Тема 8. Аеромобільно-десантний взвод при веденні аеромобільних дій

8.1. Загальні положення з підготовки та ведення аеромобільних дій підрозділами аеромобільних військ

Повітрянодесантні (аеромобільні) війська повинні постійно готуватися до самої складної форми свого застосування – повітрянодесантної операції. Що стосується можливих завдань у таких операціях, то вони відрізняються від загальновідомих незначно – в основному це:

захоплення і знищення великих об'єктів і пунктів управління;

оволодіння важливими рубежами, районами й утримання їх до підходу наступаючих військ.

У сучасних умовах і в майбутньому не менш актуальною є така форма застосування повітрянодесантних (аеромобільних) військ, як операція (бойові дії) у складі об'єднаних угруповань чи угруповань Сухопутних військ, коли частини повітрянодесантних (аеромобільних) військ будуть застосовуватися, що називається, у суто наземному варіанті. Можливими завданнями в таких діях можуть бути наступні:

в загрозливий період – посилення військ прикриття державного кордону, забезпечення оперативного розгортання угруповань на загрозливих напрямках, посилення охорони й оборони важливих державних і військових об'єктів, демонстрація військової сили в районах напруженості, боротьба з десантами супротивника;

з початком і в ході збройного конфлікту:

перекидання на випередження у район збройного конфлікту (у тому числі шляхом десантування парашутним способом частини сил) з метою його локалізації і нейтралізації;

оволодіння плацдармами для наступного розгортання об'єднаних угруповань військ;

блокування важливих ділянок місцевості і вузлів комунікацій, щоб уникнути підходу до району конфлікту свіжих сил;

розгром (блокування) мобільних угруповань противника, що прорвалися в глибину нашої території;

ведення боротьби з десантами, що висадилися, аеромобільними групами і т.п.

Не виключено, що деякі частини і підрозділи повітрянодесантних (аеромобільних) військ у майбутньому можуть залучатися до участі в спеціальних операціях, стабілізаційних діях (заходах). Їхнє проведення передбачається в мирний час чи в загрозливий період.

У даному випадку можливі наступні завдання:

захоплення важливих об'єктів, районів для забезпечення перевезення (десантування) основних сил; посилення охорони й оборони військових баз, представництв за кордоном, захист і евакуація громадян;

посилення угруповань військ і підтримка (прикриття) їхніх дій;

оволодіння ключовими об'єктами (органами) державного і військового управління, забезпечення введення головних сил;

здійснення широкомасштабних диверсійно-розвідувальних заходів у тилу противника з порушення управління військами і зброєю, знищення важливих об'єктів;

проведення психологічних операцій, інформаційне забезпечення дій своїх військ.

Можливими способами дій військ (сил) при проведенні спеціальних операцій (стабілізаційних заходів) можуть бути:

блокування районів і їхнє прочісування;

влаштування засідок;

широке застосування охоплення, маневру, рейдових дій;

супровід колон з військами і матеріальними засобами;

бойові дії по окремих зонах;

оточення і ліквідація бандформувань, у тому числі шляхом висадки окремих повітряних десантів;

звільнення заручників;

охорона районів врегулювання конфліктів;

демонстративні дії;

ведення спеціального віщання з метою інформаційно-психологічного впливу на населення і війська.

Застосування військ у внутрішніх збройних конфліктах є крайнім заходом. Звісно, в першу чергу, будуть застосовуватись підрозділи і частини аеромобільних, морської піхоти, гірсько-штурмових, спеціального призначення військ.

У ході локалізації внутрішніх конфліктів, дії в складі єдиного угруповання Збройних Сил підрозділи Сухопутних військ будуть тісно взаємодіяти з підрозділами військ МВС (Міністерства внутрішніх справ), Органами СБУ (Служби безпеки України), прикордонними військами, а в деяких випадках сумісно із формуваннями місцевих органів влади.

У всіх випадках головна мета дій підрозділів буде полягати в тому, щоб змусити незаконні збройні формування скласти зброю та забезпечити виконання органами правопорядку своїх завдань щодо нормалізації обстановки в районі конфлікту.

Аеромобільні дії – це сукупність узгоджених та взаємопов’язаних за метою, завданнями, місцем та часом дій аеромобільних військових частин і підрозділів та доданих або штатних військових частин і підрозділів авіації СВ щодо перекидання повітрям та виконання завдань, які проводяться за єдиним замислом і планом, у ході проведення спеціальних, антитерористичних та миротворчих операцій на своїй території або в іншій країні.

