4.6. Призначення, характеристика, будова та принцип дії підривників і-238, в-429 (в-429е) і вс-5

Підривник – це пристрій, що призначений для створення початкового вибухового імпульсу з метою виклику детонації розривного заряду. Підривник складається з декількох механізмів.

Основу підривника складає вогневий ланцюг. Це комбинація елементів, що складаються із різних вибухових речовин.

Початковий імпульс у вогняному ланцюзі дає капсуль-запальник при наколюванні його жалом. Між капсуль- запальником і капсуль-детонатором може встановлюватися сповільнювач із пресованого чорного пороху. Якщо кран відкритий, то промінь вогню до капсуля проходить безперешкодно.

При закритому крані горить порохова запресовка, забезпечуючи уповільнення дії підривника. Капсуль-детонатор підсилює промінь вогню вибуховим імпульсом. У ряді підривників (за конструктивними міркуваннями) установлюють передатний заряд. Детонатор викликає вибух розривного заряду.

Вогневий ланцюг підривника може включати самоліквіда-тор. Він складається з капсуль-запальника запалювального механізму, великого сповільнювача (горіння його повинне продов-жуватися протягом декількох або навіть декількох десятків секунд) і заряду підсилення, що підриває капсуль-детонатор підривника. Промінь вогню капсуль-запальника може використовуватися для займання порохового запресування піротехнічного запобіжника.

У конкретних зразках підривників деякі елементи вогневого ланцюга можуть бути вилучені або додані нові.

За місцем установлення підривники можуть бути головними, донними і головодонними. Вогневий ланцюг останніх, аналогічний розглянутим. У донному підривнику або донній частині головодонного підривника елементи вогневого ланцюга розміщені у зворотному порядку, оскільки розривний заряд знаходиться зверху підривника. Елементи запалювального механізму встановлюються аналогічно у всіх підривниках.

За ступенем запобігання від передчасного спрацьовування (наприклад, від струсу під час пострілу) капсулів підривники діляться на: запобіжний (більшість), напівзапобіжний (рідко) і незапобіжний (у даний час не використовуються). У першому випадку запобіжник, що перешкоджає спрацьовуванню підривника, а також розриву снаряда, розташований між капсуль-детонатором і детонатором, тобто в службовому обігу і при русі по каналу ствола обидва капсулі ізольовані. У другому – запобіжник розміщений за капсуль-запалювачем і в третьому – запобіжник відсутній.

По дальності зведення підривники можна розділити на два типи: зведення за дульним зрізом ствола (у декількох метрах) і завчасним зведенням (у декількох десятках метрів).

Підривники, в яких переміщаються механічні деталі, називаються механічними. Підривники, в яких використовується електрична енергія, називаються п’єзоелектричними (електрич-ними).

Підривник І-238

Головний електромеханічний підривник І-238 (рис. 4.14, 4.15, 4.16) запобіжного типу із завчасним зведенням призначений для комплектації кумулятивного снаряда ЗБК12М (ЗБК12). Підривник має праву різьбу для вкручування у головку снаряда. При стрільбі підривник не вимагає будь-яких підготовчих операцій.

Підривник забезпечує миттєве спрацювання снаряда при зустрічі з бронею і твердими перешкодами на відстані більше 40 м від дульного зрізу ствола. Підривник готовий до дії при стрільбі по місцевості і легким перешкодам на відстані більше 100 м від дуль-ного зрізу ствола.

Рис. 4.14. Підривник І-238. Загальний вигляд

Підривник І-238 (рис. 4.16) складається з наступних вузлів і механізмів:

- запобіжно-детонуючого механізму;

- блока живлення, що містить імпульсний генератор і блок конденсаторів із вузлом уповільнення;

- контактного пристрою.

Запобіжно-детонуючий механізм забезпечує безпеку підривника у службовому обігу, у каналі ствола гармати і на траєкторії до моменту його зведення, а при зустрічі з перешкодою видає детонуючий імпульс капсуль-детонатора снаряда.

