6.4 Оформлення звіту

Звіт з лабораторної роботи представляється кожним студентом окремо. У звіті повинні бути висвітлені основні теоретичні передумови розрахунків і вводу статичних поправок, тобто результати розрахунків і графічні побудови. Звіт повинен закінчуватися висновками.

6.5 Питання для самоперевірки

1. Які поправки називають статичними?

2. Які статичні поправки Ви знаєте?

3. Які дані необхідні для розрахунку поправки за ЗМШ?

4. Якими методами можна визначити параметри ЗМШ?

5. Що таке вертикальний час і як його визначають?

6. Що таке лінія приведення і для чого вона застосовується?

7. Де враховуються обраховані статичні поправки?

8. Чи є статичні поправки залежні від часу приходу хвиль?

6.6 Рекомендована література

1. Гурвич И.И., Боганик Г.Н. Сейсмическая разведка. - М.: Недра, 1980, (гл. XIV § 28 п.п. 1,2).

2. Справочник геофизика. Сейсморазведка. Под редакцией Гурвича и др.- М.: Недра, 1981, (гл. V § 55).

Лабораторна робота № 7 Розрахунок та введення кінематичних поправок

7.1 Мета та завдання роботи

Метою роботи є ознайомлення з поняттям кінемитчні поправки, які є одними з основних процедур обробки сейсмічної інформації й основами їх розрахунку.

Завданням роботи є розрахунок кінематичних поправок і перетворення виправленого годографа відбитої хвилі (лабораторна робота № 6) в лінію t₀(x).

7.2 Основні теоретичні положення

Найбільш розповсюдженим способом представлення сейсмічних матеріалів є часові розрізи.Часовий розріз є сукупністю сейсмограм, на яких відбиття віднесені не до часу їх фактичної реєстрації, а через відповідні перетворення – до часу t₀, а траси віднесені до середини відрізка збудження-прийом.

Найпростіший спосіб отримання часового розрізу існує, коли спостереження на профілі проводяться за методикою центрового променя (рис.7.1,а). У цьому випадку на профілі сейсмоприймач С розташовується тільки поблизу точки вибуху, і, відповідно, реєструється тільки одна траса.

Після введення статичних поправок і об’єднання всіх записів на одному графіку, отримують часовий розріз (рис.7.1,б). При достатньо щільному розташуванні трас отриманний таким шляхом часовий розріз містить більш повну інформацію про особливості зареєстрованих хвиль, ніж графік, що містить лише їх годографи. Вісі синфазності на такому часовому розрізі є лініями t₀(x). Однак, методика центрового променя не отримала широкого застосування через високу вартість робіт.

Часові розрізи, подібні розглянутим, можна отримати також із звичайних сейсмограм, зареєстрованих при різних віддаленнях приймачів від джерел. Для цього слід перетворити вихідні сейсмограми так, щоб вісі синфазності

Рисунок 7.1 – До виводу кінематичної поправки

t(x) відбитих хвиль на них перетворилися в лінії t₀(x). Зв’язок між лініями t(x) та t₀(x) може бути встановлено з рівнянь (7.1) та (7.2)

, (7.1)

, (7.2)

де h_x – ехо-глибина від відбиваючої границі в точці х;

h – ехо-глибина в точці, суміщеною з точкою вибуху;

x – відстань збудження-прийом;

φ – кут нахилу границі;

V – швидкість хвилі;

t₀ – час приходу хвилі, збудженої та зареєстрованої в одній точці.

За визначенням маємо

. (7.3)

Тоді на основі (7.2) запишемо

, (7.4)

де величина

(7.5)

називається кінематичною поправкою.

З (7.4) випливає

, (7.6)

,

де х_ПЗ, х_ПП – координати пункту збудження (ПЗ) та пункту прийому (ПП) відповідно.

Отримане співвідношення визначає шлях перетворення годографа відбитої хвилі в лінію t₀(x) (рис.7.1,в,г). З цією метою від спостереженного часу t (x) слід відняти кінематичну поправку та отриману різницю присвоїти точці з координатою х/2, тобто точці, яка розташована на профілі посередині між ПЗ та ПП. Таке перетворення називається введенням кінематичної поправки.

Перехід від координати х до координати х/2, який здійснюється при введенні кінематичної поправки, має точний фізичний зміст лише у випадку горизонтально-шаруватого середовища: в точці профіля х спостерігається хвиля, відбита від границі в точці з абсцисою х/2. При похилій границі точка відбиття r зміщена вбік підняття відносно точки нормального відбиття п, яка відповідає пункту профіля х/2 (рис.7.2).



О

n

х

r

Рисунок 7.2 – Пояснення до введення кінематичної поправки

Введення кінематичних поправок переслідує дві мети: 1) криволінійні годографи хвиль, відбитих від плоских ділянок границь, перетворюються у відрізки прямих, сукупність яких є часовим розрізом, який дає наочне уявлення про структурні особливості сейсмічних границь;

2) спрямлення годографів корисних хвиль спрощує їх синфазне сумування з метою виділення однократних відбиттів на фоні випадкових і регулярних хвиль-завад.

Для здійснення перетворення слід попередньо обчислити поправку Δt_к. З цією метою замість формули (7.5) часто застосовують спрощену формулу, справедливу для випадку горизонтальної границі

.

Величину середньої швидкості V_сер визначають на основі вивчення швидкостей в покриваючій товщі за даними свердловинних спостережень.

7.3 Порядок проведення роботи

Розрахувати кінематичні поправки для годографів відбитих хвиль (лабораторна робота №8) для наступних умов:

1. V_сер=1950 м/с, φ =0.

2. V_сер=1950 м/с, φ =5°.

Побудувати часовий розріз t₀(x) у тому ж масштабі, як у роботі № 6.

7.4 Оформлення звіту

Звіт з лабораторної роботи має містити основні теоретичні положення, розрахунки кінематичних поправок, побудований часовий розріз.

7.5 Питання для самоперевірки

1. Що називають лінією t₀(x)?

2. Якими шляхами можна отримати часовий розріз t₀(x)?

3. Які поправки називають кінематичними?

4. Які параметри середовища повинні бути відомі для розрахунку кінематичної поправки?

5. З якою метою вводяться кінематичні поправки?

7.6 Рекомендована література

1. Гурвич И.И., Боганик Г.Н. Сейсмическая разведка. - М.: Недра, 1980, (гл. XIV § 28 п.п. 3,4).

2. Справочник геофизика. Сейсморазведка. Под редакцией Гурвича и др.- М.: Недра, 1981, (гл. V § 56).