7.2. Принципи податкового планування.

Ефективне податкове планування підприємства базується на наступних основних принципах:

1. Принцип законності передбачає суворе дотримання діючого податкового законодавства.

2. Принцип оптимальності передбачає пошук і використання найбільш ефективних господарських рішень, які забезпечують мінімізацію бази оподаткування.

3. Принцип цілеспрямованості передбачає цілеспрямований вплив на різні елементи бази оподаткування у залежності від груп податків за джерелами їх сплати.

4. Принцип оперативності передбачає оперативний облік змін у діючій податковій системі.

5. Принцип взаємодії передбачає, що здійснення податкового планування потребує високої кваліфікації виконавців і участі не тільки спеціалістів з податкового менеджменту, але і спеціалістів різних служб підприємства – планової, фінансової, бухгалтерської, юридичної, маркетингової і т. д

Податкове планування є невід’ємною частиною загальної підприємницької діяльності господарюючого суб’єкту.

7.3. Етапи податкового планування.

Податкове планування – процес творчий, який потребує індивідуального підходу, але у цьому процесі можна виділити ряд послідовних етапів, на основі яких базується фінансово-господарська діяльність підприємства. Ці етапи не потрібно розглядати як чітку і однозначну послідовність дій, які обов’язково гарантують зменшення податкових зобов’язань.

Якщо перші три етапи мають місце тільки один раз – до реєстрації підприємства, то 4-13 етапи відносяться до поточного податкового планування, які повинно органічно вписуватись у всю систему управління господарюючого суб’єкту.

1. Формування мети і завдань, визначення сфери виробництва і обігу, напрямків господарської діяльності підприємства.

Правильне і точне формулювання мети створення підприємства і завдань, які воно повинне вирішувати у процесі своєї фінансово-господарської діяльності, визначення сфери і напрямків вкладання капіталів дозволяє оптимізувати податкові платежі за рахунок вибору різних ставок і об’єктів оподаткування.

2. Врахування регіональних особливостей в оподаткуванні фінансово-господарської діяльності.

Цей етап податкового планування безпосередньо пов’язаний з регіональною диверсифікацією діяльності підприємства, що дозволяє використовувати податкові переваги окремих територій. Виділяють, як правило, три групи регіональних утворень з різними системами оподаткування:

• спеціальні (вільні) економічні зони своєї країни;

• офшорні території. Термін «офшор» означає, що засновники створюють свої підприємства за межами території країни, у якій вони проживають (є резидентами). Як правило, для цього вибираються території з дуже низьким рівнем оподаткування (а деколи і безподаткові території).

3. Вибір однієї з існуючих організаційно-правових форм підприємницької діяльності.

На цьому етапі вирішується питання про вибір однієї з існуючих організаційно-правових форм юридичної особи або форми підприємництва без створення юридичної особи.

4. Регулювання бази оподаткування.

Регулювання бази оподаткування податків потребує вирішення двох взаємопов’язаних завдань: точного визначення можливого об’єкту оподаткування і здійснення контролю за цінами. При вирішенні першого завдання необхідно враховувати залежність бази оподаткування від виду діяльності. Знання і врахування у практичній діяльності всіх галузевих особливостей визначення бази оподаткування дозволить уникнути помилок при розрахунку сум податків, які підлягають сплаті у бюджет, і, відповідно, втрат від можливого застосування штрафних санкцій.

Контроль за цінами виходить за рамки податкового планування, але знання наслідків застосування тих чи інших цін необхідне податковому менеджеру на стадії прийняття рішень.

З позиції податкового менеджменту регулювання бази оподаткування по податку на прибуток є одним з найважливіших напрямків планування. При цьому увага податкового менеджера (консультанта) повинна бути звернена на врахування всіх факторів, які впливають на формування об’єкту оподаткування податком на прибуток, і зокрема прибутку, який визначається шляхом зменшення суми доходу звітного періоду на суму витрат податкоплатника.

5. Виявлення можливостей зменшення бази оподаткування за рахунок прямих податкових пільг.

У відповідності з метою їх надання і використання у процесі податкового планування, всі податкові пільги діляться на наступні групи:

• податкові пільги у вигляді зниження податкових ставок по окремих галузях і видах діяльності;

• податкові пільги у вигляді звільнення від сплати податків окремих категорій підприємств;

• податкові пільги у вигляді звільнення від сплати податку окремих видів господарських операцій і продукції, робіт і послуг;

• податкові пільги, які враховують регіональні відмінності у системах оподаткування.

6. Врахування непрямих податкових пільг наприклад, по податку на прибуток суть непрямої пільги полягає в тому, що на витрати необхідно списати якомога більшу суму, дозволену законодавством у вигляді застосування методів прискореної амортизації. Взагалі, вибір облікової політики підприємства відіграє особливу роль у податковому плануванні.

7. Аналіз всіх можливих форм угод (договорів).

