36. Класичний реалізм в англійській літературі хіх ст.

Вперше поняття «реалізм» було вжито 1826 року у газеті «Меркурій Франції», але воно ще не було пов’язане безпосередньо з якимось письменником. 1851 р. англійський літературний журнал «Фрейзерс» назвав Теккерея головою літературної реалістичної школи. 1853 р. часопис «Вестмінстерський огляд» пов’язував поняття реалізму з Оноре де Бальзаком. 1855 р. французький художник Курбен на дверях своєї виставки вивісив табличку «реалізм». У 50-ті – 60-ті рр.. з’являється і теоретичне підґрунтя цього поняття, яке розробляють Дюранті і Шанфлері.

Реалізм – художній метод окремого письменника.

• Провідний літературний напрям 119 ст.

• Дійсність, яка вона є, в її відношенні до ідеалу.

Реалізм історично обмежений – 19-20 ст. класичний реалізм охоплює відрізок між 30-60 рр. 19 ст.

Нові риси: з’являється якісно новий зміст, пояснення людини і її життєвого досвіду виходить із соціальних обставин життя. Критичне ставлення до суспільства. Людина соціально-детермінована. Основний жанр – роман. Основна наративна форма – розповідь від 3-ї особи минулого часу (для того, щоб повідомити істинний факт, треба його спроектувати в минуле), а також від 1-ї особи минулого часу (Діккенс «Девід Копердфілд», Теккерей «Ярмарок суєти», Е. Бронте «Грозовий перевал»). Критицизм. Звернення до типових явищ соціального життя.

В англійській літературі реалізм існує в межах 30-60-х рр.. 19 ст. Діккенс – реаліст №1, носій концепції перемоги добра над злом.

!!! Джейн Остін – зв’язна ланка між просвітницьким реалізмом та реалізмом 19 ст. Її творчість припадає на 90-і рр.. 18 ст. – 10 рр. 19 ст., в цей час формується і романтизм, і реалізм. Історичний роман В. Скотта – сукупність історії і вигадки – також можна розцінювати як крок до реалізму. Дж. Байрон у «Дон Жуані» подає зображення побутового життя людини, що також є кроком до реалізму.

Класичний реалізм 30-60-х рр.. можна розглядати у двох періодах:

1. 30-40-і рр.. 19 ст. значний вплив естетики романтизму на творчість письменників реалістів. Представники: Ч. Діккенс, сестри Бронте, Е. Гаскел.

2. 50-60-і рр.. 19 ст. реалістична спрямованість роману, відсутність романтичних впливів. Представники: В. Теккерей, Дж. Еліот, Е. Троллоп.

Між Діккенсом і Теккереєм зав’язується гостра полеміка. Теккерей: «truth to nature» - правда життя.

Жанрова система:

Роман – провідний жанр:

А) соціальний:

- індустріальний – Гаскел, Дізраелі;

- соціально-психологічний – сестри Бронте;

Б) психологічний – Дж. Остін;

В) історичний – Теккерей «Пригоди Генрі Есмонда», Е. Бульвер – Літтон «Останній день Помпеї» - псевдо-історичний роман-маски.

Г) комічний – Діккенс, Теккерей.

Конкретних питань про Дж. Еліот та Е. Троллопа немає, але пару слів про них:

Джордж Еліот (Мері Ейс Еванс)

• Послідовниця Теккерея

• Познайомилась з членами радикальної англійської інтелігенції, які говорили про соціальний утопізм (голова – Чарльз Брей)

• Відмовляється від церкви, але продовжує перекладати релігійні твори.

• Їде до Лондону, знайомиться з Г. Спенсером і Г. Льюісом. Живе з Льюісом, хоча в нього є дружина і діти.

• Після смерті Льюіса одружується з банкіром

• Представниця позитивізму – новий напрям, який спирається на науковий, точний опис явища. Захоплювалась точними науками.

• Її мета – бути близькою до життя, передати складність внутрішнього світу людини. Герої її творів – гувернантки, священники, прості люди.

• Світ її романів має внутрішнє коло (група осіб, які вирішують проблеми) та зовнішнє коло (провінційне середовище).

• «Сцени провінційного життя», «Адам Біт», «Млини на Флосі», «Сайнс Марнел», «Фелікс Халт, радикал», «Мідлмарч», «Даніель де Ронда», «Любовна історія Гіфіла», «Каяття Дженет».

Ентоні Троллоп

• Останній представник вікторіанських класиків. Його називали молодим Теккереєм.

• Перші твори пише на тему ірландського життя, 47 романів та кілька збірок оповідань.

• «Три клерки», «Прем’єр-міністр», «Діти герцога», «Філеас Фін», «Філеас повернення», «Діаманти Юстаса», «Чи можна її побачити», цикл «Барсетирські хронічки» (Наглядач, Доктор Торн, Парафія Фремлі, Остання хроніка Барсета)