39. Творчість Вільяма Теккерея (1811-1863)

В. Теккерей – засновник критичного реалізму, корифей європейської реалістичної літератури.

Народився 1811 р. у сімї військового, навчався у школі, спогади про яку пізніше виклав у романі про виховання молоді «Смолвіл». Навчання у Кембріджі йому не подобалось, він натомість малював карикатури. Стає юристом, виступає проти монархії, за демократичний рух. Отримавши батьківську спадщину, їде у подорож Європою, а коли гроші закінчуються, повертається додому і стає журналістом.

І період творчості – 30-40-і рр.. жанр – мала проза.

1833-1837 – пише статті та есе для газет, які пізніше складуть збірку «Книга паризьких нарисів» про учасників ліонського повстання. 1840 – нариси «Твори Філдінга». 1836 – ілюструє книжку «Флора і Зефір», надсилає малюнки Діккенсу, але він їх не приймає. 1837 – збірка «Записки Жовтоплюш». 1842 – памфлет «Лекції місіс Тікльтобі з історії Англії». 1843 – «Книга ірландських нарисів». 1843-44 – «Походження майора Ахена з Н-ського полку». 1845 – «Рейнська легенда». 1839 – «Кетрін» - пародія на «Ньюгейнський роман», де згадує також «Олівера Твіста» Діккенса і критикує. 1847 – «Книга снобів» - 52 частина, кожна про іншого сноба, сам ілюструє.

Естетичні погляди: відмовляється від перебільшення, прикрас та ідеалізації героїв, тяжіє до просвітництва, наслідує Філдінга, Свіфта. Головні герої не мають нічого фантастичного, загадкового чи привабливого. Його сатира дуже правдива.

ІІ період творчості – 50-50-і рр..

1848 – завершує роман «Ярмарок Суєти». 1850 – роман «Історія Пенденіса». 1855 – роман «Ньюкомони». 1857-59 – «Віргілія». 1853 – «Англійські юмористи 18 ст.», «Історія Генрі Есмонда».

«Ярмарок суєти» - епічний роман. Дія відбувається в 10-30-і рр.. на Британських островах та континенті. Назва запозичена з англійського роману 18 ст. «Шлях паломника» Дж. Бейляна. Ярмарок суєти – символ місця, де люди намагаються розбагатіти. У підзаголовку зазначено, що це роман без героя: автор не прихильний до жодного з героїв; жоден герой не претендує на місце справжнього героя через брак моральних цінностей. Використовує іронію.

Теккерей полемізує з Діккенсом, він вважає що:

• Особистість – це суспільна одиниця, частка соціуму.

• В центрі розповіді мають бути морально-етичні проблеми.

• На 1 персонажа подає декілька точок зору.

• Таратор – носій авторської точки зору.

• Жанрове різноманіття

40. Творчість сестер Бронте

БРОНТЕ, Шарлотта (Bronte, Charlotte — 21.04.1816, Торнтон - 31.03.1855, Гоуорт); Емілі (Bronte, Emily — 30.07. 1818, Торнтон - 19.12. 1848, Гоуорт), Енн (Bronte, Anne — 17.03.1820, Торнтон - 28.05.1849, Скарборо) - англійські письменниці.Усі три сестри Бронте народились у містечку Торнтон. Тут їхній батько — священик Патрік Бронте — мав парафію. Перша публікація сестер була спільною. У 1846 р. під чоловічими псевдонімами вони видали збірку «Вірші Каррера, Емка та Ектона Белл» («Poems by Currer, Ellis and Acton Bell»). У подальшому кожна пішла своїм шляхом.

За своє життя Шарлотта Бронте написала декілька десятків віршів і чотири романи — «Вчитель» («The Professor», 1847; опубл. у 1857), «Джен Ейр» («Jane Eyre», 1847), «Шерлі» («Shirley», 1849) і «Містечко»(«Viltette», 1853). У романах порушуються проблеми жіночої рівноправності соціальної нерівності, відображені робітничі заворушення, обговорюються питання освіти. Твори Шарлотти Бронте багато в чому автобіографічні, у них відобразилися враження та події її особистого життя. Найяскравіші враження пов’язані з поїздкою в Брюссель, де в 1842 р. Шарлотта разом з Емілі навчалась у пансіоні Егера, а наступного року, отримавши місце вчительки, викладала у тому ж пансіоні англійську мову. Розпочавши писати ще а ранній юності, вона відіслала один із своїх з:ршів поету Роберту Сауті. Просила його поради і сподівалася на відповідь. Відповідь була отримана. Сауті писав, що поезія — не жіноча справа, радив адресатові зайнятися домашніми клопотами і виконувати свої господарські обов'язки. У червні 1854 р. всупереч волі батька Шарлотта Бронте вийшла заміж за священика Артура Ніколса, залишаючись жити у батьківському домі. Вона сподівалася на дитину, але доля не була до неї прихильною: у березні 1855 р. Шарлотта Бронте померла.

