7.3. Ведення оборони взводом. Особливості організації та ведення оборони в особливих умовах, вночі та у бойовій охороні

Перед переходом противника в атаку він буде завдавати удари авіації, застосовувати вогонь артилерії по підрозділах десанту, які обороняються.

При завданні противником ударів авіації весь особовий склад укривається, а з початком вогневої підготовки командир взводу і спостерігач ведуть спостереження з метою одночасного виявлення переходу противника в атаку.

З переходом противника в атаку командир взводу подає команду відділенням на відкриття вогню з метою знищення, у першу чергу, танків і інших броньованих машин противника. Вогонь відкривається з підходом противника на дійсну дальність стрільби.

У міру наближення противника до переднього краю вогонь доводиться до найвищої напруги. При цьому особовий склад взводу, у першу чергу, знищує танки й інші броньовані машини противника, а потім вогнем з кулеметів і автоматів відсікає піхоту від танків і знищує її.

Противник, який увірвався в опорний пункт взводу, знищується в упор, гранатами та у рукопашному бою.

У випадку обходу противником опорного пункту взвод переходить до кругової оборони і міцно утримує займані позиції, знищуючи противника з усіх видів зброї, чи діє за вказівкою командира роти.

Якщо атака противника перед фронтом взводу відбита, вогонь переноситься по противнику, який атакує сусідні підрозділи, при цьому командир взводу частину вогневих засобів залишає для знищення противника, який заліг або відходить, перед фронтом свого взводу.

Після відбиття атаки командир взводу відновлює систему вогню та зруйновані фортифікаційні спорудження, поповнює боєприпаси при необхідності, з дозволу командира роти проводить зміну бойових машин і вогневих засобів, дегазацію та дезактивацію позицій, спорядження, зброї і часткову санітарну обробку особового складу. Пораненим надається медична допомога, а важкопоранені виносяться на пункт збору поранених роти. Про результати бою, трофеї і втрати командир взводу доповідає командиру роти.

При одержанні наказу на відхід командир взводу вказує командирам відділень і доданим вогневим засобам напрямок і порядок відходу та сигнал відходу.

Взвод відходить на вказаний рубіж всім складом одночасно чи по відділеннях (групами, по одному), послідовно займаючи позиції для оборони.

Відрив від противника повинен здійснюватися раптово, у момент ослаблення його вогню чи з використанням вогню своєї артилерії, ударів авіації та димів.

Бойові машини вогнем із-за укриття забезпечують відхід від своїх підрозділів, які відходять на вказаний рубіж у встановленому порядку. Відірвавшись від противника, командир взводу розміщає особовий склад у бойових машинах і в колоні стрімко висувається у вказаному напрямку.

Особливості організації та ведення оборони в особливих умовах, вночі та у бойовій охороні. Організація бойової охорони

Організація оборони в місті

У місті взвод може оборонятися в складі роти або самостійно.

Під час організації оборони командир взводу повинен враховувати можливість великих руйнувань будинків, сильного радіоактивного зараження та виникнення пожеж. Взвод обороняє опорний пункт, що включає в себе одну-дві невеликі частини великого будинку (поверх, крило, під'їзд, секцію).

Система вогню при обороні в місті організується з таким розрахунком, щоб підступи до опорного пункту взводу прострілювалися фланговим і перехресним вогнем. При цьому велика частина взводу розміщується в нижніх поверхах і півпідвалах. Вогневі позиції бойових машин підготовлюються звичайно за кам'яними загорожами, в яких пророблені амбразури. Для здійснення маневру з метою знищення противника, що намагається обійти опорний пункт взводу з флангів, готуються шляхи висування машин у бік закритих флангів.

