Управління дебіторською заборгованістю підприємства.
Дебіторська заборгованість — це елемент оборотного капіталу, сума боргів, що належать підприємству від юридичних чи фізичних осіб. Вона займає значну питому вагу у структурі оборотних активів підприємства. Збільшення дебіторської заборгованості означає вилучення засобів з обороту та призводить до додаткових витрат підприємства, виникають збитки від безнадійної дебіторської заборгованості. Але зростання дебіторської заборгованості не завжди оцінюють негативно. Виділяють нормальну та прострочену дебіторську заборгованість. Фінансові ускладнення на підприємстві створює наявність саме простроченої заборгованості, тому що підприємство буде відчувати нестачу фінансових ресурсів для виплати заробітної плати, придбання запасів, а також уповільниться обертання оборотного капіталу .
На дебіторську заборгованість впливають як внутрішні, так і зовнішні фактори. Внутрішні фактори - це кредитна політика організацій (підприємств), професіоналізм фінансового менеджера, структура розрахунків, види і стан контролю. Що стосується врахування зовнішніх факторів при розробці управлінських рішень, то до основних таких факторів треба віднести: стан розрахунків у країні, ефективність грошово-кредитної політики центрального банку та комерційних банків, фондів, фінансові ринки, рівень інфляції, види продукції та послуг, стан сегментів товарного ринку, фінансову стабільність і підтримку бізнесу тощо. Зовнішні фактори мають велике значення при створенні стратегії визначення дебіторської заборгованості.
На світовому ринку і в Україні діє механізм повернення дебіторської заборгованості, що передбачає декілька методів рефінансування дебіторської заборгованості .
|
|
|
|
Управління грошовими активами підприємства.
Управління грошовими активами або залишком коштів, що постійно знаходиться в розпорядженні підприємства, складає невід'ємну частину функцій загального управління оборотними активами. Розмір залишку грошових активів, яким оперує підприємство в процесі господарської діяльності, визначає рівень його абсолютної платоспроможності (готовність підприємства негайно розрахуватися по усіх своїх невідкладних фінансових зобов'язаннях), впливає на тривалість операційного циклу (а отже і на розмір фінансових коштів, інвестованих в оборотні активи), а також характеризує у визначеній мері його інвестиційні можливості (інвестиційний потенціал здійснення підприємством короткострокових фінансових вкладень).
Формування підприємством грошових авуарів (або грошових готівкових коштів) викликається рядом причин, що покладені в основу відповідної класифікації залишків його коштів (рис. 3.2.15).
ВИДИ ГРОШОВИХ АВУАРІВ ПІДПРИЄМСТВА:
Операційний (або трансакційний) залишок грошових активів
Страховий (або резервний) залишок грошових активів
Інвестиційний (або спекулятивний) залишок грошових активів
Компенсаційний залишок грошових активів
Рис. 3.2.15. Основні види грошових авуарів, формованих у складі оборотних активів.
Операційний (або трансакційний) залишок грошових активів формується з метою забезпечення поточних платежів, пов'язаних з виробничо-комерційної (операційної) діяльністю підприємства: із закупівлі сировини, матеріалів і напівфабрикатів; оплаті праці; сплаті податків; оплаті послуг сторонніх організацій і т.п. Цей вид залишку коштів є основним у складі сукупних грошових активів підприємства.
Страховий (або резервний) залишок грошових активів формується для страхування ризику несвоєчасного надходження коштів від операційної діяльності в зв'язку з погіршенням кон'юнктури на ринку готової продукції, уповільненням платіжного обороту і з інших причин. Необхідність формування цього виду залишку обумовлена вимогами підтримки постійної платоспроможності підприємства по невідкладних фінансових зобов'язаннях. На обсяг цього виду залишку грошових активів значною мірою впливає доступність одержання підприємством короткострокових фінансових кредитів.
Інвестиційний (або спекулятивний) залишок грошових активів формується з метою здійснення ефективних короткострокових фінансових вкладень при сприятливій кон'юнктурі в окремих сегментах ринку грошей. Цей вид залишку може цілеспрямовано формуватися тільки в тому випадку, якщо цілком задоволена потреба у формуванні грошових авуарів інших видів. На сучасному етапі економічного розвитку країни гнітюче число підприємств не має можливості формувати цей вид грошових активів.
Компенсаційний залишок грошових активів формується в основному за вимогою банку, що здійснює розрахункове обслуговування підприємства і надає йому інші види фінансових послуг. Він являє собою незнижувану суму грошових активів, що підприємство відповідно до умов угоди про банківське обслуговування повинне постійно зберігати на своєму розрахунковому рахунку. Формування такого залишку грошових активів є однією з умов видачі підприємству бланкового (незабезпеченого) кредиту і надання йому широкого спектра банківських послуг.
Розглянуті види залишків грошових активів характеризують лише економічні мотиви формування підприємством своїх грошових авуарів, однак чітке їхнє розмежування в практичних умовах є досить проблематичним. Так, страховий залишок грошових активів у період його незатребуваності може використовуватися в інвестиційних цілях або розглядатися паралельно як компенсаційний залишок підприємства. Аналогічним образом інвестиційний залишок грошових активів у період його незатребуваності являє собою страховий або компенсаційний залишок цих активів. Однак при формуванні розміру сукупного залишку грошових активів повинний бути врахований кожний з перерахованих мотивів.