Рис 4.15. Електрична схема:

РК – реакціонний контакт; ІГ – імпульсний генератор; С1, С2, С3, С4 – конденсатори; R1, R2 – резистори; ЕД – електро-детонатор; ЕВ – електрозапалювач; ІЗ – інерційний замикач; КП1, КП2 – контактні групи

Механізм складається з втулки 31 з передатним зарядом 32, движка 30 з електродетонатором ЕД подвійної дії і резистором РЗ, пружини 3, колодки 4, діафрагми 5, ковпачка 34, контактної группи КП2 (КП2/1, КП2/2), що складається з двох ламелей 28 і двох контактів 29, стопорного механізму, що складається із стопорів 35, 38, пружин 37, 40, кульок 36, 39 і детонатора 33.

У службовому обігу і в каналі, при пострілі снаряда движок 30 утримується у холостому (у незведеному) положенні стопорним механізмом через кульку 36. При цьому електродетонатор ЕД, розміщений у движку 30, зміщений відносно передаточного заряду 32 і відключений від блоку конденсаторів С1, С2 і СЗ (контактна група КП2 розімкнена), що і забезпечує безпеку підривника (рис. 4.16).

Рис.4.16. Підривник І-238. Будова:

1 – гайка; 2, 15 – прокладки; 3, 17, 37, 40 – пружини; 4, 22, 23 – колодки; 5 – діафрагма; 6 – запобіжник; 7 – якір; 8, 20, 28 – ламелі; 9,16,29 – контакти; 10 – підсилений заряд; 11, 19, 31 – втулки; 12, 34 – ковпачки; 13 – корпус; 14 – головка; 18 – гільза; 21 – сповільнювач; 24, 27 – ярма; 25 – магніт; 26 – котушка; 30 – движок; 32 – передатний заряд; 33 – детонатор; 35, 38 – стопори; 36, 39 – кульки; ЕД – електродетонатор; R1, R2, R3 – резистори; С1, С4 – конденсатори; ЕВ – електро-западач

Блок живлення призначений для виробляння у момент пострілу і збереження під час польоту снаряда електричної енергії, необхідної для нормальної дії підривника біля цілі, і складається з імпульсного генератора ІГ і блока конденсаторів з вузлом уповільнення.

Імпульсний генератор ІГ заряджає у момент пострілу блок конденсаторів СІ, С2, С3. У генератор входять два ярма 24, 27, магніт 25, котушка 26, якір 7 і запобіжник 6. У вузлі генератора і в колодці 23 знаходиться контактна група КП1, що складається з ламелі 8 і контакту 9.

Блок конденсаторів з вузлом уповільнення складається з колодки 22, в якій разміщені конденсатори СІ, С2, СЗ, С4, резистори К1, Я2, ламель 20 і вузол уповільнення. До складу вузла уповільнення входять електрозапалювач ЕЗ, уповільнювач 21 і підсилений заряд 10.

Контактний пристрій складається з реакційного контакту РК та інерційного замикача ІЗ. Реакційний контакт РК, який замикається при зустрічі з твердою перешкодою, служить для підключення електродетонатора ЕД до блока конденсаторів СІ, С2, СЗ.

Інерційний замикач ІЗ, що зминається при зустрічі з м’яким грунтом або легкою перешкодою, служить для підключення електрозапалювача ЕЗ до конденсатора С4. Реакційний контакт РК складається з ковпачка 12 і втулки 11. Другою контактною деталлю РК є корпус 13, в якому зібрані всі вузли і деталі підривника.

Інерційний замикач ІЗ складається з контакту 16, пружини 17 і гильзи 18, яка ізольована від ковпачка 12 втулкою 19. Другим контактом ІЗ є головка 14.

Герметичність підривника забезпечується прокладками 2 піджатими гайкою 1 і прокладкою 15, піджатою головкою 14.

Дія підривника

При пострілі (рис. 4.17) під дією сили інерції від лінійного прискорення якір 7, розгинаючи запобіжник 6, переміщається, і лапки запобіжника входять у канавку якоря та фіксують його в нижньому положенні. При цьому в котушці 26 імпульсного генератора ІГ наводиться електрорухаюча сила (ЕРС) і відбувається зарядка блока конденсаторів СІ, С2, СЗ. У кінці ходу якір 7 розмикає контакт КП1 (контакт 9 розчіплюється з ламеллю 8) і конденсатори СІ, С2, СЗ відключаються від обмотки котушки 26 генератора.