Будинок пристосовується до оборони. З цією метою вікна та двері закладаються цеглою або мішками з піском (землею), у стінах і вікнах улаштовуються бійниці й амбразури, для маневру усередині будинку робляться отвори в горищному і міжповерховому перекриттях, підвал кам'яного будинку обладнується під сховище. Підземні комунікації використовуються для сполучення з сусідами. У разі можливості використання підземних комунікацій противником, за ними встановлюється контроль, частина їх мінується і руйнується.

Особливості ведення оборонного бою

У місті атака противника відбивається вогнем усіх засобів, при цьому вогневі засоби, розташовані на верхніх поверхах, знищують противника безпосередньо перед будинком, який обороняють і ведуть вогонь по цілях, розташованих в глибині бойового порядку противника, перешкоджаючи підхід його резервів і вогонь по будинку прямою наводкою. Противник, що підійшов до будинку, який обороняють, закидається гранатами і знищується вогнем впритул, а тих, що увірвались у будинок, крім того, – в рукопашній сутичці. Бій ведеться за утримання кожного поверху і кожної кімнати.

При веденні оборонного бою широко застосовується маневр силами і засобами, а також влаштуванням засідок. З цією метою використовуються проходи і проломи в будинках і огорожах, прохідні двори, парки, сади, підземні комунікації.

Організація оборони в горах

Оцінка місцевості під час організації оборони в горах має першочергове значення. При її оцінці необхідно особливо ретельно вивчити та визначити найбільш доступні напрямки (шляхи) підходу противника і рубежі розгортання для атаки, мертві простори і приховані підступи перед фронтом оборони взводу, на флангах і в проміжках із сусідами, місця влаштування різних загороджень.

Цілями оборони взводу в горах можуть бути: утримання доріг, троп, тіснин, узлісь лісових масивів і переправ через ріки. Позиції вибираються в місцях, що виключають можливість обвалів, а також затоплення річищ висохлих рік, балок, ярів під час сильних дощів і танення снігу.

Система вогню взводу повинна забезпечувати: ураження противника багатоярусним фланговим, перехресним і кинджальним вогнем. Найбільше щільно прикриваються усіма видами вогню дороги, виходи з ущелин, зручні переходи через ріки і канави. З цією метою вогневі засоби розташовуються ярусами як на схилах, звернених до противника, так і на зворотних схилах висот. Призначаються запасні позиції для широкого маневру вогнем і підрозділами.

Гірські умови місцевості сприяють широкому застосуванню засідок дрібними підрозділами (відділення, група, пара). Під час інженерного обладнання опорного пункту взводу влаштовуються кам'яні, а в гірсько-лісистій місцевості і лісові завали, підготовлюються для руйнування ділянки доріг (троп), влаштовуються мінно-вибухові загородження. При підготовці оборонних споруджень і укриттів у кам'яних і скельних ґрунтах використовуються камені, що прикриваються шаром землі, а також мішки із землею. У гірсько-лісистій місцевості над окопами і ділянками траншей влаштовуються перекриття для особового складу від ураження осколками мін і снарядів, що розірвалися при зустрічі з вершинами дерев.

Особливості ведення оборонного бою у горах

У горах знищення противника, як і в звичайних умовах, починається ще на далеких підступах засобами старшого начальника.

У міру зближення противника до переднього краю у вогневу боротьбу включаються всі вогневі засоби. Вирішальне значення під час бою за утримання переднього краю має фланговий і перехресний вогонь з виступаючих уперед схилів гір, особливо під час виходу противника з мертвого простору. Раптовий вогонь що відкривається засідками з малих дальностей, приголомшує противника та дезорганізує його наступ. Дуже ефективний у цей момент кинджальний вогонь кулеметів і гармат бойових машин.

Танки противника найбільш вигідно знищувати під час подолання ними підйомів, особливо на серпантинах, коли швидкість їхнього руху сповільнюється і втрачає маневреність.

Для протидії маневру на загрозливому напрямку зосереджується вогонь основної частини вогневих засобів взводу, при необхідності для посилення оборони в проміжок можуть виділяться підрозділи.

