Питання для самоконтролю

1. На які категорії підрозділяються боєприпаси Збройних Сил України за своїм технічним станом?

2. Які боєприпаси відносяться до першої категорії?

3. Які боєприпаси відносяться до другої категорії?

4. Які боєприпаси відносяться до третьої категорії?

5. Як проводиться визначення категорій боєприпасів?

Розділ 2

ВИБУХОВІ РЕЧОВИНИ ТА АРТИЛЕРІЙСЬКІ ПОСТРІЛИ

2.1. Призначення та класифікація вибухових речовин

Першою вибуховою речовиною, яка відома людству з найдавніших часів, був димний (чорний) селітряно-сірчано-вугіль-ний порох. Відомо, що порох був винайдений у Китаї, а в VII сто-літті його перейняли араби. На початку XIV століття про нього дізнаються в Європі, а на Русі порох почав використовуватись з другої половини XIV століття (1382 рік – облога Москви татарами).

Перший пороховий завод був відкритий у 1494 році. Широко використовували порох почали під час царювання Івана Грозного, а ще більше за часів Петра І.

Для кращого розуміння суті вибухових перетворень ми більш детально розглянемо явище вибуху. Визначення вибуху ще в 1748 році дав відомий російський вчений Ломоносов, яке до цього часу не змінилося.

Вибух – це процес найшвидшого виділення великої кількості енергії та великого об’єму газу.

До другої половини XIV століття єдиною вибуховою речовиною був димний порох. Потім з’явилися інші вибухові речовини (крім гримучої ртуті, з якої виготовляли капсулі).

Вибухові речовини – це хімічне з’єднання таких речовин, які під впливов певних зовнішніх умов здатні до бистрого саморозвивального хімічного перетворення на велику кількість га-зів.

У 1833 році винайшли піроксилін, який спочатку використовували у підривній справі, а також у мінах і торпедах.

З 1880 року з нього почали робити бездимний порох.

В 1846 році винайдено нітрогліцерин, а в 1860 році Петрушевський виготовив з нього динаміт. А Нобель взяв патент на винахід динаміту та збудував у Німеччині завод “Динаміт-Нобель”.

1886 рік – вчені вперше винайшли пікринову кислоту, яка застосовувалася як вибухова речовина або як складова для виготовлення інших вибухових речовин.

Далі винайдено тротил.

У 1906 році – тетрил (для детонаторів і підривників).

Після Першої світової війни – гексоген .

Гримучу ртуть, як ініціатора вибухових речовин замінили на тринітрорезорцинат свинцю (ТНРС) і тетразен.

За характером дій і практичним використанням вибухові речовини поділяються на:

1. Ініціюючі – такі вибухові речовини, які мають велику чутливість, вибухають від незначного теплового чи механічного впливу і своєю детонацією викликають вибух інших вибухових речовин. До них відносяться:

- тринітрорезорцинат свинцю;

- гримуча ртуть;

- азид свинцю;

- тетразен.

Ініціюючі вибухових речовин використовуються для виготовлення капсулів-запалювачів, капсулів-детонаторів.

2. Бризантні (дроблені) вибухові речовини вибухають, як правило, під дією детонації ініціючих вибухових речовин, Які під час вибуху дроблять навколишні предмети. До них відносяться:

- тротил;

- гексоген;

- оксоген;

- тетрил;

- мелініт;

- амоніт.

Бризантні вибухові речовини використовуються як розривні заряди мін, гранат, снарядів під час підривних робіт.

3. Метальні (порох) вибухові речовини набувають вибухове перетворення під час горіння при порівняно повільному зростанні тиску, що дозволяє використовувати їх для метання куль, мін, гранат, снарядів.

Основні види пороху (димний і бездимний).

Димний – суміш селітри 75%, сірки 10% і дерев’яного вугілля 15%.

Бездимний – поділяється на:

- піроксилінові (в основному у набоях стрілецької зброї) – виготовляються шляхом розчину суміші вологого розчинного і нерозчинного піроксиліну у спирто-ефірному розчині;

- нітрогліцеринові (у гранатометних, мінних, артилерійсь-ких пострілах) – виготовляються із суміші піроксиліну та нітрогліцерину.

Піротехнічні сполуки – це суміш:

- горючих речовин (магній, фосфор, алюміній);

- окиснювачів (хлоратів, нітратів);

- цементаторів (природні і штучні смоли);

- речовин, що надають сполукам колір.

Піротехнічні сполуки використовуються для освітлюваль-них і сигнальних патронів, трасуючих і запалювальних куль.