Одночасно під дією сили інерції, стискаючи пружини 37, 40, опускаються у нижнєє положення стопори 35, 38, і кулька 39 викочується у паз втулки 31 на головку стопора 38 і тим самим звільняє шлях для підіймання стопора 35 після вильоту снаряда із каналу ствола гармати.

Рис. 4.17. Підривник І-238 при пострілі:

6 – запобіжник; 7 – якір; 8 – ламель; 9 – контакт; 26 – котушка; 31 – втулка; 35, 38 – стопор; 36, 39 – кульки; 37, 40 – пружини

На траєкторії (рис. 4.18) після вильоту снаряда із каналу ствола гармати на відстані 3-40 м від дульного зрізу під дією пружин 37, 40 стопори 35, 38 піднімаються у верхнє положення, і кулька 36, що утримує движок 30 у холостому положенні, викочується у розточку втулки 31 і звільняє движок. Движок 30 під дією пружини 3 переміщується разом з електродетонатором ЕД і фіксується ковпачком 34 у зведеному, бойовому положенні. Контактна група КП2 (КП2/1, КП2/2) замикається, тому, що контакт 29 притискається до ламелі 28. З цього моменту вогневі та електричні ланцюги підривника готові до дії при зустрічі з бронею або з іншою жорсткою перешкодою.

Рис. 4.18. Підривник І-238 на траєкторії:

3, 37, 40 – пружини; 28 – ламель; 29 – контакт; 30 – движок; 31 – втулка; 32 – передатний заряд; 34 – ковпачок; 35, 38 – стопори; 36, 39 – кульки; ЕД – електродетонатор

Щоб виключити дію підривника на траєкторії при замиканні інерційного замикача ІЗ, внаслідок набігання контакту 16 на головку 14 у момент розкриття лопатей стабілізатора снаряда, зарядка конденсатора С4 від блока конденсаторів СІ, С2, СЗ відбувається після зведення движка 30 через резистор R1 та опір містка електродетонатора ЕД. Готовність підривника до дії при зустрічі з грунтом і легкими перешкодами визначається появою на конденсаторі С4 напруги, достатньої для спрацювання електроза-палювача ЕЗ. Це відбувається на відстані 16-100 м від дульного зрізу гармати.

При зустрічі з бронею (рис. 4.19) зминається корпус 13 і стикається з ковпачком 12, реакційний контакт РК замикається і конденсатори СІ, С2, СЗ розряджаються на електродетонатор ЕД. Дія електродетонатора викликає детонацію передатного заряду 32 і детонатора 33, яка передається капсуль-детонатора снаряда.

Підривник працює при зустрічі як із гомогенною, так з екранірованою бронею.

Рис. 4.19. Підривник І-238 при зустрічі з бронею:

12 – ковпачок; 13 – корпус; 32 – передаточний заряд; 33 – детонатор; ЕД – електродетонатор

При зустрічі з м’яким грунтом або з легкою перешкодою (рис. 4.20) під дією сили інерції контакт 16, долаючи опір пружини 17, переміщається вперед і стикається з головкою 14, інерційний замикач ІЗ замикається.

Рис. 4.20. Підривник І-238 при зустрічі з м’ягким грунтом:

10 – підсилювальний заряд; 14 – головка; 16 – контакт; 17 – пружина; 21 – уповільнювач; 32 – передатний заряд; 33 – детонатор; ЕД – електродетонатор

При цьому конденсатор С4 розряджається на електрозапалювач ЕЗ, промінь вогню від якого попадає до сповільнювача 21 і запалює його.

Після згорання сповільнювача 21 через 0,005-0,25 с. спра-цьовує підсилювальний заряд 10, промінь якого приводить у дію електродетонатор ЕД. Спрацьовування електродетонатора визиває детонацію передаточного заряду 32 і детонатора 33, яка передається до капсуль-детонатора снаряда.

Підривники В-429, В-429Е (рис. 4.21) є головними підривниками миттєвої, інерційної і сповільненої дії, запобіжного типу (з ізоляцією капсуль-детонатора від детонатора), із завчасним зведенням. Призначається для комплектації осколково-фугасних снарядів

Підривники мають однаковий пристрій і відрізняються один від одного тільки окремими деталями.

