56. Англо-американська поезія модернізму. Творчість т.С. Еліота.

Перші риси модернізму проявились в поезії, це англо-американська поезія – імажизм (пошук нових образів, нової поетичної мови). Еліот одним з перших використав потік свідомості в поезії. Новий жанр – поема-міф. Британці: Том Хьюм, Річард Олдінгтон, Девід Лоуренс. Американці: Езра Паунд, Гільда Дулітл, Еммі Лоуел, Флетчер, Еліот. Етапи розвитку імажизму: 1) становлення імажизму – Том Хьюм – теорія і програмні твори імажизму, засновник поетичного клубу, за основу бралась японська поезія, поезія символізму, 2) Езра Паунд, 3) діяльність Еммі Лоуел, публікація трьох антологій імажистів.

Філософські основи – інтуїтивізм Анрі Брегсона. Імажисти писали верлібром, захоплювались античністю. Стаття Паунда "Декілька заборон імажиста" – жодних зайвих слів, особливо прикметників, не повторюйте в поганих віршах те, що було сказано в хорошій прозі, бійтесь абстракції. Паунд порівнював поета з скрипалем та фотографом.

Еліот – учень Паунда, близький до імажизму. Американець за походженням, в середині 10-х років поїхав до Європи. Його дуже вразила Англія і він бере англійське громадянство. Монархія це його ідеал державного устрою. Працював редактором, був не тільки поетом, він критик № 1 в 20 ст.За освітою філософ. Через його руки пройшла вся література того часу. Захоплювався літературою Середньовіччя, дуже любив "Божественну комедію" Данте. Його хвилювала безглуздість історичного прогресу. Абсолютний новатор. Першим в англійській поезії застосував потік свідомості.

Книга "Пруфрок та інші спостереження"1915р. (мотив самотності сучасної людини, образ великого міста), поема "Пісня кохання Альфреда Пруфрока" (розгубленість, невпевненість сучасної людини, це перший поетичний твір написаний в потоці свідомості), збірка "Вірші" (мотив безвиході, розчарування, страх людини перед смертю), поема-міф "Безплідна земля" (присвячена Паунду, основний твір Еліота, в основі – міф, Еліот хотів поєднати досвід усіх епох , культур та народів, основний міф – міф про розп"яття Христа. Тема: духовна стерильність людини, смерть, небажання змін, відродження. Еліот вважав, що в світі домінує зло і несправедливість. У цьому творі він стер всі часові та просторові межі. У світі панує насильство над коханням.), поема "Чотири квартети" (4 поеми-4 пори року-4 стихії-4 періоди в житті людини). Вважав, що поезія має бути складною, бо складним є світ. Писав ще й драми.

57. Тема втраченого покоління в англійській літературі першої половини хх ст. Р. Олдінгтон.

Гурток Гертруди Стайн: Хемінгуей, Джойс, Еліот, саме Гертруда почула цю фразу: "Нічого ви не вмієте, ви – втрачене покоління!" – ці слова стали епіграфом твору Хемінгуея "І сонце сходить або Фієста". Сюди належали Фітцджеральд, Хемінгуей, Олдінгтон, Ремарк. Різні теми в Хемінгуея (війна, післявоєнне життя) і Фітцджеральда (люди, що втратили сенс жити, мають купу грошей, розваг, якраве життя, але нічого не відчувають).

Олдінгтон – на початку свого літературного шляху був поетом-імажистом. Його вірші ввійшли в збірки «Образи», «Образи війни». Він був учасником 1-ї св. Війни. Болюча гострота спогадів про пережите на війні, спонукали письменника перейти від імажистських віршів до антивоєнного соціально-психологічного роману. Через 10 років після війни виходить його роман «Смерть героя»1929. Цей роман про втрачене покоління. Олдінгтон розповів про трагедію молодого покоління, зломленого і роздавленого покоління. Письменник так говорив про свій роман: «Цей роман – надгробний плач, слабка спроба створити пам’ятник поколінню, яке чесно боролось і сильно страждало». Молоде покоління, втягнене в війну представлено в образі Джорджа Уінтерборна.

Цей роман- дослідження причин війни, причин загибелі гол героя. Смерть головного героя – це символ втраченої і загубленої юності Європи.

Монолог оповідача в романі- це лавина почуттів. Тут відчувається і голос совісті і крик душі. В оповіді відчувається пристрасний, гнівний голос письменника, який викривав буржуазне суспільство і війну.

Роман вирізняється високим етичним пафосом. Це трагічна, сатирична, лірична про війну, суспільство та людину. Значне місце в романі займає мова діалогів та монологів. В формі вн монологу подані роздуми Джорджа, а в формі прямої діалогічної мови – коментарі, публіцистичні та ліричні відступи оповідача. Оповідач виконує в романі роль грецького хору,який виражає своя ставлення до того, що відбувається. Це нагадує принцип грецької трагедії. Звідси і думка про те, що цей роман можна назвати романом-трагедією.

«Смерть героя» - інтелектуальний соціально-політичний, роман-трагедія з сатиричною спрямованістю, роман-симфонія та за визначенням самого Олдінгтона – «роман-джаз». Антимілітаристські настрої.

В романах Олдінгтона, написаних в 30-х роках, немає прямого відображення воєнних подій, але весь час відчувається тінь війни, що закінчилась або наближення нової війни. Дійсність мирного часу сприймалась письменником під враженнями від війни. В житті Англії30-х років письменник бачив трагічні наслідки катастрофи і такі ознаки, які говорили про неминучість нової біди.

Становище повоєнної Англії показано в романі «Дочка полковника»1931р. Доля Джорджі Смізерс , дочки полковника, зображається на соціальному фоні, зображеному дуже точно і виразно. Автор зобразив глибоку життєву драму в умовах післявоєнної буржуазної Англії. Джорджі не може віднайти особистого щастя, не може знайти собі чоловіка, бо чоловіки її віку загинули на війні, а люди, старші за неї не цікавляться нею, бо вона бідна.

Наслідки воєнної катастрофи зображені в романі «Всі люди- вороги». Дія роману розвивається в декількох країнах: Англія, Австрія, Італія, Франція. В романі багато алегорій та символів.

Антивоєнні романи Р. Олдінгтона прозвучали як попередження людству про небезпеку нової світової війни.