3. Середньовічний лицарський роман

Лицарський роман стає провідним жанром середньовічної літератури. Розвивається спочатку французькою мовою.

Етапи становлення лицарського роману:

1. перехідна ланка (Ваас);

2. поетичний лицарський роман;

3. поява прозових романів.

Ваас:

• перехідний етап між історичною хронікою та лицарським романом;

• Ваас переклав «Історію королів Британії» під назвою «Роман про Брута»;

• вніс свої доповнення;

• форма близька до хроніки, але стиль – лицарського роману;

• перша згадка про круглий стіл;

• «Роман про Брута» був таким популярним, що англійський священик Лайамон перекладає його англійською мовою («Брут»);

• Ваас «Роман про Троянду» - історія норманських королів.

Кретьєн де Труа:

• французький поет другої половини ХІІ ст.;

• «Еріх та Еніда», «Ланселот», «Персіваль»;

• приносить нові тенденції в артурівський цикл, збагачує його тематику; Артур грає другорядну роль;

• найпопулярніший автор лицарських романів.

Вальтер Мап:

• кінець ХІІ ст.;

• «Мерлін», «Ланселот»;

• пише прозові романи.

Перші зразки лицарських романів англійською мовою – «Король Горн», побудовані за однією структурною схемою (часто історії про вікінгів, про кохання).

4. Хіv ст. В історії англійської літератури

ХІV ст. – період зрілого середньовіччя, має значення підсумкового для літератури.

У ХІV ст. відбуваються суттєві зміни у соціально-політичному житті Англії – укріплення державної єдності, централізація управління, розвиток міст, рух за церковну реформу, селянське повстання. Прискорюється процес формування англійської нації. Література усвідомлюється як національна. Розвинулися всі літературні жанри. Змінюється співвідношення англійської і французької мов.

Утворюється національна мова (вперше зазвучала у парламенті у 1362р.). Письмова норма англійської мови склалася на основі діалекту Лондона, який був центром країни. Велике значення для формування англійської літературної мови мав перший повний переклад Біблії англійською мовою, який здійснив Джон Вікліф.

Кожна людина повинна прочитати Біблію рідною мовою. Переклад означав: формування нової прозової літератури, розвиток мови, твір мав дидактичний, а не богословський характер. Видав дві редакції перекладу, перша містила багато слів латинською, другу можна охарактеризувати чистотою мови, літературністю стилів. Літературну цінність має друга редакція.

Культура ХІV ст. – геоцентрична, основна ідея – Бог. Художня творчість була пов’язана з церквою. Саме церковне богослужіння є мистецтвом. З’являється авторська література.

Друга половина ХІV ст. була періодом бурхливого підйому і розквіту англійської літератури.

Проблеми: 1) столітня війна (1337-1453), 2) епідемія чуми (40-80 роки), 3) 1381 – перше селянське повстання під проводом Вода Тайлера, 4) складне соціальне життя – високі податки, повстанці вимагали зменшення податків, звільнення з в’язниці інших повстанців.

Чимало провідних тенденцій літературного розвитку пов’язано з міською літературою, в межах якої плідно розвивалося драматичне і театральне мистецтво. На міських площах відбувалися театральні дійства. Драматургія була найбільш масовою формою словесного мистецтва того часу.

З розвитком міської культури пов’язаний фарс, в якому поєднувались гостра комедійність та життєва вірогідність, а також близький до нього за сюжетом та ідейною спрямованістю жанр фабліо. Інтенсивно розвивається жанр мораліте, до якого зачисляють твори моралізаторського, алегоричного спрямування.

Одним із найвизначніших творів, де показано народні рухи тодішньої Англії, вважають велику поему «Видіння про Петра Орача», написану Вільямом Ленглендом в жанрі алегоричної поеми. Складена з частинок жанру, видіння біблійного характеру. “Do well – do better – do best”. Три видіння, текст А – перший текст поеми, далі було створено текст Б – розвиває сюжет першого, 1392 – текст С. Це зразок демократичної літератури. Кожен з текстів починається видінням на Мальмсберських пагорбах, де Петро Орач парцює, стомлюється і засинає. Головна мета життя людини – важка праця. 5 авторів.

Одним із найуславленіших поетів був Джон Гауер:

• писав трьома мовами;

• йому належить роль підведення підсумків середньовічної поетичної традиції;

• дидактична поема французькою «Дзеркало людства»;

• поема англійською «Сповідь закоханого»;

• поема латиною «Вокс Кламантіс».

Найвидатнішим англійським поетом ХІV ст. вважають Джефрі Чосера.