Вони забезпечують дію осколково-фугасного снаряда і вкручуються у його головку.

Рис. 4.21. Підривники В-429, В-429Е. Загальний вигляд

Підривники В-429, В-429Е мають наступні чотири установки:

- на осколкову дію (кран установлений на “О”, ковпачок знятий);

- на фугасну дію (кран установлений на “О”, ковпачок надітий);

- на фугасну дію з уповільненням (кран установлений на “3”, ковпачок надітий);

- на рикошетну дію (кран установлений на “3”, ковпачок знятий).

Вага підривника близько 435 г.

На корпусі підривника вибито клеймо В-429.

Всі підривники упаковуються в одинакові (відрізняються тільки манкіровкою) ящики, по 64 шт. у кожен. Орієнтовна маса ящика з підривниками – 43 кг.

Підривник В-429 (рис. 4.22) складається з наступних механізмів, зібраних у корпусі 18 і головній втулці 10:

- ударного механізму миттєвої та інерційної дії;

- уповільнювального пристрою з настановним пристосу- ванням;

- запобіжно-детонуючого механізму дальнього зведення.

Корпус 18 підривника виготовлений із сталі. Зовні корпус має праву різьбу для загвинчування підривника у снаряд.

Ударний механізм миттєвої та інерційної дії служить для приведення у дію детонаційного ланцюга підривника при зустрічі снаряда з перешкодою і складається з: ударника миттєвої дії 6 із жалом 9; ударника інерційної дії 11 з капсуль-запальником 14, який закріплений в ударнику втулкою 13 з прокладками; осідаючої гільзи 8; кульок 4 і 5 і запобіжної пружини 7.

Кульки 4 поміщені у гніздах ударника інерційної дії і, виступаючи з них, входять у кільцеву проточку на жалі 9. У такому положенні кульки утримуються осідаючою гільзою 8 і оберігають капсуль-запальник від наколювання жалом при пострілі і при поводженні з підривником.

Зібраний ударний механізм поміщений у головній втулці 10, на яку закатана мембрана 2 і нагвинчений ковпачок 1.

Уповільнювальний пристрій з настановним пристосуван-ням служить (разом із ковпачком) для забезпечення різних установок підривника і складається із: втулки 16 із запресованими в ній уповільнювачем 17 і підсилювальним стовпчиком; втулки-регулятора 15, що забезпечує необхідний час горіння сповіль-нювача; крана 41 зі шпилькою 45, що обмежує його повертання на 90°; двох втулок 42; кілець 44 шайби 43, що закріплюють кран у корпусі 18 і забезпечують герметичність підривника.

Для установки крана на необхідний час дії підривника на його зовнішньому торці є настановна стрілка, а на бічній поверхні корпуса підривника – риски з відмітками “О” (кран відкритий) і “3” (кран закритий).

Рис. 4.22. Будова підривника В-429:

1 – ковпачок; 2 – мембрана; 3, 12, 31, 44 – кільце; 4, 5, 21 – кулька; 6 – ударник миттєвої дії; 7 – запобіжна пружина; 8 – осідаюча гільза; 9 – жало; 10 – головна втулка; 11 – ударник інерційної дії; 13, 16, 33, 42– втулка; 14 – капсуль-запалювальник; 15 – втулка-регулятор; 17 – уповільнювач; 18 – корпус; 19 – кришка; 20 – заводна пружина; 22 – осідаюча втулка; 23, 24– пружина; 25 – стопор; 26 – стакан; 27 – детонатор; 28 – гайка; 29, 46 – герметизуюче кільце; 30 – кришка; 32 – гвинт; 34 – сорочка; 35 – вісь; 36 – капсуль-детонатор; 37 – поворотна втулка; 38 – чека; 39 – ниряло; 40 – прокладка; 41 – кран; 43 – шайба; 45 – шпилька; 47 – передатний заряд; 48 – обмежувач

Запобіжно–детонуючий механізм забезпечує безпеку підривника у службовому обігу і при пострілі – надійну детонацію розривного заряду при зустрічі снаряда з перешкодою. Він складається з поворотної втулки 37, що обертається на осі 35 під дією заводної пружини 20, з’єднаної одним кінцем з кришкою 19, а іншим – із сорочкою 34, яка зчіплюється із втулкою 33. У поворотній втулці поміщені капсуль-детонатор 36 і стопорний пристрій, що утримує втулку в незведеному положенні. Стопорний пристрій складається із стопора 25, кульки 21, осідаючої втулки 22, пружини 24 і пружини 23.