Належним чином організоване податкове планування передбачає попереднє вивчення всіх господарських договорів, які планується заключити, на предмет їх потенційних податкових наслідків.

8. Оцінка ризику здійснення податкових правопорушень.

Для того, щоб уникнути податкових правопорушень, необхідним є детальне вивчення і знання основних положень Конституції України, податкового, цивільного, адміністративного і кримінального законодавства.

9. Приведення бухгалтерського обліку і звітності у відповідність діючих норм.

Належний стан всіх видів обліку на підприємстві дозволяє отримувати об’єктивну інформацію про фінансово-господарську діяльність підприємства. Помилки в оподаткуванні часто ведуть до великих фінансових втрат у тих суб’єктів підприємницької діяльності, облікові працівники яких ці помилки допустили.

10. Складання і контроль за виконанням податкового календаря.

Податковий календар призначений для контролю і прогнозування правильності обрахування термінів сплати у бюджет податкових платежів, а також недопущення при цьому помилок, які тягнуть за собою неминучі фінансові санкції.

Податковий платіжний календар є складовою частиною платіжного календаря підприємства і використовується у системі оперативного управління грошовими потоками по операційній діяльності підприємства.

Цей плановий документ розробляється по підприємству в цілому і містить, як правило, тільки один розділ – «графік податкових платежів». У складі податкового календаря відображаються всі види податків, зборів та обов’язкових платежів , які перераховуються підприємством у бюджети всіх рівнів і позабюджетні фонди. Календарною датою сплати вибирається, як правило, останній день встановлення терміну перерахування податкових платежів кожного виду. З позиції податкового планування цей крок є виправданим: якщо при терміні сплати податкового платежу 20-го числа місяця підприємство перераховує грошові кошти не 5-го числа кожного місяця, коли фактично обрахована сума податку, а точно 20-го числа, то це рівнозначно отриманню безпроцентного кредиту від бюджету на 15 днів.

11. Раціональне розміщення активів і прибутків підприємства.

На цьому етапі вирішуються питання про раціональне розміщення активів і прибутку підприємства, маючи на увазі не тільки очікувану дохідність інвестицій, але й податки, які сплачуються при отриманні цього доходу (наприклад, при виплаті дивідендів своїм засновникам підприємство повинно нарахувати і утримати податок на дивіденди у розмірі 21% (станом на 2012 р.) від нарахованої суми за рахунок цих виплат, незалежно від того, є воно платником податку на прибуток чи ні). У випадку ж реінвестиції дивідендів – тобто їх виплати у вигляді акцій (часток, паїв) за умови, що така виплата не змінює часток (пропорцій) участі всіх акціонерів (власників) у статутному капіталі цього підприємства, податок на дивіденди не застосовується.

12. Планування сум податкових платежів у майбутньому періоді.

У більшості випадків планові розрахунки загальної суми податкових платежів здійснюються по наступних основних видах податків і зборів:

а) податок на прибуток;

б) податок на додану вартість;

в) акцизний податок;

г) нарахування на фонд оплати праці.

Планові розрахунки здійснюються у наступній послідовності: На першому етапі визначається сума податкових платежів від величини фонду оплати праці:

Пф – планова сума податкових платежів, розрахована по величині фонду оплати праці;

ФОП – сума фонду оплати праці, яка планується;

Зф – зведена ставка податкових платежів від величини фонду оплати праці.

На другому етапі визначається сума податкових платежів, які входять у ціну продукції, що реалізується.:

Пц – планова сума податкових платежів, які входять у ціну продукції; ВД – розмір валового доходу від реалізації продукції, який планується; Зц – зведена ставка податкових платежів, які входять у ціну продукції.

На третьому етапі визначається сума податку на прибуток:

Чп – сума чистого прибутку, який планується;

Сп – ставка податку на прибуток.

На четвертому етапі визначається загальна сума податкових платежів, які плануються:

Пз=Пф+Пц+Пп

П3 – загальна сума податкових платежів підприємства, які плануються.

13. Оцінка ефективності податкового планування підприємства.

Система оцінки ефективності податкового планування підприємства містить дві групи показників:

• показники для оцінки податкового навантаження;

• показники для оцінки ефективності податкового планування.

До групи показників, які дозволяють оцінити податкове навантаження на підприємство, віднесено:

1. Суму податків, зборів та обов’язкових платежів, які сплачуються підприємством.

2. Структуру (частку) податків та окремих їх видів у собівартості продукції, в ціні виробника та в ціні реалізації.

3. Показник чистого прибутку підприємства.

4. Коефіцієнт ефективності оподаткування [Ке] показує величину чистого прибутку на одиницю податкових витрат:

Пч – чистий прибуток;

Пз – загальна сума податкових зобов’язань.

5. Показники рівня оподаткування включають:

• показник агрегованого оподаткування одиниці продукції (Ао) характеризує середню по підприємству величину податків у розрахунку на одиницю продукції:

Ов – обсяг виробництва у натуральному вираженні.

