2.4. Зміст поняття «податковий потенціал» та його оцінка

У світовій практиці під податковим потенціалом прийнято розуміти потенційний бюджетний дохід на душу населення, що може бути отриманий органами влади за визначений проміжок часу (звичайно, фінансовий рік) при застосуванні єдиних на всій території країни умов оподаткування (тобто шляхом стандартизації податкових баз і ставок).

Об’єктом оподаткування, в кінцевому рахунку, є дохід, що може оподатковуватись по різному. Показниками економічного доходу є:

Вироблений дохід оподатковується прямими податками та іншими платежами підприємців (податки на майно, рентні платежі, роялті, ліцензійні платежі, платежі за використання природних ресурсів і ін.).

Отриманий дохід оподатковується, наприклад, податками на сукупний дохід фізичних осіб, податками на дивіденди.

Прикладами податків на використовуваний дохід є акциз, ПДВ.

Як основу для розрахунку податкового потенціалу можна прийняти будь-яку сукупність показників економічного доходу (або їхню комбінацію), що найбільш повно враховує обсяг оподатковуваних ресурсів, або з метою спрощення взяти за основу один чи кілька компонентів.

Цим визначається склад можливих показників оцінок податкового потенціалу:

Середні доходи на душу населення. Його позитивна сторона полягає в тому, що він відображає реальну залежність складання бюджетів органів влади території від рівня доходів населення. Показник застосовується для оцінки податкового потенціалу місцевих бюджетів, особливо в умовах, коли прибутковий податок складає значну частину обсягу податкових надходжень території. Він використовується, зокрема, для оцінки податкового потенціалу місцевих бюджетів у скандинавських країнах.

Вироблений дохід – сума первинних доходів усіх секторів економій отриманих резидентами регіону в результаті участі у виробництві регіонального продукту на даній території. Він вимірює сукупну вартість товарів робіт і послуг, вироблених у регіоні за певний період часу з використанням його економічних ресурсів (землі, праці і капіталу). Іншими словами вироблений дохід є сумою валових доданих вартостей галузей економіки і чистих податків на продукти, що дорівнює обсягу валового регіонального продукту (ВРП). Таким чином, вироблений дохід охоплює основний обсяг оподатковуваних ресурсів території і може вважатися показником, що цілком адекватно відбиває податковий потенціал регіону.

Отриманий дохід. Оскільки економіка регіонів відкрита і резиденти різних регіонів економічно взаємопов’язані між собою, вироблений у регіоні дохід не дорівнює доходу, отриманому його резидентами. Зокрема, фізичні особи-резиденти можуть одержувати доходи від трудової і підприємницької діяльності за межами даного регіону, організації – від комерційної діяльності в інших регіонах. На територію регіону надходять кошти з державного бюджету. У зв’язку з цим доходи території можуть бути згруповані як сукупність доходів, отриманих усіма секторами господарства регіону. Такий показник може бути використаний у якості оцінки податкового потенціалу території.

Однак, хоча отриманий доход відображає більш широке коло потенційних оподатковуваних ресурсів, чим вироблений доход, у ньому не враховуються деякі компоненти, що входять до складу виробленого доходу (зокрема, доходи, вироблені на даній території, але одержувані фізичними і юридичними особами - нерезидентами).

У випадку необхідності максимально відображення бюджетного потенціалу території розраховується показник сукупних оподатковуваних ресурсів.

Сукупні оподатковувані ресурси можна розрахувати, включивши в показник виробленого доходу ряд компонентів з отриманих доходів. Додатково враховуються наступні три компоненти: (1) трансферти резидентам з державного бюджету, (2) доходи від роботи по найму за межами регіону фізичних осіб-резидентів, (3) їхні доходи від підприємницької діяльності за межами регіону.

Відносні податкові доходи – це податкові надходження, що розраховуються на основі репрезентативної податкової системи, тобто спеціально розробленої для цілей оцінки податкового потенціалу системи податкових баз і ставок. Вона може бути сформована на основі використання діючих (але не обов’язково всіх) податків. Очевидно, відбір податків повинен забезпечити вірогідність оцінки податкового потенціалу. Тому репрезентативна податкова система в нашій країні може бути сформована на основі головних податків: податку на прибуток, прибуткового податку, ПДВ і акцизів. Для бюджетів місцевих органів влади сукупність основних податків може бути іншою – у залежності від частки податку в доходах кожного бюджету.

Розглянуті методи оцінки податкового потенціалу території є альтернативними. Регіональна влада при оцінці податкового потенціалу місцевих бюджетів має право використовувати той метод, що, як їм здається, краще вирішує поставлене завдання.

Однак, сьогодні основною проблемою є не вибір методу оцінки податкового потенціалу, а формування достовірної систематизованої інформації про фінансові потоки в регіонах, необхідної для розрахунку кожного з показників податкового потенціалу.

Питання для самоперевірки:

1. Види податкової політики за масштабністю і тривалістю цілей.

2. Види податкової політики залежно від пріоритетів загальної цільової і стратегічної спрямованості.

3. Види податкової політики за територіальною ознакою.

4. Види податкової політики за вузькою спеціалізацією.

5. Суть завдання та види державного податкового планування.

6. Дайте визначення податкового потенціалу.

7. Стратегічних та тактичний податковий потенціал.

8. Сутність державного податкового прогнозування.

9. Методи податкового прогнозування та методика визначення надходжень податкових платежів.

10. Показники економічного доходу, що оподатковується.

11. Показники оцінки податкового потенціалу.