Аеромобільні дії – це форма дій аеромобільних військ у ході ведення спеціальних, антитерористичних та миротворчих операцій, змістом яких є дії аеромобільних підрозділів та військових частин у взаємодії з доданими або штатними підрозділами та військовими частинами авіації СВ.

Склад сил і засобів, що залучаються до ведення аеромобільних дій, залежить від мети, завдань, масштабів дій та умов обстановки. Для ведення аеромобільних дій створюються аеромобільні загони та групи.

Аеромобільні загони створюються від військових частин аеромобільних військ у складі посиленого батальйону, роти, а аеромобільні групи у складі посиленого взводу.

Аеромобільні загони (групи) включають: сили і засоби аеромобільних військ, додані або штатні вертольоти авіації СВ та інші засоби підсилення.

Головний принцип аеромобільних дій: маневр – удар і знову маневр, нешаблонні способи дій, точна відповідність обстановці. Удари, які наносяться по противнику і його об’єктах, повинні бути стрімкі, короткі, а зіткнення з противником – недовготривалим.

Практичною основою для використання нової форми та способів дій аеромобільних військ можуть бути їх специфічні якості: мобільність і незалежність від умов місцевості та інфраструктури; здатність до чергування стрімкого пересування повітрям з діями на землі; можливості швидкого розосередження та зосередження.

Виконання кожного бойового завдання складається з наступних етапів: підготовка аеромобільних дій; перекидання підрозділів у райони виконання завдань (зону, смугу аеромобільних дій); виконання бойових та спеціальних завдань; повернення в свій базовий район та підготовку до виконання наступних завдань.

Складовими аеромобільних дій є: спільні удари, маневри та бої військових частин (підрозділів) аеромобільних військ і авіації СВ; бойові дії тактичної авіації щодо прикриття та підтримки аеромобільних загонів і груп; бойові дії ракетних військ і артилерії; бойові дії військ ППО; виконання завдань із розвідки, радіоелектронної боротьби та інших видів забезпечення.

Виконання завдань в ході аеромобільних дій буде полягати у вогневому ураженні противника у визначених районах засобами старшого начальника та ударами вертольотів з повітря до початку висадки підрозділів; висадці передових загонів та захопленні майданчиків приземлення з метою забезпечення і організованого вступу у бій головних сил; раптовому оволодінні об’єктами методом нальоту та знищення їх; швидкому зборі та поверненні у розташування своїх військ.

Основними способами аеромобільних дій є: аеромобільно-ударні дії; аеромобільно-патрульні дії; аеромобільно-пошукові дії.

Аеромобільно-ударні дії – це дії аеромобільних загонів і груп у ході спеціальних, антитерористичних та миротворчих операцій з метою виведення з ладу (ліквідації) розвіданих координатних об'єктів. Тривалість ведення аеромобільно-ударних дій визначається часом знаходження у повітрі вертольотів і складає до 2 годин.

Аеромобільно-патрульні дії – це дії аеромобільних загонів і груп у ході спеціальних, антитерористичних та миротворчих операцій з метою дорозвідки і послідовного виведення з ладу (ліквідації) об’єктів у визначеній смузі. Тривалість ведення аеромобільно-патрульних дій визначається часом, необхідним для виконання поставлених завдань та тривалістю застосування вертольотів на день і зазвичай складає до 12 годин. Поповнення запасів матеріальних засобів, дозарядка боєприпасами та дозаправка вертольотів здійснюється в базових районах.

Аеромобільно-пошукові дії – це дії аеромобільних загонів і груп у ході спеціальних, антитерористичних та миротворчих операцій у визначеному районі з метою пошуку та виведення з ладу (ліквідації) об’єктів. Тривалість ведення аеромобільно-пошукових дій визначається часом необхідним для виконання поставлених завдань та тривалістю застосування вертольотів на день і зазвичай складає до 12 годин.

В залежності від умов обстановки аеромобільні дії можуть вестись як одним із основних способів, так і різним їх комбінуванням.

Отже, різноманітність форм і способів їх дій, нетиповість завдань, які виконуються, дозволяють стверджувати, що АЕМВ застосовуватимуться не тільки в класичних операціях (бойових діях), а і можуть вести нестандартні осередкові дії на окремих напрямках у відриві від головних сил при високій автономності дій, тобто вести аеромобільні дії. Тому, застосування у майбутніх локальних війнах і збройних конфліктах високомобільних з'єднань, частин і підрозділів є реаліями сьогодення.