Якщо противнику вдалося вклинитися в опорний пункт взводу і він продовжує розвивати рух у глибину, взвод міцно утримує окремі висоти, вогнем усіх засобів прагне зупинити контратакою, у взаємодії із сусідами знищує окремі його групи, що прорвалися. Контратака проводиться, як правило, зверху вниз по схилу чи уздовж гребеня висоти.

Організація оборони в лісі

Оборона в лісі звичайно не має суцільного фронту. Вона базується на утриманні окремих районів місцевості, вигідних у тактичному відношенні і доступних напрямках.

Опорний пункт взводу, як правило, перехоплює дорогу, просіку або дефіле між болотами та озерами. В залежності від умов обстановки опорний пункт взводу може обладнуватися на галявині лісу, перед галявиною лісу, попереду галявини й у глибині лісу (оптимально 50 – 100 м у глибину лісу).

Під час переходу до оборони командир взводу, крім звичайних заходів, зобов'язаний додатково:

- організувати кругове спостереження та обстріл;

- провести розчищення лісу і чагарнику для покращення умов спостереження і ведення вогню, не демаскуючи при цьому свого розташування;

- підготувати кинджальний вогонь і вогонь з дерев;

- передбачити заходи щодо боротьби з пожежами.

Під час інженерного обладнання опорного пункту на місцевості з високим рівнем ґрунтових вод обладнуються окопи, укриття, траншеї та ходи сполучень напівзаглибленого або насипного типу. Над окопами та вогневими позиціями влаштовуються перекриття та козирки для захисту особового складу, озброєння від осколків мін і снарядів, а також від зараження капельно-рідкими отруйними речовинами. Взвод самотужки влаштовує завали, протитанкові бар'єри і прикриває їх вогнем.

Особливості ведення оборонного бою у лісі

У лісі противник буде атакувати вздовж доріг, просік, великих лісових галявин, лісових вирубок та інше. Тому, у залежності від того, на якій ділянці лісової місцевості буде оборонятися взвод, буде залежати й порядок знищення противника, що атакує. В усіх випадках командир взводу повинен прагнути нанести противнику, що атакує, поразку, починаючи з максимальної дальності від переднього краю оборони, застосовуючи всі вогневі засоби.

Бій у лісі буде носити осередковий характер. При цьому вирішальне значення набуває ведення кинджального вогню у фланг і в тил противника, ведення вогню з дерев, знищення противника із засідок, що влаштовуються, навіть дрібними групами, знищення противника вогнем усіх засобів при подоланні їм завалів, просік та інших перешкод. Крім того, командир взводу повинен вживати заходи щодо знищення дрібних груп противника, які прагнуть вийти у фланг і тил взводу.

Бій у лісі ускладнюється і тим, що під час його ведення може виникнути пожежа, яку необхідно гасити одночасно з відбиттям атак противника. Тому мужність, завзятість і стійкість навіть окремих солдат буде мати величезне значення для досягнення успіху оборонного бою.

Організація оборони вночі

Для оборони вночі командир взводу до наступу темряви зобов’язаний:

- призначити додаткові орієнтири, в якості орієнтирів вибираються місцеві предмети, що будуть видимі вночі;

- додатково виставити спостерігачів для ведення безупинного спостереження за ділянками місцевості попереду опорного пункту та на флангах, що особливо погано проглядаються вночі, у нічний час спостереження доповнюється прослуховуванням;

- перемістити вогневі засоби з глибини ближче до переднього краю;

- додатково підготувати вогонь перед переднім краєм і на флангах по ділянках місцевості і напрямках, де противник може потай зосередитися і раптово перейти в атаку;

- визначити порядок застосування приладів нічного бачення, а також завдання по знищенню приладів нічного бачення противника;

- визначити порядок підготовки зброї для стрільби вночі;

- забезпечити особовий склад взводу більшою кількістю трасуючих боєприпасів;

- з метою підтримки високої боєздатності взводу визначити порядок відпочинку особового складу, одночасно може відпочивати не більш одної третини взводу.