Стопор 25 входить у гніздо втулки 33 і тим самим не дозволяє поворотній втулці 37 обернутися під дією заводної пружини 20.

Від виходу стопора 25 із зчеплення із втулкою 33 під дією стислої пружини 24 утримує кульку 21, який у свою чергу, утримується осідаючою втулкою 22 та упирається у кришку 19. Кришка двома гвинтами пригвинчена до поворотної втулки.

Капсуль-детонатор 36 відокремлений від детонатора 27 втулкою 33, що перешкоджає вибуху передатного заряду і детонатора у разі спрацьовування капсуль-детонатора при незведеному положенні поворотної втулки.

Фіксуючий пристрій, що складається з ниряла 39 і чеки 38, служать для запобігання спрацьовуванню підривника в каналі ствола або на траєкторії при випадковій дії капсуль-запальника 14 у момент пострілу, коли кран 41 встановлений на “3”. В цьому випадку ниряло 39 зрізає чеку 38, осідає і перешкоджає повороту втулки 37 у зведене положення. Капсуль-детонатор залишається в зміщеному щодо передатного заряду положенні. (При установці крана на “О” капсуль-детонатор спрацьовує, знаходячись у зміщеному положенні щодо передатного заряду, безпосередньо від капсуль-запальника, минувши уповільнювач. В обох випадках при зустрічі снаряда з перешкодою буде відмова у дії підривника).

Детонатор 27 розміщений в стакані 26, який закритий кришкою 30. Для усунення можливості удару втулкою 33 по детонатору 27 у момент пострілу між втулкою 33 і стаканом 26 поставлено кільце 31, що служить опорою для запобіжно-детонуючого механізму.

Дія підривника

Установка підривника на необхідну дію проводиться допоміжним краном і ковпачком.

Підривник на заводі збирається з установкою крана на “О”. При стрільбі на осколкову дію (установка “О” без ковпачка) ковпачок необхідно відкрутити. При стрільбі на фугасну дію (установка “О” з ковпачком) ковпачок не відкручують. При стрільбі на фугасну дію із сповільненням (установка “З” з ковпачком) кран необхідно повернути за годинниковою стрілкою до відмови (до збігу стрілки на крані, з напрямком на клеймо “З”, яке нанесено на корпусі).

Повертання вентиля здійснюється вручну спеціальним ключом.

У момент пострілу під дією сили інерції від лінійного прискорення снаряда осідаюча гільза 8 (рис. 4.23) ударного механізму, стискаючи запобіжну пружину 7 (рис. 4.24), осідає до упора у фланець ударника інерційної дії 11.

Рис. 4.23. Положення деталей підривника при пострілі:

5 – кулька; 7 – запобіжна пружина; 10 – головна втулка; 11 – ударник інерційної дії; 21 – кулька; 22 – осідаюча втулка; 23, 24– пружина; 25 – стопор; 33 – втулка; 35 – повертальна втулка

Ударник миттєвої дії опускається до упора в кульку 4, а кулька 5 випадає у порожнину головної втулки 10 і звільняє місце для піднімання осідаючої гільзи 8.

Одночасно осідаюча втулка 22 стискає пружину 23 і звільняє кульку 21, що зміщується до стінки гнізда у поворотній втулці 35, звільняючи місце для піднімання стопора 25.

У цьому положенні деталі підривника залишаються до вильоту снаряда з каналу ствола гармати.

Після вильоту снаряда із каналу стовола гармати стисла запобіжна пружина 7 (рис. 4.23) підтискає осідаючу гільзу 8 до ударника миттєвої дії 6, одночасно просуваючи його до упора уступа головної втулки 10. Кульки 4 під дією відцентрових сил викочуються у порожнину головної втулки і звільняють прохід жала 9 до капсуль-запальника 14.

