2.2. Зосередження у вихідному районі для десантування, марш у район очікування. Взвод у безпосередній охороні

Для підготовки повітряного десанту, АСхВ та ВТА до десантування і бойових дій призначається вихідний район для десантування (ВРД). Він включає: основні і запасні аеродроми (посадкові площадки: 1,5 км х 0,5 км) для частин АСхВ та ВТА, основні і запасні райони зосередження (для батальйону – до 10 кв. км; роти – до 3 кв. км) та райони очікування військ, що десантуються (на відстані 5-10 км від аеродромів зльоту). ВРД призначаються на відстані 50 – 120 км (АСхВ) і більше (ВТА) від лінії зіткнення сторін, і обмежуються радіусом польоту АСхВ та ВТА. Розмір ВРД залежить від складу повітряного десанту, його завдань, характеру місцевості, наявності аеродромної мережі (посадкових площадок), придатних до прийому АСхВ та ВТА, способів та умов десантування.

Підготовка вихідного району для десантування проводиться завчасно. Вона, як правило, полягає в підготовці аеродромів до приймання військово-транспортної авіації, зосередженні на них комендатур авіаційно-технічних частин і необхідних запасів матеріально-технічних засобів, перевірці місцевості на наявність мін, прокладенні колонних шляхів, інженерному обладнанні районів зосередження і районів очікування, проведенні заходів щодо маскування, підготовки пунктів управління і розгортання зв’язку.

У запасні райони зосередження та очікування підрозділи переводяться за розпорядженнями старших начальників.

У випадку підготовки підрозділів до десантування у стислі терміни вони можуть виходити із районів зосередження безпосередньо на аеродроми, минаючи райони очікування. Коли десантування проводиться тільки вертольотами, райони очікування, як правило, не призначаються.

З метою забезпечення прихованого (скритого) розміщення підрозділів десанту, здійснення контролю за виконанням заходів маскування, підтримання встановленого порядку, регулювання руху в районах зосередження та очікування і на шляхах під’їзду до них, а також для охорони районів розташування від проникнення сторонніх осіб та диверсійно-розвідувальних груп противника організовується комендантська служба.

Підготовка взводу до десантування і виконання бойового завдання в тилу противника починається звичайно в районі зосередження і завершується в районі очікування і на аеродромі (посадковій площадці).

Взвод у районі зосередження (очікування) розташовується в складі роти. При цьому він повинний максимально використовувати захисні властивості місцевості і бути в постійній готовності до відбиття нападу наземного і повітряного противника, а також до знищення його диверсійно-розвідувальних груп. Бойові машини (бронетранспортери) розташовуються в складках місцевості на віддаленні 20-25 м одна від одної з урахуванням можливості швидкої побудови колони, особовий склад – поблизу своїх машин.

У районі зосередження (очікування) особовий склад відриває щілини, а при наявності часу влаштовує бліндажі та укриття для машин.

У районі зосередження командир взводу вказує місця розташування відділень, бойових машин (бронетранспортерів); організовує безперервне спостереження за наземним, повітряним противником і сигналами командира роти; визначає порядок дій у випадку нападу противника; місця і терміни відриття щілин, обладнання бліндажів для особового складу й укриттів для бойових машин (бронетранспортерів); повідомляє сигнали оповіщення, управління, взаємодії й організує підготовку взводу до маршу.

У районі зосередження проводяться: дозаправка бойових машин (бронетранспортерів) пальним і їхнє технічне обслуговування; видача особовому складу боєприпасів, засобів індивідуального захисту і медичної допомоги, сухих пайків, спорядження, десантного обмундирування й інших предметів екіпірування; дозавантаження боєприпасами бойових машин;

перевірка укомплектованості засобів десантування бойової техніки, перевірка стану, а при необхідності переукладання парашутів;

передстрибкова підготовка особового складу;

постановка завдань особовому складу на марш у район очікування.

Марш – організоване пересування частин, підрозділів у колонах по дорогах та колонних шляхах, з метою виходу у призначений район або на вказаний рубіж. Він є основним способом пересування підрозділів.

В усіх випадках марш здійснюється приховано, як правило, вночі або в інших умовах обмеженої видимості.

За будь-яких умов підрозділи повинні прибути в призначений район своєчасно, у повному складі та в готовності до виконання бойового завдання.

Середня швидкість руху на марші без урахування часу на привал може бути: змішаної колони та колони бойових машин – 25-30 км/год., автомобільної колони – 30-40 км/год.

У горах, лісисто-болотистій місцевості та в інших несприятливих умовах середня швидкість руху може зменшуватися до 20-25 км/год. Під час здійснення маршу в пішому порядку середня швидкість руху може бути 4-5 км/год., на лижах 5-7 км/год.

В усіх випадках марш повинен здійснюватися з максимально можливою в даних умовах швидкістю.