У ХVІ ст. відбувалось справжнє становлення ренесансної культури, найвизначніші досягнення якої зумовлені десятиліттями правління королеви Єлизавети І.

Пишеться історія англійських правителів. Шекспір пише історичні хроніки, «Історія Річарда ІІІ» Мора (його цікавить психологія, внутрішній світ людини).

Френсіс Бекон:

• визначний філософ;

• об’єднав природознавче і гуманітарне знання;

• переважають матеріалістичні ідеї, наука повинна дати людині право над природою, покращити життя;

• утопія «Нова Атлантида»;

• бог в центрі змінюється на людину в центрі;

• гуманізм, земне життя оголошується найвищою цінністю;

• інтерес до античності, її вплив.

Періоди літератури доби Відродження:

1. раннє – перша половина ХVІ ст. – Мор, Уаєтт, Серрей;

2. зріле – друга половина ХVІ ст. – початок ХVІІ ст. – Спенсер, Сідні, Шекспір, Лілі, Неш, Грін.

Найвище досягнення раннього Відродження – «Утопія». Потужно розвивається поезія – Серрей, Уаєт. Другий період – поезія, драма, проза. Поети: Спенсер, Сідні, Шекспір. Засновник англійської трагедії – Крістофер Марло.

8. Англійська поезія доби Відродження

Поетичне обдарування – необхідна умова, щоб тебе вважали письменником.

Перед поетами стояло непросте завдання – підняти англійську метрику, яка після Чосера понад століття мала наслідувальний характер, до європейського рівня, змінити та оновити зміст і принципи поетичного мислення. Перші твори мали наслідувальний характер.

Перша половина ХVІ ст. – Томас Уайєт, Генрі Серрей, Джон Скелтон. Уайєт і Серрей були добре обізнані з італійською ренесансною поезією, перекладали сонети Петрарки. Серрей користувався білим віршем, перекладав Вергілія.

1589 – «Мистецтво англійської поезії».

1557 – поетична збірка з віршами Уайєта і Серрея та їхніх послідовників – Тоттелівська збірка – перша збірка англійської ренесансної поезії.

Основа нового світобачення – концепція вільної людини.

Друга половина ХVІ ст. – Філіп Сідні, Едмунд Спенсер, Шекспір. Ліричні жанри, а саме сонет, займають провідне місце в літературі, отримують теоретичне підґрунтя.

Філіп Сідні:

• утвердив жанр сонету; перший теоретик поезії і літератури;

• «Астрофель і Стелла» - збірка сонетів;

• Пасторальний роман «Аркадія»;

• 1595 – «На захист поезії» = маніфест англійського гуманізму – високо оцінюється роль поета, роздумує над визначенням поняття «література» (сюди входить поезія, називає поезію насолодою; обґрунтовує закони поетичного мислення.

Едмунд Спенсер:

• реформатор англійської поезії;

• 1579 – «Календар пастуха» - присвячений Сідні; великий ступінь пасторальної умовності, відсутність реальних англійських селян, і щонайменшого відлуння реальних подій;

• сутність поезії полягає у відтворенні ідеального, вивільненого світу

• 1589-1596 – «Королева фей» - спроба створення лицарського епосу на основі англійської поетичної традиції; розповідь про легендарних лицарів короля Артура і фею – алегоричне зображення королівського двору Єлизавети і її оточення; написано спенсеровою строфою;

• хоче сказати про людину, її могутність, радість в житті, навколишній світ; майстер пейзажу, придумує свою систему римування.