Лекція №3 (2 год.)

ТЕМА: Організми та середовище

МЕТА:  

навчальна: ознайомитись з класифікацією екологічних факторів, визначити загальні принципи дії факторів та пристосованість організмів до них; розглянути вплив антропогенних факторів на кругообіг речовин;

сформувати систему знань про взаємозв’язки організмів в популяції; з’ясування основні структури популяцій: просторову, вікову, етологічну та ієрархічну та показники популяцій (динамічні та статичні);

розвиваюча: продовжувати формувати науковий світогляд про різноманітність об’єктивно існуючого оточуючого світу і причинно-наслідкові зв’язки в ньому; продовжувати розвивати вміння студентів порівнювати, узагальнювати, робити висновки;

виховна: виховувати розуміння цінності природи як першоджерела матеріальних і духовних сил суспільства і кожної людини, виховувати бережне ставлення до навколишнього природного середовища.

ОБЛАДНАННЯ: дошка.

ПЛАН

1. Поняття про навколишнє середовище.

2. Екологічні фактори: абіотичні фактори, біотичні фактори.

3. Кругообіг речовин.

4. Вплив антропогенних факторів на кругообіг речовин.

Зміст лекції

1 Поняття про навколишнє середовище

Безперервність життя на Землі забезпечується унікаль­ною здатністю живих істот створювати і підтримувати внут­рішнє середовище, здійснювати обмін речовин з навколиш­нім середовищем і передавати ці властивості за спадковістю своїм нащадкам.

Розглядаючи екологію як науку про взаємозв'язки всіх живих організмів з навколишнім середовищем і їхню взає­мозалежність, ми повинні розглянути поняття середовища, в якому вони взаємодіють.

Отже, природа — це об'єктивна реальність, результат ево­люції розвитку матеріального світу, що існує незалежно від свідомості людини.

Поняття "природа" і "навколишнє середовище" дуже по­дібні. Але поняття "природа" значно ширше. Навколишнє середовище утворилося в результаті тривалої еволюції пла­нети Земля під впливом людської діяльності, створення так званої "вторинної природи", тобто міст, заводів, каналів, транспортних магістралей тощо.

Навколишнім середовищем називають ту частину земної природи, з якою людське суспільство безпосередньо взаємодіє у своєму житті й виробничій діяльності.

Навколишнє середовище в науці пов'язане з поняттям гео­графічного середовища. Воно — необхідна умова життя і діяль­ності суспільства. Середовище — це і простір для проживан­ня, і дуже важливе джерело ресурсів, воно справляє великий вплив на духовний світ людей, на їхнє здоров'я і їхній настрій.

Сучасне розуміння взаємовідносин між людиною і довкіл­лям є ширшим порівняно з традиційним розумінням відно­шенням "людина — природа" і "людина — навколишнє сере­довище", оскільки відображає реальне середовище, яке ото­чує нас. Ми давно не живемо у природі, а мешкаємо у середо­вищі, антропогенно зміненому, трансформованому під впли­вом діяльності людини. Таким чином, відношення "людина — довкілля" дозволяє враховувати багатшу палітру людських зв'язків зі світом, аніж поєднання "людина — природа". Вини­кає також можливість задіяти і власне соціальні чинники оточення людини, щоправда в тій мірі, в якій вони впливають на людське середовище проживання і формують його.

Отже, географічне (навколишнє) середовище містить природ­не та техногенне середовища, які в наш час тісно переплелися.

Соціокультурне середовище — це створений людством ду­ховний світ, що охоплює національні, соціальні, економічні, політичні та інші суспільні відносини і вироблені людством про­тягом всієї історії духовні та культурні цінності, які впливають на людей, формують їхній світогляд, зокрема обумовлюють по­ведінку в сфері взаємовідносин з навколишнім середовищем (Бачинський, 1995).

Оскільки ми багато уваги приділяємо протиріччю між людським суспільством та середовищем його існування, вини­кає необхідність розглянути тлумачення терміна людське сус­пільство як спільноту людей, пов'язаних між собою матері­альними (зокрема виробничими) і духовними відносинами антропогенних та соціокультурних факторів, що прямо чи опосередковано впливають на життя і господарську діяльність суспільства. Воно складається з географічного (життєвого) та соціокультурного середовищ. Перше — це матеріальне дов­кілля, в якому поєднуються природні та антропогенні об'єк­ти, в якому суспільство існує, задовольняє свої потреби і яке перетворює. Друге — це створений людством духовний світ.