Роман «Джен Ейр» належить до найзначніших творів англійської літератури. Новаторський характер його полягає в тому, що героїня сміливо обстоює свою людську гідність, право на самостійне трудове життя і кохання. Створений образ волелюбної та бунтівливої жінки, яка серйозно роздумує про життя, глибоко відчуває і вголос заявляє про свої прагнення та погляди. В образі Джен Ейр Шарлотта Бронте втілила свої уявлення про сучасну жінку, здатну влаштувати своє життя і стати не лише дружиною, але й гідним другом мужчини. В умовах вікторіанської Англії така постановка проблеми була сприйнята як прояв граничної сміливості поглядів автора.

В історію літератури Емілі Бронте увійшла перш за все як автор знаменитого роману «Грозяний перевал». Про життя та особисту долю його автора майже не збереглося відомостей, хоча в найзагальніших рисах її біографія включає все те, що було пережите її братом і сестрами. Короткочасне перебування у притулку, в школі; декілька місяців, проведених у Брюсселі в пансіоні Егера; домашня освіта під керівництвом старшої сестри Шарлотти.

Його називали «найромантичнішим романом» (В. Пейтер).Емілі Бронте міфологізує реальні конфлікти; створюючи апофеоз всепоглинаючої пристрасті героїв, вона зображує їхню суспільну трагедію.«Грозяний перевал «— це роман про кохання в умовах соціальної нерівності та несправедливості; його конфлікт зумовлюється зіткненням мрії та дійсності. Протистоять два світи — підкидька Хіткліфа та мешканців поміщицьких садиб. Роману притаманна розірваність композиції. Події передані через сприйняття декількох оповідачів (Неллі Дін, Локвуд); кожен по-своєму інтерпретує те, що відбувається. Використовується прийом оповідання в оповіданні, у розповідь включаються вставні епізоди, листи, уривки зі щоденників. Превалюючими стають ліричне та драматичне начала; епічна розповідь відходить на другий план. Драматична напруга характерна і для картин природи. Пейзаж — співучасник і передвісник подій. Вересові поля і торф'яні болота освітлюються спалахами блискавиць, на них падає тінь гнаних поривами вітру грозових хмар, які передвіщають бурю; перекоти грому супроводжують переживання бунтівливих і багатостраждальних героїв. Природі, як і людям, притаманні хвилювання і таємниця. Емілі Бронте використовує образи лісових ельфів, фей, перевертнів, привидів-блукальців, запозичуючи їх з фольклору. Вона тяжіє до широких узагальнень і реалістичних у своїй основі символів.

Інша тональність притаманна творам Енн Бронте — і її віршам, і двом її романам — «Аґнес Ґрей» («Agnes Grey», 1847) і «Незнайомка з Вайльдфелл-холу»(«ТЪе Tenant of Wildfell Hall», 1848). Її романи — це своєрідний щоденник, що містить багато обставин та реалій життя автора й епохи. Це — один з варіантів документальної прози вікторіанської Англії. Природа документалізму романів Енн Бронте особлива. У її книгах ми не знаходимо історичних фактів, відомих історичних постатей, яких-небудь значних подій суспільного життя. Проте ми проникаємося атмосферою життя людей того кола, до якого належали сестри Бронте, пізнаємо їхню мораль та звичаї, розуміємо, як формувався характер і внутрішній світ самої Енн, її релігійні переконання, її надії та помисли.

Енн була останньою дитиною в сім'ї Патріка Бронте. Для всіх майбутніх поколінь, знайомих з літературною спадщиною Шарлотти та Емілі, вона завжди залишалася «третьою Бронте».У 1840 р. в Гоуорт приїхав молодий священик Вільям Вейтмен. Він був доброзичливо прийнятий у домі Патріка Бронте. Енн покохала його. У її житті це було єдине кохання, але йому не судилося закінчитися щасливо. У 1842 р. Вільям передчасно помер. Вірші Енн Бронте не належать до яскравих явиш англійської поезії. Вони цікаві як ліричний коментар до життя і долі їхнього автора. Вона була хвора на туберкульоз.