Рис. 4.24. Положення деталей підривника після вильоту снаряда

з каналу ствола

6 – ударник миттєвої дії; 7 – запобіжна пружина; 8 – осідаюча гильза; 9 – жало; 17 – пороховий сповільнювач з підсилювальним циліндрам; 19 – кришка; 20 – поворотна втулка; 36 – капсуль-детонатор; 49 – передатний заряд

Під дією стислої пружини 23 при пострілі (рис. 4.23) переміщується осідаюча втулка 22, а пружина 24, стиснута при збиранні підривника, розжимається і штовхає стопор 25, хвостовик якого виходить із гнізда втулки 33 і звільняє поворотну втулку 37. Поворотна втулка под дією заводної пружини 20 (рис. 4.24) повертається і ставить капсуль-детонатор 36 над передатним зарядом 49. Підривник зведений.

При зустрічі снаряда з перешкодою, коли підривник встановлений на осколкову дію, силою удару мембрана 2 (рис. 4.25) проривається і ударник миттєвої дії 6 жалом 9 наколює капсуль-запальник 14. Промінь вогню через центральний отвір в корпусі і отвір у крані 41 передається капсуль-детонатору 36, що викликає вибух передатного заряду 49 і далі – детонатора.

Рис. 4.25. Положення деталей підривника при зустрічі

з перешкодою:

2 – мембрана; 6 – ударник миттєвої дії; 7 – пружина; 8 – осідаюча гільза; 9 – жало; 11 – ударник інерційної дії; 14 – капсуль-запальник; 27 – дето-натор; 36 – капсуль-детонатор; 49 – передаточний заряд

Якщо підривник встановлений на фугасну дію, то наколювання капсуль-запальника відбувається внаслідок просування ударника інерційної дії 11 до жала 9.

Якщо підривник встановлений на фугасну дію з уповільненням або на рикошетну дію, то центральний отвір у корпусі перекритий краном 41, і тому промінь вогню від капсуль-запальника 14 проходить до капсуль-детонатора 36 через уповільнювач. Час горіння сповільнювача і визначає сповільнену дію підривника.

Підривник В-429Е (рис. 4.26) за своєю будовою відрізняється від підривника В-429 наявністю додаткового запобіжника 1, що призначений для утримання ударника інерційної дії 7 з капсуль-запальником 6 від набігання на жало 5 під дією сил гальмування снаряда у момент розкриття оперення стабілізатора.

Рис. 4.26. Пристрій підривника В-429Е:

1 – запобіжник; 2 – пружина; 3 – ковпачок; 4 – головна втулка; 5 – жало; 6 – капсуль-запальник; 7 – ударник інерційної дії

Крім того, ковпачок 3 підривника В-429Е має стоншене денце. Це дозволяє вести стрільбу на осколкову дію снаряда без зняття ковпачка, тобто з установкою підривника на фугасну дію (кран встановлений на “О”, ковпачок надітий).

Підривники ВС-5. Артилерійські головні підривники ВС-5 (рис. 4.27) є підривниками дистанційної дії, що забезпечуються дубльованим вогневим ланцюгом самоліквідації. Час дії – постійний, рівний 3-5 с. після пострілу.

Підривники призначені для виконання практичної стрільби по щитах-мішенях прямим наведенням на повному (штатному) заряді осколково-фугасними снарядами з танкових гармат.

Рис. 4.27. Загальний вигляд підривника ВС-5

Стрільба із підривниками ВС-5 ведеться за тими ж Таблицями стрільби і шкалами прицілу, що і з іншими штатними підривниками. При цьому ніякої установки підривників перед заряджанням проводити не потрібно.

Вибраний час дії підривників ВС-5 забезпечує самолік-відацію снарядів у повітрі або на грунті після проходження ними щита-мішені на безпечній відстані від нього, не дальше 4000 м від рубежу відкриття вогню.

Загальна будова (рис. 4.27)

Підривник складається з наступних вузлів і деталей:

- двох накольно-запалювальних механізмів;

- дистанційних частин;

- двох уповільнювачів;

- капсуль-детонатора;

- детонатора.

