2. Англійська література періоду норманського завоювання

Література ХІ-ХІІІ ст. віддзеркалює ті зміни, які відбулися у соціально-політичному та культурному житті Англії після завоювання її території норманами. 1066 – битва при Гастінгсі.

Норманське завоювання було дуже відмінним від попереднього англосаксонського, яке можна вважати процесом колонізації, внаслідок якого практично змінився склад населення. Норманське завоювання змінило політичну систему управління Англії, сприяло розвиткові міст і торгівлі, посиленню комерційних зв’язків з континентом, а також було вагомою подією в її культурному житті, в оформленні лінгвістичної ситуації. Упродовж трьох століть французька мова слугувала мовою королівського двору, парламенту, суду, церкви, армії. Формуються культурні зв’язки між англосаксонцями і нормандцями.

Трьомовність: французька – двір, король, верхні прошарки; латина – освіта, наука, культура; англійська – народ.

Першим виявом визнання англійської мови норманськими королями вважають відому Прокламацію, видану Генріхом ІІІ 1258р. трьома мовами – англійською, французькою і латинською. У 1399р. на англійський престол вступив Генріх ІV – перший англійський король, англійська мова для якого була рідною. Згодом норманці асимілюються з населенням, французька мова занепадає.

Запровадження французької культури відіграло позитивну роль у становлення англійської літератури, яка збагатилася новими сюжетами, мотивами, жанрами.

В Англії одночасно співіснувало три літератури. Вони розвивались, впливаючи одна на одну і поступово поєднуючись.

Література латинською мовою

• була філософсько-теологічною; багато дидактичних, філософських текстів;

• розвивалися жанри алегоричної та дидактичної поезії;

• провідний жанр - історичні хроніки

• «Діяння англійських королів» Вільяма Мальмсберійського - хоче заповнити прогалини після Беди, продовжує традицію точного документування; 8 книг; 2 частини: «Історія королів Англії» (449-1127) та «Сучасна історія» (до 1142), яскраві описи, наводить анекдоти, історії, вибачається за них;

• «Історія королів Британії» Гальфріда Монмаутського – використовує давню книгу ,якої він не називаю і яку ніхто не бачив, псевдоісторична хроніка, перша містифікація, згадує прадавню історію Британії, багата уява автора, цей твір часто називають першим лицарським романом.

Література французькою мовою:

• переклади Біблії, житія святих, історичні хронічки;

• «Історія бритів» Джефрі Геймара, використовував матеріали англійською мовою;

• Ваас переклав «Історію королів Британії» під назвою «Роман про Брута», вніс свої доповнення; форма близька до хроніки, але стиль – лицарського роману; перша згадка про круглий стіл;

• творчість Вааса – перехідний етап між історичною хронікою та лицарським романом;

• побутував культ лицарства - виникає куртуазна література; куртуазність – комплекс правил поведінки, порядків, цю лірику писали трубадури, нове ставлення до жінки, ідеалізація, жінка – свята;

• популярні романи артурівського циклу, справжнім творцем яких вважали Кретьєна де Труа «Ерек та Еніда», «Ланселот, або Лицар візка», прозові лицарські романи писав Вальтер Мап;

• бретонські ле – невеликі віршовані твори любовного змісту, персонажі – лицар і дама, їх писала Марія Французька.

Література англійською мовою:

• релігійна традиція, перефрази;

• два століття англійська література переживала занепад;

• в ХІІІ ст. відчутні мотиви нормансько-французької поезії, з’являться перші лицарські романи;

• клірик Лайамон створив героїчну поему «Брут» (напівхроніка, напівроман);

• найдавніший лицарський роман – «Король Горн»;

• перлина середньовічної літератури – «Сер Гавейн та Зелений Лицар», написаний англійською мовою (ХІV ст.);

• містерії та міраклі;

• популярною стала церковна – літургійна драма;

• збереглися окремі зразки ліричних творів – “Sumer is i-cumen in”, “Owl and Nightingale”.