19. Англійська журналістика поч. XVIII ст.

Для розвитку художньої прози і становлення просвітницького реалізму в Англії велике значення мала журналістська діяльність Джозефа Аддісона (1672-1719)та Річарда Стіля (1672-1729). Вони дали поштовх до р-тку публіцистики в Англії в наступних століттях.

Жанр ессе або короткого оповідання зароджується в 2 половині 17 ст. набуває р-тку на початку 18 ст. з творчістю Аддісона та Стіля. З виникненням газет, журналів виникає поняття «ессе». Перші газети були писані. Розповсюджувалися газети в кав’ярнях, кафе. Зголом вони стали «рупором ідей» (Велика революція, унія з Ірландією), розповсюджували інформацію про політичне життя. Торі і віги використовували листівки для своїх ідей. Вони однолітки, починали як класи цисти. Стіль був за ірландську незалежність. Адісон «Като» – класицистична драма 1712. Вони перекваліфіковуються на публіцистику.

Видавали сатирично-повчальні журнали «Базіка» (The Tattler, 1709-1711), «Глядач» (The Spectator, 1711-1712), «Опікун» (The Guardian, 1713), «Англієць» (The Englishman, 1713-1714). Нариси, які публікувалися в журналах, багато в чому підготували появу англійського реалістичного роману. Їхні нариси визивали інтерес у широких мас читачів.

Жива, зрозуміла мова, гумористичні замальовки побуту і вдачі середніх буржуа, знайомили з постійними відвідувачами лондонських кав’ярень, з відвідувачами біржі і театру. В газетах розповсюджувалася ідея Джона Лока про «природність людини». Публікувались сатири (про прихід до влади Анни). Відродження інтересу до Шекспіра, Мільтона. Публікувались Свіфт та Дефо.

1737 р. – акт про цензуру. Заборонялися всі сатиричні памфлети, які висміюють Ганноверську династію. Заборонялися вистави (напр. Шекспіра). Всі письменники починають творити як публіцисти.

У своїх переконаннях Аддісон та Стіль були прихильниками встановлених порядків в Англії після компромісу 1688 року. Їхній консерватизм поєднувався з переконанням, що англійська конституція сприяє всезагальному благополуччю. Нариси Аддісона та Стіля, де описуються звичаї та побут включали лише елементи сатири, пом’якшеної добродушним гумором.

Для свого часу, нариси з описами звичаїв та побуту були новаторським явищем Аддісона та Стіля. Перший номер «Базіки» вийшов в квітні 1709 року. Його видавцем і основним автором був Річард Стіль. «Базіка» виходив три рази на тиждень. Друкувалися політичні новини, повідомлення про життя різних прошарків англійського с-тва. Основне місце займали нариси на актуальні побутові теми. Висміювалися шахраї та обманщики, невігласи та ледарі. Стіль писав про подружнє життя, про проблеми виховання, розмірковував про сенс людського буття. Посилюється дидактичність та повчальність.

За автора нарисів видається Ісаак Бікерстаф. Цей вигаданий персонаж вперше з’являється в памфлетах Свіфта і стає широко відомим читачам. Стіль вдало використав ім.’я Бікерстафа – «базіки», який сам і розповідає читачам про всі новини.

Аддісон почав співпрацювати в «Базіці» уже після того, як журнал завоював визнання. Незабаром, разом зі Стілем, він починає видавати журнал «Глядач», який виходив щоденно. Крім нарисів про побут, в «Глядачі» друкувались статті літературно-критичного характеру, які зіграли роль в розвитку естетичної думки та літературної критики. Особливе значення мають статті Аддісона про Мільтона, де підкреслюється епічний розмах поеми «Втрачений рай», сила і значення створених поетом образів і статті про художнє достоїнство народної поезії.

Тематика і типажі ряду нарисів Стіля та Адісона перекликаються з творами реалістів 19 ст. (Діккенса, Теккерея). Опублікований на сторінках нарис «Історія Александра Селькірка» використав Дефо при створенні «Робінзона Крузо».