Під час переходу до оборони вночі послідовність і зміст роботи командира взводу з організації оборони буде мати деякі особливості, обумовлені нічними умовами, головними з яких будуть:

- обмежена видимість, що значною мірою шкодить спостереженню та веденню прицільного вогню, а також управлінню;

- труднощі орієнтування на місцевості;

- підвищена стомленість особового складу;

- більш низька температура повітря;

- підвищена вологість та інше.

З урахуванням цих умов, командир взводу під час організації системи вогню зобов’язаний:

- розташувати відділення та вогневі засоби більш прямолінійно на скорочених інтервалах;

- призначити орієнтири, видимі вночі;

- позиції відділенням і смуги вогню, вогневі позиції бойових машин і сектори обстрілу вказувати по місцевих предметах, добре видимих у темряві, а також використовувати різні спалахи;

- встановити сигнали взаємного розпізнавання і пропуску;

- нагадати особовому складу про дотримання суворого світломаскування і звукомаскування;

- організувати почерговий відпочинок особового складу;

- організувати (за необхідністю) обігрів особового складу.

Парашутно-десантний (аеромобільно-десантний) взвод у бойовій охороні

Бойова охорона, як правило, буде висилатися при відсутності безпосереднього зіткнення з противником від батальйону першого ешелону на найбільш ймовірних напрямках наступу противника.

На бойову охорону покладається завдання – попередити підрозділи батальйону від раптового нападу противника і заборонити ведення їм наземної розвідки, а також ввести його в оману відносного накреслення переднього краю, підрозділів, які обороняються.

Взводу призначається позиція до 500 м по фронту, що підготовлюється для кругової оборони. Віддалення від переднього краю може бути до 2 км, що забезпечує можливість підрозділів, які обороняються, зробити взводу підтримку вогнем артилерії, ПТКР. Взвод, призначений у бойову охорону, підпорядковується командиру батальйону.

Систему вогню командир взводу будує з таким розрахунком, щоб взвод міг уражати противника на найбільшу дальність вогнем своїх і підтримуючих засобів.

Отримавши завдання на дії в бойовій охороні, командир взводу з’ясовує його, оцінює обстановку, приймає рішення, виводить взвод на вказану позицію, організує спостереження, вибирає позицію для відділень, бойових машин, віддає бойовий наказ, організує взаємодію, систему вогню, управління, інженерне обладнання позицій і захист від запалювальної зброї. Для спостереження за прихованими підступами до позиції і на її фланги командир взводу висилає секрети.

Після організації оборони командир взводу з командирами відділень і доданих засобів проводить розвідку можливих шляхів відходу і встановлює порядок дій при отриманні наказу на відхід.

Дрібні групи противника бойова охорона знищує вогнем або захоплює в полон. Під час підходу переважаючих сил противника бойова охорона уражає їх вогнем, починаючи з граничної дальності.

Командир взводу особистим спостереженням визначає сили і напрямок дій противника, доповідає про це командиру батальйону та продовжує вести бій.

Бій ведеться з повною напругою сил і залізною стійкістю. Командир взводу, з метою нанесення максимальних втрат противнику і змушуючи його розгорнути головні сили, повинен широко застосовувати маневр вогнем, по можливості на флангах влаштовувати різні загородження, створюючи таким чином більш широкий фронт впливу на противника. Залишити займану позицію взвод може тільки за наказом командира батальйону. Отримавши наказ на відхід, командир взводу здійснює відхід. Відхід здійснюється перекатами з використанням складок місцевості, загороджень і димів. Здійснивши відхід, взвод займає опорний пункт, визначений командиром батальйону, як правило, у глибині оборони. При відході поранені й убиті повинні бути вивезені (винесені) разом зі зброєю.