• для підприємств, які виробляють неоднорідну продукцію, показник агрегованого оподаткування визначається на одиницю її вартості:

Ц – ціна (ринкова)

•показник агреговано-диференційованого оподаткування одиниці продукції конкретного (і-того) виду (tі):

• показник загального рівня оподаткування підприємства відносно фінансових результатів його діяльності (агрегована ставка):

Co – ставка агрегованого оподаткування, %.

Показник агрегованого оподаткування Co найбільш повно характеризує реальний рівень фіскального навантаження у визначених податкових умовах, а також розподіл прибутку між державою і підприємством. При збільшенні Co зменшується прибуток, який залишається у розпорядженні підприємства, і навпаки, при зменшенні Co цей прибуток збільшується;

П – показник прибутку до оподаткування, тобто П = Пч + Пз.

6. Коефіцієнт податкомісткості реалізованої продукції (Кп). Його обчислюють за формулою:

П – сума податкових платежів підприємства за певний період, грн; Ор – обсяг реалізації продукції за цей період, грн.

7. Коефіцієнт оподаткування доходів (Код):

Пц – сума податків, що їх включають до ціни продукції і сплачують з доходів підприємства за певний період, грн;

Дв – сума доходу підприємства за цей період, грн

8. Коефіцієнт оподаткування витрат (Ков):

Пс – сума податків, що їх відносять на витрати виробництва (обігу), тобто зараховують до собівартості продукції (товарів, робіт чи послуг) за певний період, грн;

В – сума витрат виробництва чи обігу підприємства за цей період, грн.

До групи показників оцінки ефективності податкового планування відносять:

1. Абсолютне зменшення податкових платежів, що їх сплачує підприємство за певний час – місяць, квартал, рік (ΔПа):

ΔПа=П1-П0

П0, П1, – загальна сума податків, що їх сплачує підприємство відповідно в базовому та звітному (чи плановому) періоді, грн.

2. Відносне зменшення податкових платежів, що їх сплачує підприємство за певний час (ΔПв):

Оро, Ор, – обсяг реалізації відповідно в базовому та звітному (чи плановому) періоді.

На відміну від ΔПа, ΔПв дозволяє врахувати вплив на зміну податкових платежів підприємства зміни обсягів реалізації продукції, адже більшість податків змінюється пропорційно до обсягу реалізації тих чи інших показників.

3. Коефіцієнт використання пільг при оподаткуванні операційної діяльності [Кп] дозволяє визначити, у якій мірі (як ефективно) підприємство використовує передбачені законодавством податкові пільги:

– загальна сума податкових пільг, які використовуються підприємством згідно з чинним законодавством упродовж певного часу.

4. Коефіцієнт ефективності податкового планування на підприємстві [Кеп]:

En1, – економія податкових платежів завдяки податковому плануванню у певному періоді, грн.;

По – сума податкових платежів у базовому періоді, грн.

Здійснення податкового планування здебільшого не вимагає додаткових витрат, бо виконуються працівниками структурних підрозділів. Якщо для вирішення цих завдань на підприємстві створюється спеціальна служба (наприклад, відділ податкового планування), ефективність її діяльності можна обчислити за формулою:

Еф – ефективність діяльності служби податкового планування підприємства;

Еп – економія податкових платежів внаслідок заходів, реалізованих службою за певний період, грн.;

Вс – витрати на утримання служби за цей період, грн.

Оцінка ефективності системи податкового менеджменту на підприємстві здійснюється на основі порівняння вищенаведених показників з їх базисними значеннями. Як базисні можуть бути використані значення показників альтеративних проектів виробничої програми (наприклад, показники прибутковості), теоретично обґрунтовані – оптимальні або критичні – значення показників (наприклад, максимально допустимий рівень податкових пільг, який визначений на основі законодавчих норм), значення показників підприємств-конкурентів та інші.

Результати податкового планування необхідно оцінювати не тільки сумами економії податків і отриманих вигод, але і з точки зору зменшення можливого збитку і витрат, які б були неминучі при веденні господарської діяльності без врахування існуючих особливостей оподаткування.

Питання для самоперевірки:

1. Дайте визначення податкового планування на підприємстві.

2. Планування податкових платежів і податкове планування є ідентичними поняттями чи ні?

3. Охарактеризуйте основні принципи, на яких базується ефективність податкового планування.

4. Визначте джерела сплати податків, зборів (обов’язкових платежів) підприємства.

5. Охарактеризуйте основні напрямки оптимізації податків, джерелом сплати яких є виручка від продажу продукції.

6. Визначне основні шляхи оптимізації податків, джерелом сплати яких є прибуток підприємства.

7. Назвіть основні етапи податкового планування на підприємстві.

8. Яке значення, з позиції податкового планування, має податковий календар?

9. Охарактеризуйте показники для оцінки рівня податкового навантаження на підприємство.

10. Охарактеризуйте показники для оцінки ефективності податкового планування на підприємстві.