- •1. Адміністративна юстиція на Українських землях доби Російської та Австро-Угорської імперій( до 1917).
- •2. Адміністративна юстиція часів формування Української державності (1917-1920 роки )
- •3. Адміністративна юстиція України часів її перебування у складі срср (1920-1990 роки);
- •4. Понятття та ознаки новітної адміністративної юстиції в Україні
- •28 Червня 1996-Конституція України
- •22 Липня 1998 – указ пу про Заходи щодо впровадження адмін реформи в Укараїні.
- •7 Липня 2010 зу Про судоустрій та статус суддів (потім 2 червня 2016).
- •5. Моделі адміністративної юстиції у світі :
- •6. Система та структура адміністративних судів в Україні.
- •7. Сутність юридичного процесу
- •8. Провадження та стадії адміністративного процесу
- •9. Система адміністративного процесуального права
- •10. Поняття, зміст та види адміністративно процесуальних правовідносин
- •11. Метод апп
- •12. Джерела апп
- •3. Кодекси України:
- •4. Закони України:
- •5. Укази Президента України:
- •13. Апп та інші галузі права
- •14 .Наука апп
- •15. Поняття, завдання та мета адміністративного судочинства
- •16. Адміністративно- правовий спір як різновид публічного – правового спору.
- •17. Принцип верховенства права і законності в адмін судочинстві
- •18. Принцип рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом
- •19. Принцип змагальності сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі
- •20. Принцип гласності і відкритості адміністративного процесу
- •21. Забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішень адміністративного суду
- •22. Обов'язковість судових рішень як принцип адміністративного судочинства
- •11. Невиконання судового рішення є підставою для:
4. Понятття та ознаки новітної адміністративної юстиції в Україні
Цей період становлення адміністративної юстиції України характеризується активним розвитком, по-перше, національного законодавства про адміністративну юстицію, по-друге, наукових досліджень даного правового інституту, що пов’язано, передусім, з настанням нової епохи Українського державотворення та законодавства.
Незважаючи на досить сприятливі умови та плідні результати процесу становлення адміністративної юстиції в Україні, він, однак, тривав довгий час, супроводжуючись численними дискусіями та прийняттям низки нормативно-правових актів.
Становлення новітньої адміністративної юстиції України, на нашу думку, було ознаменовано, перш за все, проголошенням державного суверенітету України(1990) та створенням незалежної української держави(24 серпня 1991р).
Активне запровадження адміністративної юстиції в Україні розпочалося із схвалення Верховною Радою 28 квітня 1992 року Концепції судово-правової реформи в Україні.
28 Червня 1996-Конституція України
22 Липня 1998 – указ пу про Заходи щодо впровадження адмін реформи в Укараїні.
Остаточним кроком у формуванні адміністративної юстиції в Україні слід вважати прийняття 7 лютого 2002 року Закону "Про судоустрій України"'.
І, нарешті, своєрідним завершальним етапом формування інституту національної адміністративної юстиції стало прийнятт 6 липня 2005 року Кодексу адміністративного судочинства України.
7 Липня 2010 зу Про судоустрій та статус суддів (потім 2 червня 2016).
Підсумовуючи аналіз новітньої доби адміністративної юстиції України, зазначимо, що цей період умовно можна поділити на два етапи:
— перший етап почався з 1990 року і тривав до 2002 року. Характерними ознаками адміністративної юстиції цього періоду є факт розгляду та вирішення публічно-правових спорів загальними та господарськими судами у порядку, відповідно, цивільного та господарського процесів;
— другий етап розпочався у 2002 році, з моменту створення адміністративних судів, відтоді розгляд та вирішення спорів публічно-правового характеру поступово починає здійснюватися цими спеціально створеними судовими органами.Однак, відповідно до перехідних положень КАС України до початку діяльності окружних (місцевих) адміністративних судів підсудні йому справи вирішуються:
а) місцевими загальними судами;
б) відповідними господарськими судами
Адміністративна юстиція - це порядок розгляду і вирішення в процесуальній формі загальними або спеціально створюваними судами спорів, що виникають у сфері управлінської діяльності між громадянами чи юридичними особами, з одного боку, і органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами, - з іншого, в результаті чого може бути прийняте рішення про визнання недійсності і (чи) скасування незаконного акта чи інше відновлення порушеного суб'єктивного права зацікавленої особи.
Притаманні такі загальні ознаки:
1. Характерною рисою адміністративної юстиції є те, що вона являє собою правосуддя, судову, а не виконавчу владу.
2. Для всіх систем адміністративної юстиції характерне віднесення до її відання спорів, що виникають у сфері управлінської діяльності між громадянами чи юридичними особами, з одного боку, і адміністративними (управлінськими) органами - з іншого. Коло і зміст цих спорів індивідуальні в кожній окремій системі адміністративної юстиції, однак загальним для всіх спорів є їх адміністративно-правовий характер.
3. Адміністративній юстиції притаманна наявність системи судових органів, до компетенції яких входить розгляд зазначених справ по скаргах на рішення, дії чи бездіяльність державних органів у сфері управлінської діяльності.
4. Адміністративна юстиція характеризується також наявністю особливих процедур розгляду зазначених справ. Механізм розгляду справ в адміністративних судах побудований на зразок судового процесу в загальних судах і майже цілком відтворює його принципи (гласності, публічності, усності, змагальності). Разом з тим, одна із сторін адміністративно-правового спору - орган управління, або посадова особа, рішення, дії або бездіяльність яких оскаржуються. Кожна система адміністративної юстиції припускає, що розгляд і вирішення адміністративних спорів відбувається з дотриманням судової процесуальної форми.
5. Правовим наслідком вирішення спору у сфері управлінської діяльності органом адміністративної юстиції є визнання недійсності і (чи) скасування незаконного акта чи інше відновлення порушеного суб'єктивного права зацікавленої особи.