Рис. 4.28. Підривник ВС-5:

1 – головка; 2 – капсуль-запальник; 3 – втулка; 4 – пружина запобіжника; 5 – гільза; 6 – жало; 7, 12, 14 – втулка; 8, 9 – кільце; 10 – запальник; 11 – піротехнічний склад; 13 – корпус; 15, 21– запресовка; 16 – шашка детонатора; 17, 24, 25 – прокладка; 18 – стакан; 19 – кришка; 20 – капсуль-детонатор; 22 – сповільнювач; 23 – стовбчик підсилювач; 26 – амортизатор; в – отвір

Накольно-запалювальні механізми призначені для запалювання вогневого ланцюга підривника, після вигорання якого спрацьовують капсуль-детонатор і детонатор, викликаючи розрив (самоліквідацію) снаряда. Накольно-запалювальні механізми зібрані у гільзах, поміщені у втулку і підтиснути зверху амортизатором. Кожен механізм складається із жала, запобіжної пружини і капсуля-запальника, який поміщений у втулку. Амортизатор служить для пом’якшення удару втулки з капсуль-запальником при випадковому падінні снаряда з підривником на тверду основу.

Дистанційна частина є основним елементом вогневого ланцюга, що визначає час дії підривника після пострілу, і складається із втулки із запресованим піротехнічним складом, двох запальників і двох стовпчиків-підсилювачів. Втулка має два вогпередавальні отвори.

Уповільнювачі служать для запобігання спрацьовуванню підривника при пострілі (у стволі гармати або поблизу вогневої позиції) в тому випадку, якщо з будь-якої причини відбудеться швидше, ніж передбачено, передача струменя вогню від капсуль-запальників до сповільнювачів.

Капсуль-детонатор, закріплений у втулці, служить для перетворення струменя вогню у вибуховий імпульс, необхідний для спрацювання детонатора. Для посилення форсу вогню, що передається капсулю-детонатору між ним і сповільнювачами поміщена запресовка із спеціального піротехнічного складу.

Детонатор складається із стакана і пресованої шашки вибухової речовини. Зверху детонатор закритий металевою кришкою. Підривник загерметизований прокладками.

Дії підривника. У момент пострілу капсуль-запальники у втулках, зтискаючи під дією сили інерції пружину, наколюються на жало. Струмінь вогню від капсулів через запальники запалює піротехнічний склад, який починає горіти на чотирьох ділянках каналу одночасно.

Наприкінці горіння складу вогонь через підсилювальні стовбчики, отвори у втулці, сповільнювачі і запресовку передається капсуль-детонатору. Спрацьовування капсуля викликає вибух шашки детонатора і далі – розривного заряду снаряда.

Поводження з підривниками. При поступленні підривників на склад боєприпасів необхідно перевірити справність закупорювання, цілісність пломб, наявність і правильність маркування на ящиках, а у разі їх розкриття – на металевих коробках.

Герметичну закупорку без особливої необхідності не розкривати. При розкритті ящиків і коробок необхідно скласти акт із вказуванням причин розкриття і найменування робіт, проведених із піривниками.

Якщо після розкриття ящиків і коробок буде відмічена будь-яка несправність (корозія на підривниках, відсутність маркувального клейма; вм’ятини або інші пошкодження корпусів), ці підривники під час стрільби не використовуються і підлягають поверненню на склад боєприпасів.

Перед вгвинчуванням у снаряд кожний підривник зовні оглядається.

У снаряди вгвинчуються тільки справні, за зовнішнім виглядом, підривники до упору спеціальним ключом.

Категорично забороняється у військах і на військових базах розбирати підривники або виправляти їх окремі деталі.

Оберігати підривники від ударів, не упускати їх і не кидати.

Маркування і закупорка підривників. На зовнішній бічній поверхні корпусу кожного підривника є маркувальне клеймо, на якому зазначено:

- марка підривника;

- номер партії і рік її виготовлення;

- шифр заводу-виробника.

Із заводу-виробника підривники відправляються у герметичних коробках упакованими по 4 шт. і укладеними в дерев’яні ящики, що пломбуються заводом і представником замовника.

На передній стінці ящика наноситься чорною фарбою напис з вказівкою марки і кількості підривників, номера партії і року виготовлення, шифру заводу-виробника і маси брутто.

На кришці ящика наноситься знак небезпеки і розряд вантажу. Якщо в ящик вкладений ніж для розтину коробок, то на кришці ящика наноситься напис “Вкладений ніж”.

Вага закупорювального ящика із підривниками – 44 кг.